Христина Дмитренко

Дмитренко Христина Романівна: біатлоністка національної збірної України

Дмитренко Христина Романівна — стала першою українкою, яка виборола золото Юнацьких Олімпійських ігор, учасниця Олімпіади-2026 в Мілані-Кортіні

Біографія

Христина Романівна Дмитренко народилася 31 травня 1999 року в місті Чернігів, Україна.

Освіта

Христина навчалася в Чернігівському інформаційно-технологічному ліцеї №16. За її власними словами, у школі їй найбільше подобалася історія. Предмет вела вчителька, яка захоплювалася біатлоном. Цей збіг лише посилював інтерес до уроків.

У біатлон Дмитренко прийшла у 2010 році разом зі старшою сестрою Валерією. Спочатку між дівчатами існувала невелика побутова конкуренція, яка з часом змінилася взаємною підтримкою.

Поєднувати навчання з тренуваннями Христині було непросто вже з 11 років, коли вона почала займатися біатлоном серйозно. Але педагоги йшли назустріч і дозволяли надолужувати програму після зборів.

Сім'я

У Дмитренко невелика родина: мати Інна Станіславівна, яка живе в Чернігові, і старша сестра Валерія — також професійна біатлоністка, яка виступає на етапах Кубка світу. У травні 2025 року Валерія вперше в кар'єрі потрапила до залікової зони Кубка світу.

Офіційно Дмитренко не заміжня. У відкритих джерелах згадується її молодий чоловік Владислав Чихарь, який супроводжує спортсменку на зборах і змаганнях. Дітей у Христини немає.

Кар'єра

Дмитренко почала виступати в біатлоні у 2010 році, а свою першу перемогу здобула не у стрільбі, а в лижних гонках. У дебютній гонці вона фінішувала лише 11-ю з 13 учасниць. За її словами, саме цей старт запам'ятався їй особливо надовго.

Поступово результати зростали. І вже в юніорські роки Дмитренко закріпилася в трійці призерок на етапах юніорського Кубка IBU, а на юніорському чемпіонаті світу прогресувала від 35-46-х місць у Раубичах у 2015 році до топ-10 в Осрблі у 2017-му та Отепя у 2018-му.

Головним досягненням ранньої кар'єри Дмитренко стала перемога на II зимових юнацьких Олімпійських іграх у Ліллехаммері у 2016 році. Вона виборола золото в гонці переслідування, ставши першою в історії українською чемпіонкою зимових юнацьких Олімпійських ігор. Причому не лише в біатлоні, а й серед усіх зимових видів спорту в українській команді.

На тих же іграх вона посіла четверте місце у спринті, а в естафетах фінішувала шостою та дев'ятою. За це досягнення у травні 2016 року Дмитренко отримала премію Європейських олімпійських комітетів імені Петра Нуровського.

На дорослому рівні Дмитренко ставала чемпіонкою України в мас-старті в сезоні 2017/18 та в естафеті в сезоні 2018/19, а також неодноразово підіймалася на п'єдестал національної першості починаючи з сезону 2015/16.

Її міжнародний дорослий дебют відбувся у листопаді 2016 року на етапі Кубка IBU в Бейтостолені, а повноцінно до складу збірної України на Кубку світу вона увійшла в листопаді 2023 року.

З 24 лютого 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, життя Дмитренко, як і всієї країни, змінилося. У день початку війни команда перебувала на зборах у Карпатах і не могла повернутися додому.

В інтерв'ю того періоду спортсменка розповідала, що тимчасово змінила гвинтівку для біатлону на автомат, готуючись у разі потреби стати на захист країни. Христина наголошувала, що не боїться окупантів, а націлена стріляти влучно. Попри війну, Дмитренко продовжила спортивну кар'єру і поступово вийшла на рівень топ-30 загального заліку Кубка світу.

У січні 2024 року вона здобула бронзу у спринті на чемпіонаті Європи в словацькому Брезно-Осрблі. Це була перша особиста медаль Дмитренко на дорослому міжнародному рівні та перша нагорода збірної України на тому чемпіонаті Європи.

На чемпіонаті світу 2024 року в Нове-Место вона показала свої найкращі результати в кар'єрі на форумах такого рівня. Христина посіла восьме місце в індивідуальній гонці, 12-те у спринті, 26-те в гонці переслідування, 27-ме в мас-старті та п'яте — у складі естафетної команди.

Сезон 2024/25 став для неї особистим рекордом за очками в загальному заліку Кубка світу — 224 очки та 32-ге підсумкове місце. На чемпіонаті світу 2025 року в Ленцерхайде Дмитренко знову виступила в повному комплекті особистих і командних дисциплін, найкращим результатом стало 11-те місце в індивідуальній гонці.

Взимку 2025/26 року Дмитренко готувалася до своєї першої Олімпіади. На етапах Кубка світу в Гохфільцені у грудні 2025 року вона показала 36-те місце у спринті та піднялася до 34-го в гонці переслідування, при цьому чисто відстрілявшись на всіх чотирьох вогневих рубежах переслідування. Подібний результат у тій гонці змогла показати лише вона та одна французька спортсменка.

Схожим чином склався для неї і січневий етап у Рупольдингу, де Дмитренко знову закрила 20 з 20 мішеней і піднялася з 53-го стартового місця одразу на 34-те, покращивши свій результат на 19 позицій. Перед початком Олімпійських ігор Христина знялася з мас-старту на етапі в Нове-Место, пояснивши це рішення необхідністю підготовки на високогір'ї.

На зимових іграх 2026 року в Мілані-Кортіні Дмитренко дебютувала в олімпійських стартах. В індивідуальній гонці на 15 кілометрів Христина відстрілялася майже безпомилково і після трьох вогневих рубежів йшла в топ-10.

Але одна помилка на останньому рубежі відкинула її на підсумкове 18-те місце. Тим не менш, це стало найкращим особистим результатом спортсменки на турнірі. У спринті вона посіла 54-те місце, у гонці переслідування — 45-те, а у складі жіночої естафетної команди Україна фінішувала дев'ятою.

Перед стартами Дмитренко захворіла, що вона сама називала головною причиною невисоких результатів. За її словами, організм був виснажений, і вона розраховувала на набагато вищу пікову форму. Після завершення ігор спортсменка написала в соціальних мережах, що досвід Олімпіади зробив її сильнішою і що це не кінець її спортивної історії.

Після завершення сезону 2025/26 Дмитренко зізналася, що не отримувала задоволення від гонок протягом майже всього року. Втома після хвороби та щільний графік етапів Кубка націй не дозволяли їй відчувати звичний азарт.

Хоча вона й продовжувала виходити на старт усіх запланованих гонок. Найкращим її особистим результатом у цьому сезоні після Олімпіади стало 21-ше місце в короткій індивідуальній гонці на етапі в Нове-Место. За підсумками сезону Дмитренко посіла 52-й рядок загального заліку Кубка світу — найвищу позицію серед українських спортсменок у тому сезоні. Щоправда, сама Христина оцінювала його як відсутність прогресу в результатах.

У 2024 році Дмитренко присвоєно звання майстра спорту України міжнародного класу. У міжсезоння спортсменка підтримує форму грою в теніс і регулярними домашніми тренуваннями, а серед захоплень називає читання та малювання.