Іван Тимочко

Тимочко Іван Олексійович: військовий експерт і голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ

Тимочко Іван Олексійович — пройшов шлях від сільського вчителя до кадрового артилериста, а його оцінки та прогнози щодо перебігу війни регулярно цитують українські ЗМІ

Біографія

Іван Олексійович Тимочко народився 2 листопада 1980 року в селі Лавочне Сколівського району Львівської області України.

Освіта

У 2003 році Тимочко закінчив Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Історія».

У 2017 році Іван закінчив Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «Державна служба».

У 2020 році Тимочко розпочав навчання в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, де був курсантом програми військової підготовки офіцерів запасу.

Паралельно з цим, з 2022 року, він навчається в аспірантурі Національного університету «Львівська політехніка», в Інституті адміністрування, державного управління та професійного розвитку, за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування».

Сім'я

У Тимочка є дружина і донька. За його словами, саме думка про сім'ю вплинула на рішення піти на війну. Іван міркував, що захистити дружину і дитину може лише той, хто вміє це робити, а навчитися цього можна лише в армії. Коли він ухвалив рішення йти добровольцем, дружина підтримала його вибір.

У жовтні 2025 року Тимочко заявляв, що дружина також проходить військову службу в лавах Збройних сил України. Він казав в одному з інтерв'ю, що волів би, щоб дружина служила поруч із ним, а не залишалася «за спиною».

Кар'єра

Трудовий шлях Тимочка розпочався в рідному селі. З 2000 по 2007 рік він працював педагогом-організатором і вчителем основ безпеки життєдіяльності у школі №2 в селі Лавочне.

У 2012–2013 роках Іван працював у Львівському міському центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, а також у центрах соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.

2014 рік став переломним у його біографії. Тимочко брав активну участь у Революції гідності, а з початком бойових дій на сході країни вирушив захищати Україну.

За його словами, рішення далося непросто. Він зізнавався, що в душі можна скільки завгодно вважати себе мирною людиною, але в якийсь момент прийшло розуміння, що «без цього нікуди».

Першим призначенням стала військова розвідка. Пізніше він перевівся в артилерію і всю подальшу війну пройшов як артилерист. Іван служив у бригаді, сформованій переважно з уродженців Донецької, Луганської та Дніпропетровської областей.

За його спостереженням, львівська говірка погано підходила для розвідувальних завдань у тилу ворога, натомість в артилерії походження бійців значення не мало. Тимочко наголошував, що бойові побратими зі східних областей йшли воювати за власну землю в буквальному сенсі, звільняти свої домівки, і саме тому до питання, куди стріляти, всі ставилися вкрай відповідально.

В армії Іван провів три роки і демобілізувався за станом здоров'я. Він згадував, що звичка тримати при собі гранату чи автомат, «на випадок, якщо живим не здамся», настільки міцно увійшла в його побут, що після повернення додому він ще кілька місяців за звичкою поправляв плече, ніби на ньому висіла зброя.

Після демобілізації він повернувся до цивільної роботи, ставши активним учасником ветеранського руху. Зокрема, Іван став одним з ініціаторів створення Координаційної ради учасників бойових дій при Львівській ОДА.

З червня 2014 по 2015 рік Тимочко працював у Департаменті соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, де обіймав посаду заступника начальника управління. З 2019 по 2021 рік він був заступником начальника управління соціального обслуговування — начальником відділу надання соціальних послуг того ж департаменту.

З 2021 по 2025 рік Іван очолював управління соціальних гарантій департаменту соціального захисту населення Львівської ОДА.

Крім основної роботи, Тимочко займався залученням резервістів до зборів, і саме на одних із таких зборів у лютому 2020 року відкритим голосуванням він був обраний головою Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ.

Ця посада стала основним майданчиком його публічної діяльності — Тимочко виступає як експерт, до якого регулярно звертаються українські медіа за коментарями щодо перебігу війни, стану фронту та внутрішніх процесів у Росії.

Також він працював помічником депутатів від фракції партії ВО «Свобода» — Юрія Шаварова у Львівській міській раді VII скликання та Івана Калинича у Львівській обласній раді VI скликання.

З першого дня повномасштабного вторгнення Росії Тимочко знову пішов до армії. Воював у районі Попасної Луганської області, брав участь у заходах з відбиття і стримування російської агресії на Миколаївщині, Запоріжжі, Херсонщині, Донеччині, а також в обороні Києва.

Тимочко розповідав, що як командир гаубиці ніс повну відповідальність за екіпаж із чотирьох осіб, а сама робота вимагала постійних точних розрахунків: врахування температури повітря, температури снаряда, координат цілі, оскільки самохідна артилерійська установка здатна вразити ціль із точністю до метра на відстані 10–15 кілометрів.

З початком повномасштабного вторгнення він знову заступив на посаду командира гармати того ж дивізіону, а з 2023 року й дотепер служить командиром відділення — у званні сержанта.

З 2017 року Тимочко обіймає посаду керуючого справами громадської організації «Об'єднання людей з обмеженими фізичними можливостями учасників Антитерористичної операції та інших збройних конфліктів». З 2019 року він очолює громадську організацію «Координаційна рада учасників бойових дій Львівщини».

З 2021 року Іван є членом громадської організації «Асоціація учасників бойових дій та ветеранів 24-ї окремої механізованої бригади», а з 2024 року є почесним членом Національної асоціації публічного управління та адміністрування України.

З 2026 року Тимочко обіймає посаду заступника керівника в Центрі підтримки ветеранів і соціальних ініціатив у Львові.

Як військовий експерт Тимочко регулярно дає інтерв'ю українським виданням і радіостанціям, коментуючи перебіг бойових дій, логістику противника, питання мобілізації.

Тимочко також аналізував природу російських ударів по так званих «центрах ухвалення рішень», називаючи цю риторику Кремля радше пропагандистським прийомом, ніж реальною воєнною стратегією.