Іван Павлюк

Іван Павлюк: військком без майнових стрибків, але в системі, що регулярно вибухає корупційними скандалами

Іван Павлюк — керівник Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки — входить до числа ключових управлінців регіональної мобілізаційної системи. Його декларація за 2024 рік фіксує відсутність елітних активів і різких змін у майновому стані: службова квартира, земельна ділянка, автомобіль середнього класу та заощадження у готівці. Водночас посада Павлюка належить до категорії з підвищеними корупційними ризиками, а сама система ТЦК останніми роками регулярно опиняється в центрі гучних розслідувань і суспільної критики.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Іван Іванович Павлюк — український військовослужбовець, який обіймає керівну посаду в системі територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Проживає у місті Рівне та проходить службу в Рівненському обласному ТЦК та СП. У публічному просторі фігурує як один із керівників регіональної мобілізаційної вертикалі — структури, яка після 2022 року опинилася під пильною увагою суспільства та правоохоронців.

Освіта

Інформація про освіту Івана Павлюка у відкритих джерелах відсутня.

Сім’я

Одружений. Дружина — Надія Юріївна Павлюк. Подружжя виховує сина — Тимофія Павлюка. Дружина зазначена у декларації як окремий суб’єкт доходів, однак детальна інформація про її професійну діяльність у відкритих джерелах не розкривається.

Кар'єра

Іван Павлюк проходить службу в системі територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки — структурі, яка після початку повномасштабної війни стала одним із ключових елементів оборонної вертикалі держави. У публічному просторі він фігурує як начальник Рівненського обласного ТЦК та СП, що автоматично робить його одним із головних управлінців мобілізаційного процесу в регіоні.

Обласний ТЦК — це не просто адміністративна установа, а центр ухвалення рішень, через який проходить координація всієї мобілізаційної роботи області. Керівник такої структури контролює діяльність районних і міських ТЦК, відповідає за виконання мобілізаційних планів, бере участь у кадрових призначеннях та забезпечує взаємодію з військовим командуванням. Фактично йдеться про посаду з широкими повноваженнями і значним впливом на те, як саме реалізується мобілізаційна політика на місцях.

Фінансово ця робота виглядає доволі стримано, принаймні офіційно. За даними журналістів, у 2024 році середньомісячне грошове забезпечення Павлюка становило близько 52 тисяч гривень після оподаткування, а загалом за рік він отримав 584 286 гривень. Основу доходу формують не стільки посадовий оклад, скільки різноманітні надбавки — за вислугу років, роботу з таємними матеріалами, особливості служби, а також премії та одноразові виплати.

Водночас сама посада належить до категорії з підвищеним корупційним ризиком — це прямо зазначено в декларації. Причина — доступ до рішень, які можуть впливати на долі військовозобов’язаних: від мобілізації до відстрочок. Саме тому будь-які керівники ТЦК автоматично опиняються в зоні підвищеної уваги як журналістів, так і правоохоронних органів.

Компромат

Прямих кримінальних проваджень, підозр або офіційно задокументованих звинувачень щодо Івана Павлюка у відкритих джерелах станом на зараз не зафіксовано. Його прізвище не фігурує у гучних антикорупційних кейсах, які останніми роками супроводжують систему територіальних центрів комплектування.

Втім, сама система, в якій він працює і яку, за даними медіа, очолює на рівні області, перебуває у стані постійної турбулентності через корупційні скандали. І Рівненщина — не виняток.

Найбільш показовий епізод — січень 2026 року, коли правоохоронці повідомили про підозру заступнику начальника Рівненського обласного ТЦК та СП. За версією Державного бюро розслідувань, посадовець налагодив схему вимагання грошей у військовозобов’язаних чоловіків. Йшлося про суми від 10 до 12 тисяч доларів США за «вирішення питання» — зокрема, оформлення відстрочки від мобілізації, навіть у випадках, коли для цього вже існували законні підстави.

Слідство стверджує, що механізм не обмежувався прямим отриманням хабарів. Для маскування незаконних доходів використовувалися обхідні схеми: зокрема, гроші конвертувалися у матеріальні активи. В одному із задокументованих випадків, за даними ДБР, підлеглим доручили придбати автомобіль за кошти, отримані як неправомірна вигода, частково «доклавши» гроші з попередніх епізодів. Транспортний засіб оформили на підставну особу, але фактично передали у користування керівництву.

У справі також фігурує елемент тиску: у разі відмови платити, військовозобов’язаним, за даними слідства, створювали штучні перешкоди — затягування процедур, додаткові перевірки або ризик потрапити до розшуку.

Правоохоронці прямо вказують, що мова може йти не про ізольований випадок, а про системну практику. Розслідування триває, і слідчі перевіряють інші можливі епізоди та причетність ширшого кола осіб.

На цьому тлі офіційна позиція обласного ТЦК виглядає стримано-публічною: у відомстві заявили про «нульову толерантність до корупції» та наголосили на співпраці з правоохоронними органами. Водночас сам факт існування подібних схем у межах однієї установи ставить під сумнів ефективність внутрішнього контролю і управлінських механізмів.

Якщо дивитися ширше, ситуація на Рівненщині вписується в загальноукраїнський контекст. Після початку повномасштабної війни система ТЦК опинилася під безпрецедентним тиском — як через збільшення обсягів мобілізації, так і через численні корупційні ризики. За цей час відкрито десятки кримінальних проваджень щодо працівників ТЦК у різних регіонах.

За даними Національного агентства з питань запобігання корупції, лише в межах перевірок способу життя виявлено сотні мільйонів гривень активів із ознаками необґрунтованого походження. Саме обласні ТЦК у цій системі відіграють ключову роль — вони контролюють кадрові рішення та мобілізаційні процеси, а отже концентрують і найбільші ризики.

На цьому фоні Іван Павлюк виглядає радше як виняток із правила. Його немає серед фігурантів кримінальних проваджень чи журналістських розслідувань, а за оцінками медіа, його майновий стан не демонструє різких змін і загалом відповідає офіційним доходам.

Водночас сама логіка системи означає, що навіть за відсутності прямих звинувачень, керівник такого рівня несе політичну й управлінську відповідальність за те, що відбувається всередині підпорядкованої йому структури. І саме це робить його фігуру частиною ширшої історії про довіру — або її дефіцит — до всієї системи ТЦК.

Декларація

За даними щорічної декларації за 2024 рік, Іван Павлюк задекларував об’єкти нерухомості, транспорт, доходи та грошові активи, характерні для чинного військовослужбовця системи ТЦК.

У розділі нерухомості вказано квартиру площею 62,9 м², яка перебуває у користуванні декларанта. Власником об’єкта зазначено Міністерство оборони України, що свідчить про службовий характер житла. Також задекларовано земельну ділянку площею 814 м², яка перебуває у приватній власності Павлюка.

Із транспортних засобів у декларації зазначено автомобіль Renault Megane 2012 року випуску, що належить до сегмента бюджетних авто середнього класу.

Сукупний дохід за 2024 рік склав 584 286 гривень грошового забезпечення. Додатково задекларовано 1 000 гривень соціальних виплат та 23 639 гривень субсидій.

У структурі грошових активів вказано 45 000 доларів США готівкою та 842 840 гривень готівкових коштів. Значна частина заощаджень зберігається поза банківською системою.

Окремо зазначено наявність рахунків у трьох банках: ПриватБанку, Ощадбанку та Укрексімбанку.