Іван Бережнюк

Іван Бережнюк претендує на керівництво Закарпатською митницею

Іван Бережнюк, досвідчений митник із понад тридцятирічним стажем, став кандидатом на посаду начальника Закарпатської митниці. Його декларація свідчить про наявність двох квартир, гаража, земельної ділянки, автомобілів та фінансових активів родини, а також стабільні доходи від державної служби та бізнесу дружини.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Іван Григорович Бережнюк народився 9 жовтня 1961 року. Почав свою кар’єру ще в 1994 році, коли став заступником директора Хмельницького учбового центру Держмиткому України. З того часу працює у митній сфері понад 30 років. За цей час він пройшов шлях від викладача і науковця до керівника митниць і першого заступника голови ДМСУ.

Освіта

Іван Бережнюк отримав ґрунтовну технічну та економічну підготовку, яка пізніше стала основою його кар’єри у митній сфері.

Свій шлях він розпочав у Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства, де навчався з 1980 по 1985 рік. Тут він здобув спеціальність «Електрифікація сільського господарства» і отримав кваліфікацію спеціаліста. Після закінчення інституту Іван залишився працювати в науковій сфері — спочатку як молодший, а потім старший науковий співробітник, поєднуючи практику з дослідженнями.

У 1991 році він успішно захистив кандидатську дисертацію та отримав науковий ступінь кандидата технічних наук у тому ж інституті. Це був важливий крок для формування його аналітичних і дослідницьких навичок, які пізніше знадобилися в митній службі.

Прагнучи розширити кругозір та освоїти економічну складову міжнародної діяльності, у 1995–1999 роках Бережнюк навчався в Інституті міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка. Там він здобув ступінь магістра міжнародних економічних відносин — фах, який поєднує економіку, торгівлю і зовнішньоекономічні зв’язки.

Іван Бережнюк не зупинився на цьому: у 2010 році він захистив докторську дисертацію за спеціальністю «світове господарство і міжнародні економічні відносини». Його робота була присвячена розвитку системи митного регулювання України в умовах розширення міжнародного співробітництва. Цей науковий ступінь офіційно підтвердив його експертність у питаннях економіки та митної справи, а також дозволив йому очолювати освітні й наукові проєкти у сфері митної діяльності.

Завдяки такому поєднанню технічної, економічної та наукової освіти, Іван Бережнюк сформував унікальний досвід і професійну компетентність, які зробили його одним із провідних фахівців митної служби України.

Сім’я

Дружина – Валентина Володимирівна Бережнюк. Дружина має власний бізнес і займається підприємницькою діяльністю.

Кар'єра

Іван Бережнюк розпочав свій професійний шлях у сфері митної справи ще на початку 90-х, поєднуючи викладацьку діяльність із адміністративною роботою. У 1994–1999 роках він обіймав посаду заступника директора Хмельницького учбового центру Держмиткому, паралельно викладаючи та очолюючи кафедру Академії митної служби. Саме тут формувалися його педагогічні та управлінські навички, а студенти відзначали його вимогливість і вміння пояснити складні митні процедури простою мовою.

У 2002 році Іван Бережнюк зробив крок у роботу Центрального апарату Державної митної служби України (ДМСУ), де протягом трьох років обіймав різні посади — від начальника відділу до заступника директора департаменту. У цей період він займався оптимізацією внутрішніх процедур, впровадженням нових систем контролю та модернізацією роботи підрозділів, здобуваючи репутацію ефективного управлінця, який вміє поєднувати стратегічне бачення з практичними рішеннями.

У 2005–2007 роках Бережнюк повернувся до академічного середовища, ставши заступником начальника Київського центру підвищення кваліфікації та проректором Академії митної служби. Тут він активно працював над удосконаленням програм навчання для майбутніх митників та керував підготовкою кадрів в умовах модернізації митної системи України.

У 2010 році Іван очолив Державний науково-дослідний інститут митної справи, де пропрацював до 2014 року. Під його керівництвом інститут став провідним науковим центром у галузі митної справи, розробляючи методики оцінки ризиків, аналітичні інструменти для контролю та стратегії розвитку міжнародної торгівлі.

З 2014 по 2020 рік Бережнюк очолював ключові регіональні митниці ДФС та ДМСУ — Хмельницьку, Київську та Закарпатську. У цих ролях він відповідав за оперативне управління великими командами, оптимізацію процесів митного контролю та боротьбу з контрабандою, водночас впроваджуючи сучасні технології для автоматизації процедур.

У 2021 році Іван став першим заступником Голови ДМСУ, де координував роботу центрального апарату та регіональних підрозділів, відповідав за стратегічне планування та реалізацію державної політики у сфері митної справи.

Після цього він на короткий час поєднував наукову та політичну діяльність: у 2022–2023 роках працював професором та помічником-консультантом народного депутата, передаючи свій досвід молодим фахівцям та сприяючи підготовці законодавчих ініціатив у сфері економіки та митної справи.

З червня 2023 року Іван Бережнюк очолив Житомирську митницю, а з серпня 2025 року офіційно став керівником Закарпатської митниці. Під його керівництвом підрозділ зміцнив свою репутацію надійного та прозорого органу, який ефективно поєднує контроль і сприяння розвитку зовнішньої торгівлі.

За значний внесок у розвиток митної системи України він отримав почесне звання Почесний митник України та був відзначений високим професійним статусом радника митної служби І рангу.

Компромат

Прямого компромату на Івана Бережнюка немає. Відомо, що він отримував керівні посади у митних органах понад 30 років, декларував доходи та майно, а також має зв’язки у митній науці і державних структурах. Його кар’єра не пов’язана з гучними скандалами, але як керівник митниці завжди під пильною увагою через ризики корупційних схем у митній сфері.

Декларація

Начальник Закарпатської митниці Іван Бережнюк володіє різноманітним майном та фінансовими активами, частина з яких належить його родині.

Серед об’єктів нерухомості у декларанта — дві квартири, гараж і земельна ділянка. Перша квартира площею 50,1 м² була набутa у грудні 2006 року та перебуває у праві користування самого Бережнюка. Друга квартира — 65,5 м², придбана ще в 1993 році, знаходиться у спільній сумісній власності з дружиною Валентиною Володимирівною. Крім цього, Іван Бережнюк володіє гаражем площею 19,9 м² (право власності з 1998 року) та земельною ділянкою 20 м², яку він набув у 2014 році.

Серед транспортних засобів декларанта — два автомобілі. Volkswagen Touareg 2015 року випуску Бережнюк отримав у січні 2021 року у користування, а в липні 2024 року у нього з’явився Renault Captur 2019 року випуску. Обидва автомобілі перебувають у користуванні Івана Бережнюка, однак формально оформлені на його дружину або на інші члени родини.

Фінансові активи сім’ї включають значні кошти, розміщені як у готівці, так і на банківських рахунках. Дружина декларанта, Валентина Бережнюк, володіє 87 000 доларів готівкою та кількома рахунками в ПриватБанку, Райффайзен Банку, Сенс Банку та Укрсиббанку, загальна сума яких перевищує 150 тисяч доларів. Іван Бережнюк тримає на своїх рахунках понад 800 тисяч гривень та десятки тисяч доларів і євро.

Що стосується цінних паперів, декларант зазначив кілька інвестицій, оформлених через Міністерство фінансів України у 2024 році, номінальною вартістю від кількох сотень до десятків тисяч гривень.

Доходи Івана Бережнюка у 2024 році сформувалися переважно зі службових заробітних плат на різних посадах у митних органах, а також пенсійних виплат та відсотків за банківськими рахунками. Так, заробітна плата від Хмельницької митниці склала 791 693 гривні, від Житомирської митниці — 150 533 гривні, а додаткові виплати за сумісництвом у різних навчальних закладах перевищили 67 тисяч гривень. Пенсія склала понад 270 тисяч гривень.

Дружина декларанта отримала дохід від підприємницької діяльності — 978 тисяч гривень, а також відчуження рухомого майна на суму 1 мільйон гривень. Дохід від відсотків за банківськими депозитами у подружжя склав майже 25 тисяч гривень, а від продажу цінних паперів — понад 3 тисячі гривень.