Юлія Латиніна

Латиніна Юлія Леонідівна: російська письменниця та пропагандистка

Латиніна Юлія Леонідівна — відома скандальними українофобськими коментарями

Біографія

Юлія Леонідівна Латиніна народилася 16 червня 1966 року в місті Москва, Росія.

Освіта

У 1983 році Юлія вступила до Літературного інституту імені Горького, який закінчила у 1988 році з червоним дипломом за спеціальністю філологія.

У тому ж році вона вступила до аспірантури на романо-германському відділенні інституту та пройшла стажування в Лувенському католицькому університеті в Бельгії за програмою міжнародного обміну.

У січні 1993 року в Інституті світової літератури під керівництвом професора В’ячеслава Іванова Юлія захистила кандидатську дисертацію «Літературні витоки антиутопічного жанру», присвячену аналізу антиутопічного дискурсу.

Сім’я

Юлія народилася в родині поета Леоніда Латиніна та літературного критика Алли Латиніної. Їхня професійна діяльність у сфері літератури та критики вплинула на формування її інтересів і світогляду.

Латиніна не заміжня. Дітей не має.

У 2017 році після підпалу її автомобіля невідомими Юлія разом із батьками залишила Росію, заявивши, що побоюється за їхню безпеку.

Кар’єра

Творча діяльність Латиніної почалася з літератури. У 1990 році вийшов її дебютний роман «Повість про Святий Грааль», написаний у жанрі фантастики. У 1994 році Юлія під псевдонімом Євгеній Клімович опублікувала детектив «Бомба для банкіра», пізніше перевиданий під її ім’ям.

З 1995 року вона зайнялася журналістикою. Юлія писала економічні замітки для газети «Сегодня». Потім працювала в «Известиях» (1996–1997), «Эксперте» (1997–1998), «Совершенно секретно» (1999–2000) та «Еженедельном журнале» (2003–2004).

Її телевізійна кар’єра включала програми «Рублевая зона» на НТВ (2000–2001), «Другое время» на ОРТ (2001–2002), «Есть мнение» на ТВС (2002–2003) та рубрику «Своими словами» на Ren-TV (2003–2004).

З 2001 року Латиніна стала колумністкою «Новой газеты», з 2003 року вела програму «Код доступа» на «Эхе Москвы» та RTVi, а також писала для «Ежедневного журнала» (з 2005) і «Газеты.Ru» (2006–2013).

Як письменниця, вона випустила понад двадцять книг, серед яких фентезі («Империя Вэй»), трилери («Джаханнам, или До встречи в Аду») та публіцистика («Русский булочник»).

Серед нагород: премія Олександра II за внесок у економічну свободу (1998), «Людина року» від Російського біографічного інституту (1999), премія Герда Буцеріуса (2004), премія ім. Марії Грації Кутулі (2007).

У 2008 році тодішня голова Держдепу США Кондоліза Райс відзначила російську письменницю нагородою «Захисник свободи» за викриття корупції та порушень прав людини на Північному Кавказі.

Компромат

В еміграції вона приєдналася до Антивоєнного комітету Росії. Але її «критика» війни часто обертається виправданням дій російських окупантів, що ставить під сумнів щирість її ліберальних переконань.

Латиніна, хоч і критикує путінську владу, неодноразово потрапляла в скандали через висловлювання, що перегукуються з кремлівською риторикою, особливо щодо України.

У програмі «Код доступа» 1 серпня 2015 року вона заявила, що більшовики створили Україну, віддавши їй частину «російської імперії», а українську мову назвала мовою «неосвіченого населення», менш розвиненою, ніж російська. Ці слова повторюють тези Путіна про «штучну» Україну, якій «подарували» Крим і Донбас.

Її погляди на демократію також суперечливі. Латиніна вважає загальне виборче право шкідливим для бідних країн, а правозахисників – «корисними ідіотами» для ісламістів.

У 2022 році її внесли до реєстру іноземних агентів у Росії, а в 2025 році Юлія потрапила вже під санкції РНБО за антиукраїнську діяльність. Через це її YouTube-канал заблокований в Україні.

Після обстрілу російськими військами лікарні «Охматдит» у 2024 році Латиніна припустила, що ракети цілилися в завод «Артем». Також вона «порадила» окупантам бити вночі, щоб мінімізувати жертви.

У вересні того ж року Латиніна вкотре засумнівалася в територіальній цілісності України, запропонувавши «позбутися» Криму, південного сходу та Західної України. Це викликало звинувачення у підтримці імперських наративів.

У квітні 2025 року після удару по Кривому Рогу вона не засудила РФ, назвавши загибель мирних жителів «типовою помилкою», і дорікнула Зеленському у відмові від Стамбульських угод.

Вбивство в російському полоні української журналістки Вікторії Рощиної вона порівняла зі смертю в українській в’язниці блогера-теоретика змови Гонзало Ліри. Той підозрювався в антиукраїнській діяльності, але помер від пневмонії.

У червні 2025 року Латиніна заявила, що Україна в теперішньому вигляді загрожує «історичній Росії».