Інґа Ругінене

Ругінене Інґа: прем'єр-міністерка Литовської Республіки з вересня 2025 року

Ругінене Інґа — перша в історії Литви жінка, яка очолила уряд

Біографія

Інґа Ругінене (у дівоцтві Райтеляйтіте) народилася 24 травня 1981 року в місті Тракай, Литва. В дитинстві Інґа часто проводила літо в українському місті Краматорськ.

Освіта

Після закінчення гімназії «Швіеса» у Грігішкесі в 1999 році Інґа вступила на медичний факультет Вільнюського університету.

У 2003 році вона отримала ступінь бакалавра з громадського здоров'я, а в 2005 році — ступінь магістра в тій же галузі.

У 2015 році Ругінене закінчила Каунаський коледж лісового господарства та інженерії навколишнього середовища за спеціальністю «лісове господарство». У 2022 році Інґа успішно завершила магістратуру в Університеті імені Міколаса Ромеріса, отримавши ступінь магістра права.

Вона вільно володіє литовською, англійською та російською мовами.

Сім'я

За часів радянської окупації діда Інґи депортували до Сибіру, де він зустрів свою майбутню дружину. Мати Інґи, Діана Райтлайтене, багато років є головою профспілки працівників лісу та лісової промисловості Литви.

Сама Ругінене одружена з бізнесменом Вісмантасом Ругінісом, який керує декількома компаніями в сфері поліграфії. У пари є двоє дітей.

Деякі її далекі родичі проживають у Москві, але вона стверджує, що не підтримує з ними активних контактів.

Кар'єра

Трудову діяльність Ругінене розпочала в 2004 році як інструкторка з надання першої допомоги та волонтерка Литовського Червоного Хреста. В цій організації Інґа залишалася до 2019 року.

З 2005 по 2008 рік вона працювала фахівчинею з громадського здоров'я в Державному центрі екологічного здоров'я. Деякий час, з 2008 по 2010 рік, Інґа обіймала посаду регіонального директорки в компанії «S Stata».

Однак справжнім покликанням для неї стала профспілкова робота. У 2012 році Ругінене стала заступницею голови, а в 2014 році — головою профспілки працівників лісу та лісової промисловості Литви.

У 2018 році її обрали головою Литовської конфедерації профспілок (ЛКП), що зробило її одним з ключових представників трудового руху країни.

На цій посаді Інґа активно брала участь у соціальному діалозі, відстоюючи підвищення мінімальної зарплати та покращення умов праці. У 2023 році вона увійшла до керівних структур на загальноєвропейському рівні, ставши віцепрезиденткою Європейської конфедерації профспілок.

У 2024 році Ругінене, не будучи на той час офіційним членом партії, була включена до виборчого списку Соціал-демократичної партії Литви (ЛСДП). За результатами голосування Інґа отримала мандат депутата Сейму.

У грудні 2024 року вона увійшла до уряду Ґінтаутаса Палуцкаса на посаді міністерки соціального захисту та праці. Після відставки кабінету у серпні 2025 року Ругінене виконувала обов'язки міністра.

6 серпня 2025 року президіум ЛСДП висунув її кандидатуру на пост прем'єр-міністра. 26 серпня Сейм затвердив це призначення, а 25 вересня 2025 року Ругінене офіційно вступила на посаду, очоливши коаліційний уряд з ЛСДП, «Зоря Неману», Союзу селян і зелених та Виборчої акції поляків Литви.

На посаді прем'єрки Інґа заявила про пріоритети, що включають зміцнення соціальної держави, підтримку України, нарощування оборонних видатків до 5-6% ВВП, а також розгляд можливості відновлення загального військового обов'язку. Вона виступила за поновлення дискусії про легалізацію одностатевих партнерств та підтримала закон про репродуктивне здоров'я. 

У зовнішній політиці Ругінене зайняла жорстку позицію щодо Білорусі, ініціювавши закриття пунктів пропуску у відповідь на гібридні атаки з використанням контрабандних аеростатів, та заявила про бажання нормалізувати, але не «дружити» з Китаєм, залишаючись у рамках загальної політики ЄС.

Компромат

Основні критичні наративи щодо Ругінене будуються навколо кількох тем.

Політичні опоненти та деякі медіа вказують на її відносно невеликий досвід безпосередньої роботи в державному управлінні до приходу на пост прем'єра. На їхню думку, це може позначатися на ефективності її роботи.

У вересні 2025 року у Ругінене виникла напруженість з міністеркою оборони Довіле Шакалене. У підсумку вона звільнила Шакалене, звинувативши її у відсутності співпраці та непрозорому лобіюванні інтересів. Це рішення прем'єр-міністерки було розцінено частиною експертів як жорстке, але демонструє її стиль керівництва.

Також у публічному полі згадувалися її поїздки до Росії до 2022 року, які Ругінене пояснила виключно сімейними візитами до родичів, не пов'язаними з політикою.