Ігор Жданов

Ігор Жданов: неспортивний міністр та майстер пристосувань

Ігор Жданов народився у Вінниці. У 1992 році отримав вищу освіту в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка. Навчався на історичному факультеті. Через два роки закінчив аспірантуру юридичного факультету того ж університету, про це повідомляє Політека.

1. Старт кар’єри
2. Революційний період
3. Прощання з «Батьківщиною»
4. Біографія
5. Освіта
6. Кар'єра

Старт кар’єри

Після аспірантури, Ігор Олександрович був представником кандидата у президенти України Леоніда Кучми в Центральній виборчій комісії.

Після його перемоги на виборах, Жданов працював у юридичному управлінні Адміністрації Президента. Був у групі помічників Кучми під керівництвом Олександра Разумкова.

Однак наприкінці грудня 1995 року група помічників президента подала у відставку, протестуючи проти внутрішньої політики голови Адміністрації Дмитра Табачника.

Жданов – один із засновників Українського центру економічних і політичних досліджень, якому в 2000 році присвоїли ім’я Олександра Разумкова. Пішовши з Адміністрації Президента, Ігор Олександрович став директором політико-правових програм Центру. З 1997-го він працював у апараті Ради національної безпеки та оборони, де обіймав посаду помічника секретаря. Проте, у 1999-му повернувся в Центр Разумкова.

Паралельно Жданов був позаштатним консультантом Комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. А на президентських виборах 2004 року – провідним аналітиком виборчого штабу Віктора Ющенка.

Революційний період

Після перемоги Ющенка на виборах, Ігор Олександрович обійняв посаду першого заступника голови центрального виконавчого комітету партії Народний Союз «Наша України».

Був у політраді партії. На парламентських виборах 2006 року та позачергових 2007-го, він входив до складу керівництва центрального штабу блоків «Наша Україна» і НУ-НС.

У 2008-му Жданов прийняв рішення вийти з партії. Причиною назвав свою незгоду з політикою політсили. Того ж року він очолив аналітичний центр «Відкрита політика». З 2011 року Ігор Олександрович почав виклади курс «Вступ до політичної аналітики» у Національному університеті «Києво-Могилянська академія».

У 2012 році Жданов очолив Громадську Раду при Міністерстві закордонних справ. Він відстоював курс України на європейську інтеграцію та підписання Угоди про Асоціацію з Євросоюзом. Тому після того, як уряд Миколи Азарова вирішив призупинити підготовку до підписання Угоди, Жданов був активним учасником Революції гідності. Став один із засновників Всеукраїнського об’єднання «Майдан».

Прощання з «Батьківщиною»

Під час президентських виборів 2014 року, Ігор Олександрович керував виборчим штабом кандидата в президенти Юлії Тимошенко. Восени того ж року на позачергових парламентських виборах за списком «Батьківщини» пройшов до Верховної Ради VIII скликання.

Народним депутатом Жданов був лише місяць. Уже 2 грудня 2014 року його призначили на посаду міністра молоді та спорту в уряді Арсенія Яценюка. Це призначення стало досить несподіваним. Адже жодного відношення до спорту Ігор Олександрович ніколи не мав.

На початку 2016 року, коли політична криза почала набирати обертів, «Батьківщина» вирішила відкликати свого міністра. Однак Жданов відмовився йти у відставку. Через це його виключили з лав партії. У квітні того ж року він вступив до «Народного фронту». Після відставки Яценюка з посади прем’єр-міністра, Жданов зберіг своє місце у Кабміні Володимира Гройсмана.

У серпні 2016 року під час Олімпіади в Ріо-де-Жанейро українські байдарочниці Світлана Ахадова, Інна Грищун та Анастасія Тодорова різко розкритикували роботу Міністерства спорту за те, що вони не змогли здобути медаль. У запливах двічі фінішували четвертими. Дівчата розповіли, що напередодні Олімпіади їхнього тренера Олексія Семикіна чомусь звільнили, а замість Марії Кічасової, з якою вони демонстрували значно кращі результати, у загрібну потрапила Марія Повх, яка з ними ніколи не тренувалася.

Ігор Жданов звинувачення відкинув. Ситуацію поясним тим, що існують чіткі правила відбору й на Олімпіаду їде найкращий. Він на це не впливав.

 

Біографія

Дата народження: 29 грудня 1967 року

Місце народження: м. Вінниця

Освіта

1992 – Київський державний університет імені Тараса Шевченка, історичний факультет.

1994 – аспірантура Київського національного університету імені Тараса Шевченка, юридичний факультет.

1996 – курси молодих європейських лідерів по програмі Ради Європи в університеті Thames Valley, Великобританія.

Кар’єра

1986–1988 – служба в армії.

1993 – позаштатний консультант Комітету ВР з питань молоді, спорту та туризму.

1994 – представник кандидата в президенти України Леоніда Кучми в Центрвиборчкомі.

1994-1995 – працював у юридичному управлінні Адміністрації президента, помічник Леоніда Кучми.

1995- 1997 та 1999-2005 – директор політико-правових програм в Українському центрі економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова.

1997-1999 – помічник заступника секретаря РНБО.

2002-2014 – позаштатний консультант Комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

2004 – провідний аналітик виборчого штабу кандидата в президенти Віктора Ющенка.

2005-2007 – перший заступник голови Центрального виконавчого комітету партії Народний Союз Наша Україна, член політради партії.

З 2008 – президент аналітичного центру «Відкрита політика».

З листопада по грудень 2014 – народний депутат України VIII скликання.

2 грудня 2014 – міністр молоді та спорту.