Ільва Юганссон

Юганссон Ільва: спеціальна посланниця Європейського Союзу у справах українців із червня 2025 року

Юганссон Ільва — шведська політикиня, яка просувала масове стеження за листуванням громадян під виглядом захисту дітей

Біографія

Ільва Юлія Маргарета Юганссон народилася 13 лютого 1964 року в комуні Гуддінге, лен Стокгольм, Швеція.

Освіта

З 1983 по 1988 рік Ільва навчалася в Лундському університеті, а також у Стокгольмському педагогічному інституті, який закінчила 1992 року, здобувши ступінь магістра в галузі освіти.

Сім'я

1990 року Ільва Юганссон вийшла заміж за політика Бо Гаммара. 1994 року вона народила двійню. Шлюб із Гаммаром розпався 1999 року.

2002 року Ільва одружилася з політиком і колишнім міністром фінансів Швеції Еріком Осбрінком. У цьому шлюбі 2000 року Юганссон народила ще одну дитину. З 2015 року Осбрінк та Юганссон проживають окремо, однак офіційно шлюб не розірвано.

Кар'єра

Після закінчення навчання Ільва працювала вчителькою математики, фізики та хімії в одній зі шкіл Стокгольма.

1988 року, будучи висунутою Комуністичною молоддю та Лівою партією, Юганссон була обрана депутаткою Риксдагу. Тоді вона стала наймолодшою членкинею парламенту. У Риксдазі Юганссон була заступницею члена комітету з питань освіти. 1991 року вона залишила парламент.

У 1992 році Ільва розірвала стосунки з Лівою партією. За її словами, партія демонструвала неспроможність впоратися зі своїм минулим і переглянути політику.

Невдовзі Юганссон приєдналася до Соціал-демократичної робітничої партії Швеції. Після повернення до викладання вона була призначена міністеркою у справах шкіл 1994 року в уряді Інгвара Карлссона.

У 1998 році кар'єра Ільви ледь не завершилася. Вона та тодішній міністр фінансів Ерік Осбрінк публічно заявили, що закохані одне в одного, й оголосили про намір розійтися зі своїми колишніми партнерами.

Прем'єр-міністр Йоран Перссон визнав цю ситуацію несумісною з роботою в уряді. Невдовзі після цієї заяви Юганссон змушена була залишити кабінет.

У 1998–1999 роках вона працювала в Telia Business Innovation, а згодом стала віцепрезиденткою та тимчасово виконувачкою обов'язків генеральної директорки в освітній компанії Att Veta AB. Влітку 2004 року Ільва пішла з посади генеральної директорки, а ще через рік компанія збанкрутувала зі збитками в 200 мільйонів крон.

Того ж року прем'єр-міністр Йоран Перссон знову покликав Юганссон до уряду, створивши для неї нову посаду міністерки охорони здоров'я та догляду за людьми похилого віку.

На цій посаді вона захищала державну монополію аптек і блокувала продаж лікарень приватним інтересам. У 2006 році, після переходу соціал-демократів в опозицію, Ільва повернулася до Риксдагу. Вона була членкинею, а згодом заступницею голови соціального комітету, а пізніше очолила комітет з ринку праці.

З 2014 по 2019 рік Ільва Юганссон обіймала посаду міністерки зайнятості та інтеграції в уряді Стефана Левена. Вона заявляла про мету зробити Швецію країною з найнижчим рівнем безробіття в ЄС. Однак до 2019 року Швеція опустилася на 18-те місце в рейтингу ЄС за рівнем безробіття, а в інших країнах Євросоюзу показники знижувалися швидше.

У серпні 2019 року прем'єр-міністр Левен висунув Ільву Юганссон кандидаткою на посаду європейської комісарки від Швеції. 1 грудня того ж року вона вступила на посаду єврокомісарки з внутрішніх справ у комісії Урсули фон дер Ляєн. У березні 2020 року Ільва увійшла до спеціальної цільової групи з координації заходів ЄС у відповідь на пандемію COVID-19.

17 червня 2025 року Юганссон була призначена спеціальною посланницею Єврокомісії у справах українців у ЄС. Її завданням стало сприяння інтеграції українців або їхньому поверненню на батьківщину.

Компромат

Найсерйозніший компромат на Ільву Юганссон пов'язаний з її законопроєктом «Про боротьбу з сексуальним насильством над дітьми», запропонованим у травні 2022 року.

Регламент запроваджував зобов'язання для IT-компаній відстежувати все приватне чат-листування, включно із зображеннями, на предмет насильства над дітьми з обов'язковою передачею даних владі.

Наукова служба німецького Бундестагу визнала цю пропозицію незаконною, вказавши на тотальне стеження, неможливість відрізнити законне спілкування від незаконного та шкоду для самих дітей. Юганссон публічно заперечувала запровадження масового стеження, називаючи це «скануванням», що було визнано оманливим і неправдивим.

Розслідування низки газет виявило сумнівні зв'язки між офісом Юганссон та компаніями Thorn і WeProtect, які отримували фінансову вигоду від ухвалення закону.

Сама Ільва характеризувала ці звинувачення то як безпідставні, то як неправдиві, то як такі, що не суперечать закону. Організації із захисту даних та члени Європарламенту спростували її заяву про те, що вони мали такий самий доступ до обговорення, як і лобісти.

Коли опір законопроєкту зріс, Юганссон замовила комерційну рекламу в Twitter, оплачену з коштів ЄС, що було названо оманливим і незаконним з точки зору правил таргетованої реклами.

Соціал-демократи Швеції вважають за краще не згадувати той факт, що Ільва починала як депутатка від комуністичної партії. Юганссон покинула лівих саме тоді, коли в них не було перспектив потрапити до уряду.