Іван Русєв

Русєв Іван Трифонович: український еколог та начальник науково-дослідного відділу Національного природного парку «Тузловські лимани»

Русєв Іван Трифонович — доктор біологічних наук, який понад сорок років вивчає та захищає дику природу Причорномор'я

Біографія

Іван Трифонович Русєв народився 28 лютого 1959 року в селі Дмитрівка (нині Дельжилер) Татарбунарського району Одеської області.

Освіта

У 1976 році Іван закінчив Дмитрівську середню школу. Інтерес до природи з'явився у Русєва ще в дитинстві. Він ходив з вудкою на рибалку і спостерігав за птахами, які заселили нове водосховище після того, як у село в 1960-х роках подали дунайську воду.

Він згадує, що в школі йому бракувало біологічних знань, тому вирішив вступати до університету в Одесі. У 1985 році Іван закінчив біофак Одеського державного університету. Уже на першому курсі він разом з двома іншими студентами отримав можливість навчатися за вільною програмою, тобто займатися наукою і складати заліки в індивідуальному порядку.

У 1988 році Русєв захистив кандидатську дисертацію, а в 2013 році — докторську за спеціальністю «екологія», тема якої була пов'язана з екосистемами Північно-Західного Причорномор'я та формуванням небезпечних фауністичних комплексів.

Пізніше йому присвоєно звання професора. У 1994-2012 роках він неодноразово стажувався в Нідерландах, Великій Британії, Італії, Німеччині, США та Туреччині з питань охорони водно-болотних угідь і прибережних територій.

Сім'я

Русєв одружений. Його дружину звати Тамара. У пари є син Роман. Під час розливу соняшникової олії в Чорному морі на початку 2025 року його родина самостійно виходжувала постраждалих птахів. Вони взяли під опіку 13 чорношиїх пірникоз. Але жодна так і не вижила.

Кар'єра

Після закінчення університету Русєва направили за розподілом на Одеську протичумну станцію мінздраву СРСР. 15 жовтня 1981 року він очолив там лабораторію екології носіїв і переносників збудників особливо небезпечних інфекцій.

Пізніше цей підрозділ було перейменовано у відділ моніторингу осередкових екосистем, а саму станцію перетворили на Український науково-дослідний протичумний інститут ім. І.І. Мечникова.

На цій посаді Русєв пропрацював понад тридцять років, до 12 серпня 2012 року. У 1981-1989 роках він паралельно керував групою моніторингу природних осередків чуми в зоні Аральського моря, де став свідком загибелі цієї водойми. Цей досвід і підштовхнув його до активної природоохоронної діяльності.

Поряд з основною роботою в інституті Русєв вів й інші проєкти. З 2000 по 2003 рік він був заступником директора з екологічного туризму в туристичній компанії «Алвона». З 2003 по 2008 рік Іван викладав на кафедрі прикладної екології Одеського державного університету, де читав курс «Екологічний туризм і рекреація». З 2009 по 2010 рік він обіймав посаду головного наукового співробітника Національного природного парку «Нижньодністровський» міністерства природи.

13 серпня 2012 року Русєв став заступником директора з наукової роботи Українського науково-дослідного протичумного інституту ім. І.І. Мечникова і обіймав цю посаду до 12 серпня 2014 року. З 15 жовтня 2014 по 30 листопада 2015 року він був провідним науковим співробітником з питань моніторингу та охорони дельфінів у Державному океанаріумі міністерства оборони України.

15 грудня 2015 року Русєв очолив Національний природний парк «Тузловські лимани» і керував ним до 29 грудня 2017 року. За цей час під його керівництвом було ініційовано понад 50 кримінальних проваджень проти браконьєрів і розкрадачів ресурсів парку. З 2018 року директором парку стала його заступниця Ірина Вихристюк, а сам Русєв з 4 січня 2018 року і донині обіймає посаду начальника науково-дослідного відділу парку.

У 2002 році Іван балотувався до Одеської міськради від Партії зелених України, а в 2015 році — від «Демократичного альянсу». Він йшов на вибори також до Одеської обласної ради, де очолював постійну комісію з екології, а в 2006 році намагався балотуватися до Верховної Ради від партії «Еко+25%».

Русєв — автор близько 550 наукових статей і 14 монографій, у тому числі книг «Дельта Дністра» (2003), «Спадщина хранителя Дністра» (2018), «Битва за заплавні луки Дністровської Амазонії» (2018) та «Календар боротьби за корону Посейдона» (2019, 1069 сторінок). Остання книга розповідає про його роботу директором парку та конфлікти з браконьєрами і чиновниками.

Він один із засновників екологічного клубу при газеті «Вечерняя Одесса» (1987), засновник фонду «Природна спадщина» ім. І.І. Пузанова, з 1987 по 2007 рік керував щорічною міжнародною експедицією «Дністер», був членом ради Українського товариства охорони птахів (2009-2017) і перебуває в Національній спілці журналістів України.

З початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Русєв системно фіксує вплив війни на екосистему Чорного моря і передає дані до Спеціалізованої екологічної прокуратури, яка 27 лютого 2022 року відкрила кримінальне провадження за статтею про екоцид.

За його оцінкою, за роки війни в Чорному морі могло загинути понад 100 тисяч дельфінів: від військових сонарів, що руйнують у тварин ехолокацію, вибухів, мін і хімічного забруднення після аварії на Каховській ГЕС і розливів нафтопродуктів.

У лютому 2025 року він же зафіксував загибель близько 5 тисяч птахів через розлив соняшникової олії в порту «Південний» після атаки російських дронів. Іван також веде моніторинг колонії фламінго в парку. Після успішного гніздування у 2023 році (200 пташенят) птахи у 2024 і 2025 роках кидали кладки через постійні прольоти шахедів.

За фізичну боротьбу з браконьєрами Русєв отримував переломи ребер і щелепи. У 2025 році парк «Тузловські лимани» отримав міжнародне звання «Рейнджери року».

Русєв — лауреат конкурсу газети «Вечерняя Одесса» «Люди справи» (1994) та всеукраїнського конкурсу «Здорова природа - здорове життя» (1998), у 2009 році отримав знак пошани мера Одеси «За охорону дикої природи Причорномор'я», неодноразово відзначався міністерством охорони здоров'я України.