Ярослав Савченко

Бізнес замість митниці: Савченко Ярослав Олександрович - кандидат на посаду голови Державної митної служби України

Ярослав Савченко — менеджер із приватного бізнесу та банківського сектору, який несподівано для широкого загалу опинився серед кандидатів на посаду голови Державної митної служби України. За відсутності досвіду державної служби, з обмеженою публічною біографією та зв’язками з великим бізнесом його кандидатура вже на етапі відбору викликає запитання щодо професійної готовності та потенційних ризиків.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Ярослав Савченко — управлінець і менеджер з досвідом роботи у приватному бізнесі, банківському секторі та сфері постачання. Публічної біографії у відкритому доступі небагато — до моменту висування на посаду голови Державної митної служби він не був широко відомою публічною фігурою. Станом на листопад 2025 року Савченко подав декларацію як кандидат на посаду голови Держмитслужби України.

Освіта

Інформація про вищу освіту, навчальні заклади та спеціальність відсутня у відкритих деклараційних даних. Це нетипово для кандидата на одну з ключових державних посад і залишає відкритими питання щодо профільної підготовки.

Сім’я

У декларації Ярослава Савченка зазначено лише одну близьку особу — доньку Баліцьку Анастасію Ярославівну, громадянку України. Саме з нею він має спільну часткову власність на квартиру площею 90 кв. м, набутої у 2016 році.

Інформація про шлюб або дружину у відкритих деклараційних даних відсутня. Так само не зазначено інших членів сім’ї, які могли б підлягати обов’язковому декларуванню відповідно до законодавства.

Відсутність відомостей про подружжя може свідчити як про офіційний статус неодруженого, так і про небажання виносити сімейні обставини у публічну площину. Водночас для кандидата на одну з ключових посад у державі така обмежена інформація про родинний стан залишає відкритими питання щодо повноти сімейного декларування.

Кар'єра

Кар’єра Ярослава Савченка формувалася переважно у приватному секторі та фінансово-бізнесовому середовищі. Державна служба до моменту подачі документів на посаду голови Держмитслужби у його професійному бекграунді відсутня.

У різні періоди Савченко працював у великих банківських установах — Альфа-Банк / Сенс Банк, ПриватБанк, Райффайзен Банк. У цих структурах він був залучений до інвестиційних напрямів, логістики, а також супроводу бізнес-проєктів. Його робота була пов’язана не з операційною банківською діяльністю, а з управлінськими та аналітичними функціями.

Після банківського сектору Савченко перейшов у Terwin Group — бізнес-структуру, пов’язану з підприємцем Русланом Шостаком, засновником торговельної мережі Varus. Саме в цьому середовищі він отримав досвід роботи у великому ритейлі та корпоративному управлінні, а також контакти у сфері логістики та постачання.

Згодом Ярослав Савченко став менеджером ТОВ “ЮТ Компані”. За даними відкритих джерел, компанія декларує свою місію як участь у процесах державних закупівель та просування принципів прозорості й ефективності витрачання бюджетних коштів.

Широку публічну увагу “ЮТ Компані” привернула у 2024 році. У травні компанія стала одним із перших представників великого ритейлу, які зайшли на ринок постачання продуктів харчування для Збройних сил України. Однак уже за місяць, у червні 2024 року, компанія не змогла підтвердити фінансову спроможність для продовження виконання контрактів.

Цей епізод викликав запитання як з боку громадськості, так і з боку експертного середовища — насамперед щодо реальної управлінської готовності компанії працювати з масштабними державними контрактами, особливо в умовах війни. Для самого Савченка ця історія стала найбільш публічним моментом його кар’єри та фактично вивела його з тіні бізнес-менеджера у сферу суспільної уваги.

Компромат

У відкритих джерелах відсутня інформація про кримінальні провадження або судові вироки щодо Ярослава Савченка. Водночас його кандидатура на посаду голови Державної митної служби викликає низку запитань, які мають суспільне значення.

Перш за все йдеться про повну відсутність досвіду державної служби на керівних посадах. Савченко будував кар’єру у приватному бізнесі, банківському секторі та логістиці, тоді як митна система України є складним державним організмом із високими корупційними ризиками, жорсткою ієрархією та специфічним правовим регулюванням. Перехід із бізнесу одразу на рівень голови Держмитслужби виглядає різким і нетиповим.

Окрему увагу привертає його робота у ТОВ “ЮТ Компані”, яке у 2024 році долучилося до постачання продуктів харчування для Збройних сил України. Після виходу компанії на цей ринок вона вже за короткий час не змогла підтвердити фінансову спроможність для продовження виконання контрактів. Хоча формальних звинувачень компанії не висувалося, сам факт такої ситуації породив сумніви щодо управлінської ефективності та реальної готовності працювати з масштабними державними замовленнями.

Ще один ризиковий фактор — тісний професійний зв’язок Савченка з бізнес-структурами великого ритейлу, зокрема групами, пов’язаними з Русланом Шостаком. З огляду на те, що митниця безпосередньо впливає на імпорт, логістику та митне оформлення товарів, подібні зв’язки можуть створювати потенційний конфлікт інтересів у разі його призначення на посаду.

Крім того, увагу привертає обмежена публічність біографічних даних кандидата. У відкритих джерелах практично відсутня інформація про його освіту, професійну підготовку та ключові етапи кар’єри. Для кандидата на одну з найчутливіших державних посад така закритість виглядає щонайменше нетиповою та знижує рівень суспільної довіри.

У сукупності ці фактори не є прямим компроматом у юридичному сенсі, однак формують підвищений рівень ризиків, який потребує ретельної перевірки та публічного обговорення перед ухваленням будь-яких кадрових рішень.

Декларація

Згідно з поданою декларацією, майновий стан Ярослава Савченка виглядає доволі стримано, без демонстрації значних статків, що зазвичай притаманні топпосадовцям або великому бізнесу. Водночас окремі позиції викликають додаткові запитання.

У власності та користуванні Савченка перебуває кілька об’єктів нерухомості. Найстаріший з них — квартира площею 57 кв. м, набута ще у 1998 році. Об’єкт перебуває у спільній сумісній власності з родичами, що може свідчити про сімейне походження цього житла або його набуття ще до активної професійної кар’єри.

Також у декларації зазначена земельна ділянка площею 660 кв. м, набута у 2015 році та оформлена безпосередньо на декларанта. Вартість землі вказана на рівні, який не виглядає завищеним для того періоду.

Окремої уваги заслуговує квартира площею 90 кв. м, придбана у 2016 році. Вона перебуває у спільній частковій власності: 50% належить самому Савченку, ще 50% — його доньці та іншій фізичній особі. Така форма володіння є нетиповою для стандартних сімейних придбань і традиційно привертає увагу аналітиків декларацій.

Основними джерелами доходів Ярослава Савченка є заробітна плата у приватних компаніях — зокрема ТОВ «РТС Плюс», «ТЕРВІН ГРУП» та «ОМЕГА». Загальні задекларовані суми виглядають помірними й не відповідають рівню доходів, який зазвичай асоціюється з топменеджерами великого бізнесу або кандидатами на керівні посади у центральних органах влади.

Крім того, у декларації вказані незначні інші доходи від банківських установ, що не мають суттєвого впливу на загальну фінансову картину.

Савченко задекларував відкриті рахунки одразу у кількох фінансових установах: ПриватБанк, ПУМБ, Універсал Банк, Райффайзен Банк, Таскомбанк, а також участь у відкритому пенсійному фонді. Водночас інформація про значні залишки коштів або заощадження у готівці у декларації відсутня, що знову ж таки формує образ фінансово стриманого стилю життя.

Окремим блоком у декларації зазначені кредитні зобов’язання. Протягом 2021 року Савченко оформив кілька кредитів у різних банках на загальну суму понад 1,3 млн гривень. Така кількість кредитів може свідчити як про активне користування банківськими продуктами, так і про потребу у залученні позикових коштів для фінансування придбань або бізнес-проєктів.

Серед нематеріальних активів у декларації зазначена торговельна марка APSTORE, зареєстрована у 2021 році та оформлена у власність Ярослава Савченка. Водночас інформація про її комерційне використання або реальні доходи від цього активу у декларації не відображена.