Пахлаві Реза Кир: голова дому Пахлаві та спадковий принц Ірану з 1980 року
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2Ffe8656ca-de92-4746-a4f0-9ba5166b43e9.jpeg)
Пахлаві Реза Кир — старший син останнього шаха Ірану, головний претендент на неіснуючий трон і один із найвизначніших критиків Ісламської Республіки, який мешкає у вигнанні
Біографія
Реза Кир Пахлаві народився 31 жовтня 1960 року в місті Тегеран, Іран.
Освіта
Початкову освіту спадковий принц отримував у приватній школі «Реза Пахлаві» при шахському палаці. В юності він пройшов льотну підготовку, здійснивши перший самостійний політ на літаку в 11 років.
У 1977 році Резу Пахлаві було відправлено до США для продовження навчання як курсанта Імперських ВПС Ірану на базі ВПС США Риз. Після революції 1979 року він перервав навчання.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2Fea90f787-2d5f-434e-9cf8-56581aa081cc.jpeg)
Пізніше Реза Пахлаві вивчав політологію в Університеті Південної Каліфорнії, отримавши ступінь бакалавра в 1985 році. Він також завершив програму підготовки пілотів ВПС США.
Реза Пахлаві вільно володіє перською, англійською та французькою мовами.
Сім'я
Реза Пахлаві є первістком шаха Мохаммеда Рези Пахлаві та шахбану Фарах Діби. У нього є дві рідні сестри — Фарахназ (нар. 1963) та Лейла (1970-2001), а також молодший брат Алі Реза (1966-2011), який наклав на себе руки.
У 1986 році Реза Пахлаві одружився з Ясмін Етемад-Аміні (нар. 1968), також іранською емігранткою, юристкою за освітою. У шлюбі народилися три дочки: принцеси Нур (нар. 1992), Іман (нар. 1993) та Фарах (нар. 2004). Мати, Фарах Пахлаві, мешкає в США.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2F101221f3-867a-4a5b-b66b-03f209dfbc59.jpeg)
Кар'єра
Офіційно проголошений спадковим принцем у 1967 році, Реза Пахлаві був змушений залишити Іран після Ісламської революції 1979 року. Після смерті батька в 1980 році він проголосив себе головою дому Пахлаві та шахом у вигнанні.
Реза Пахлаві присвятив життя політичній діяльності, спрямованій проти теократичного режиму в Ірані. Він виступає за світську демократичну державу, розділення релігії та влади, проведення вільних виборів та референдуму щодо майбутнього державного устрою Ірану.
Спадковий принц заснував «Національну раду Ірану» (2013) та телеканал «Офо́г Іран» (2014). Реза Пахлаві неодноразово намагався консолідувати розрізнену опозицію в еміграції, позиціонуючи себе як символ національної єдності, а не як безумовного монарха.
В кінці 2024 року Реза Пахлаві публічно запропонував очолити перехідний період у разі падіння режиму. Він активно зустрічається із західними політиками, а в 2023 році здійснив візит до Ізраїлю, де зустрівся з вищим керівництвом країни, що викликало неоднозначну реакцію.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2F0308b8a8-3117-477d-bc3a-5419d4683a6c.webp)
Особливо активну роль спадковий принц відіграв у період масових протестів в Ірані в кінці 2025 – на початку 2026 року. Реза Пахлаві став одним із ключових зовнішніх координаторів, закликаючи іранців до загальнонаціональної громадянської непокори.
Він публічно звернувся до силових структур Ірану із закликом перейти на бік народу, аргументуючи це тим, що режим перебуває на межі колапсу.
Його заяви транслювалися через супутникові канали та соцмережі, а на самих протестних акціях учасники скандували його ім’я та гасла про повернення династії Пахлаві.
Сам спадковий принц координував свої дії з іншими групами опозиції, прагнучи створити єдиний фронт. Він використав момент крайньої вразливості режиму, спричинений економічною кризою та міжнародною ізоляцією, щоб підкреслити необхідність мирного, але рішучого перехідного періоду, який запропонував очолити.
Його активність у цей період значно підвищила медійну помітність та актуалізувала питання про потенційне альтернативне керівництво для Ірану.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2Fb438f9c1-46c5-4042-85fc-fe0ab3c03159.webp)
Компромат
Критики вказують на те, що Реза Пахлаві веде багате життя в США, водночас закликаючи іранців вийти на вулиці, піддати себе небезпеці, щоб скинути теократичний режим. Його візит до Ізраїлю в 2023 році був використаний противниками для звинувачень у колабораціонізмі з історичним противником.
Існують історичні свідчення та розслідування (наприклад, The New Yorker, 2006 року) про те, що в 1980-х роках Реза Пахлаві отримував фінансування від ЦРУ, хоча сам принц це заперечував.
У 1990-х роках він фігурував у гучних судових процесах. Колишній охоронець подав на нього до суду за невиплату обіцяного утримання, а його фінансовий радник був засуджений за розтрату мільйонів доларів із коштів родини.
Протиники принца також нагадують про самопроголошену «коронацію» в 1980 році, ставлячи під сумнів його відданість виключно демократичним процедурам.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2F8f7bb00f-0f1a-4502-ab8e-789e6d33fbee.webp)
Статки
Точні дані про статок спадкового принца недоступні. Відомо, що він живе в передмісті Вашингтона, і, за даними Politico, основним джерелом його коштів залишаються залишки родинного статку, конфіскованого в Ірані після революції.
Фінансові справи Рези Пахлаві в минулому ускладнювалися судовими розглядами та необхідністю утримувати двір у вигнанні. У нього немає відомих великих бізнес-активів, його основна діяльність — політична та медійна. Статок родини Пахлаві до революції оцінювався в мільярди доларів, але більша його частина була втрачена.