Яссін Буну

Буну Яссін: футболіст збірної Марокко та саудівського клубу «Аль-Гіляль»

Буну Яссін — голкіпер, чия фірмова гра при відбиванні пенальті стала візитівкою збірної Марокко на трьох поспіль великих турнірах

Біографія

Яссін Буну народився 5 квітня 1991 року в місті Монреаль, Канада.

Освіта

У вісім років Буну почав займатися футболом у клубі «Відад», куди його прийняли вже після переїзду родини до Марокко. Спочатку він грав на позиції польового гравця. Але через високий зріст тренери наполягли на переході у ворота.

Своїм кумиром серед воротарів Буну називав голландця Едвіна ван дер Сара, чию манеру гри він намагався переймати в юності. Батьки спочатку скептично ставилися до того, що син витрачає стільки часу на футбол. Однак з часом, бачачи його прогрес, змінили свою думку.

Буну сповідує іслам. Він неодноразово підкреслював важливість арабської мови. На Кубку африканських націй 2021 року він принципово відмовлявся спілкуватися з журналістами французькою або англійською, вимагаючи присутності арабського перекладача.

Сім'я

Батько футболіста за професією інженер. Певний час він викладав фізику в Монреальському університеті. Коли Яссіну було три роки, родина переїхала до Касабланки, де Буну-старшому запропонували посаду професора.

Яссін одружений з Іманою Халлад. Пара одружилася у 2016 році. У 2020 році у подружжя народився син на ім'я Ісаак.

Кар'єра в клубі

У віці 17 років Яссіна намагалася забрати французька «Ніцца». Але через бюрократичні проблеми з оформленням трансфер зірвався, і Буну залишився в Марокко.

Яссін розпочав дорослу кар'єру у «Відаді» у 2010 році. Спочатку він був другим воротарем. Але у матчі-відповіді фіналу Ліги чемпіонів КАФ 2011 року проти «Есперанса» основний воротар отримав травму, і Буну вийшов на заміну.

Тунісці перемогли з рахунком 1:0 і забрали трофей, проте сам Яссін був визнаний найкращим гравцем матчу «Відада». Буну закріпився у воротах клубу і провів ще вісім зустрічей, перш ніж основний воротар повернувся до складу.

У червні 2012 року воротар перейшов до іспанського «Атлетіко Мадрид», де його визначили в резервну команду, що виступала в Сегунді Б. Там він грав регулярно і в травні 2013 року підписав новий чотирирічний контракт.

Влітку 2014 року, після того як клуб залишили Тібо Куртуа та Даніель Арансубія, Буну нарешті підвищили до основної команди, за яку він дебютував у товариському матчі проти «Нумансії». Однак в основі він так і не закріпився. Майже одразу його відправили в річну оренду до «Реал Сарагоса» з другого дивізіону. За цей клуб марокканець провів лише 16 зустрічей.

Коли в першому матчі півфіналу плей-офф за вихід до Прімери основний воротар припустився помилок і «Сарагоса» поступилася «Жироні» з рахунком 0:3, тренери довірили ворота Буну. У другому матчі команда перемогла 4:1 і вийшла у фінал за правилом гола на виїзді. Однак там поступилася «Лас-Пальмасу».

Влітку 2015 року Яссін знову вирушив в оренду до «Сарагоси», а через рік підписав уже постійний дворічний контракт з «Жироною». Дебютував він за новий клуб у матчі проти дублюючого складу «Севільї». За підсумками сезону «Жирона» вийшла до елітного іспанського дивізіону.

Свій перший матч у Ла Лізі Буну зіграв у жовтні 2017 року проти «Депортіво» з Ла-Коруньї, після чого остаточно витіснив зі складу конкурента Горку Ірайсоса.

Восени 2019-го Буну перейшов до «Севільї» на правах річної оренди. Перший сезон у чемпіонаті Іспанії він провів здебільшого на лаві запасних. Натомість у єврокубках марокканець розкрився повною мірою. У кваліфікації Ліги Європи 2019/20 він відбив пенальті Рауля Хіменеса в матчі з «Вулверхемптоном», а у фіналі проти «Інтера» допоміг команді виграти матч з рахунком 3:2.

У вересні 2020 року клуб викупив його контракт на постійній основі на чотири роки. Сезон 2020/21 став для Буну найкращим у кар'єрі. У матчі з «Реалом Вальядолід» він забив свій перший гол на останній хвилині. Протягом календарного 2021 року Яссін 32 рази зберігав ворота «сухими» в матчах за клуб і збірну.

Це більше, ніж будь-який інший воротар топ-5 ліг Європи. За підсумками сезону Буну отримав трофей Самори як найкращий воротар Ла Ліги, увійшовши при цьому до символічної збірної турніру.

У травні 2023 року Буну став найкращим гравцем фіналу Ліги Європи проти «Роми», відбивши два удари в серії пенальті та принісши «Севільї» черговий трофей.

У серпні того ж року Яссін перейшов до саудівського «Аль-Гіляля», підписавши трирічний контракт. У новому клубі він одразу став основним воротарем і в перший же сезон виграв чемпіонат Саудівської Аравії.

Влітку 2025 року на клубному чемпіонаті світу Буну відбив пенальті Федеріко Вальверде в матчі з «Реалом Мадрид», а у 1/8 фіналу турніру зробив десять сейвів, включно з вирішальним виходом сам на сам проти Савіньо, у переможному матчі над «Манчестер Сіті».

Кар'єра у збірній

Буну мав право виступати за збірні Канади або Марокко, але обрав африканську країну, де виріс. У юності він грав за збірну Марокко до 20 років на турнірі в Тулоні, а також входив до олімпійської команди на Іграх 2012 року в Лондоні.

До головної збірної Буну вперше викликали у серпні 2013 року на товариський матч проти Буркіна-Фасо. Після приходу в команду тренера Ерве Ренара на початку 2016 року Буну тривалий час залишався другим воротарем, поступаючись місцем у воротах Муніру Мохамеді.

На Кубку африканських націй 2017 року в Габоні він входив до заявки, але на поле не виходив. У травні 2018 року Буну потрапив до складу збірної на чемпіонат світу в Росії, але й там залишався запасним.

Статус першого номера він отримав лише на Кубку африканських націй 2019 року в Єгипті, зберігши ворота сухими в матчах з Намібією та Кот-д'Івуаром.

Справжнє визнання прийшло до Буну на чемпіонаті світу 2022 року в Катарі. У групі він пропустив лише один м'яч у двох матчах. У 1/8 фіналу проти Іспанії Буну не пропустив ні в основний, ні в додатковий час, а в серії пенальті відбив два удари суперників, ще один влучив у штангу.

Марокканці виграли серію 3:0 і вперше в історії вийшли до чвертьфіналу світової першості. За цю гру Буну визнали найкращим футболістом матчу.

Він став другим воротарем в історії чемпіонатів світу, хто не пропустив жодного м'яча в післяматчевій серії пенальті. У чвертьфіналі проти Португалії Буну знову зберіг ворота сухими, а Марокко стало першою африканською збірною, яка вийшла до півфіналу світової першості.

У жовтні 2025 року Буну разом зі збірною встановив світовий рекорд за кількістю перемог поспіль, обійшовши досягнення збірної Іспанії: після перемоги над Конго з рахунком 1:0 у Рабаті безпрограшна серія марокканців зросла до 16 матчів, а пізніше досягла 19 перемог поспіль, перш ніж перервалася нічиєю з Малі на Кубку африканських націй 2025 року.

На самому турнірі, який проходив на батьківщині Буну, збірна Марокко дійшла до фіналу і поступилася Сенегалу 0:1 у додатковий час. Однак результат пізніше було анульовано через те, що сенегальці демонстративно залишили поле на знак протесту проти рішення арбітра. За підсумками того ж турніру Буну визнали найкращим воротарем.

У травні 2026 року Буну включили до складу збірної на чемпіонат світу в США, Мексиці та Канаді. У матчі 1/32 фіналу проти Нідерландів він відбив п'ятий 11-метровий у серії післяматчевих пенальті.

У чвертьфіналі турніру Буну також відбив пенальті Кіліана Мбаппе. Протягом турніру-2026 Яссін повторив рекорд чемпіонатів світу за кількістю відбитих пенальті (4) в основний час, а з урахуванням післяматчевих серій він став найкращим за цим показником в історії мундіалів.

На всіх чемпіонатах світу разом узятих він пропустив лише два з дев'яти пенальті, призначених у його ворота. За кар'єру в післяматчевих серіях пенальті Буну вигравав вісім разів з дванадцяти, включно з фіналом Ліги Європи проти «Роми» на клубному рівні.