Ліонель Скалоні

Скалоні Ліонель: ексфутболіст і головний тренер збірної Аргентини з 2018 ароку

Скалоні Ліонель — під його керівництвом «альбіселесте» у 2022 році здобули трофей чемпіонату світу, а у 2026 році були за крок від ще одного титулу

Біографія

Ліонель Себастьян Скалоні народився 16 травня 1978 року в місті Пухато, провінція Санта-Фе, Аргентина.

Освіта

Ліонель навчався в початковій школі № 227 імені Бернардіно Рівадавії в рідному Пухато. Футболом він займався паралельно з навчанням, у місцевому клубі «Спортіво Матьєнсо».

Тренерську освіту Скалоні здобував у 2017 році в школі тренерів Королівської іспанської футбольної федерації в Лас-Росасі, де одним із його викладачів був Луїс де ла Фуенте.

Сім'я

Предки Скалоні родом з Італії. Завдяки цьому Ліонель має італійське громадянство разом з аргентинським.

Старший брат, Мауро, також став футболістом. Він грав за «Депортіво Ла-Корунья», але далі резервної команди не просунувся.

Дружина Скалоні — Еліса Монтеро. Вони познайомилися на Мальорці, коли Ліонель грав за місцевий клуб. У пари двоє дітей.

Кар'єра в клубах

У 1994 році Скалоні опинився в «Ньюеллс Олд Бойз» з Росаріо, а наступного року він дебютував у Першому дивізіоні Аргентини. За «Ньюеллс» він зіграв 12 матчів у чемпіонаті, але не забив жодного голу.

У 1996 році Скалоні перейшов в «Естудьянтес» з Ла-Плати. Там він уперше став гравцем основного складу. У чемпіонаті Аргентини він провів 37 матчів і забив сім голів.

Взимку 1997/98 року Скалоні підписав контракт з іспанським «Депортіво Ла-Корунья». Дебют відбувся 4 січня 1998 року в матчі зі «Спортінгом» з Хіхона. Він вийшов на заміну, але через три хвилини воротаря вилучили, і тренер прибрав Ліонеля з поля заради запасного голкіпера.

У «Депортіво» Скалоні провів близько восьми років. Перші сезони він не був гравцем стартового складу. У сезоні 1999/2000 «Депортіво» вперше в історії виграв чемпіонат Іспанії. Скалоні через травму коліна зіграв тоді лише 14 матчів.

У розіграші Ліги чемпіонів 2000/01 він забив переможний гол у домашній грі з «Гамбургом». У 2002 році «Депортіво» виграв Кубок Іспанії. У фіналі на стадіоні «Бернабеу» команда обіграла «Реал Мадрид» з рахунком 2:1. Після цього «Депортіво» переміг «Валенсію» 4:0 і взяв Суперкубок Іспанії. Загалом за «Депортіво» Скалоні зіграв 301 матч і забив 18 голів, з них у чемпіонаті — 200 матчів і 14 голів.

31 січня 2006 року, в останній день трансферного вікна, Ліонель перейшов до англійського «Вест Гем Юнайтед» на правах оренди. За англійський клуб він дебютував 4 лютого в матчі із «Сандерлендом». Загалом за «молотобійців» він зіграв 13 матчів у Прем'єр-лізі. Разом з командою Скалоні дійшов до фіналу Кубка Англії, де «Вест Гем» програв «Ліверпулю» в серії пенальті. Постійний контракт сторони не погодили, і Ліонель повернувся до Іспанії.

13 вересня 2006 року Скалоні підписав річну угоду з «Расингом» із Сантандера. Він зіграв за клуб 30 матчів у чемпіонаті та забив два голи.

Влітку наступного року Ліонель перейшов в італійський «Лаціо» і підписав контракт на п'ять років. Але місця в основі він не отримав. У січні 2008 року його віддали в оренду в «Мальорку» на півтора сезону. Там Скалоні зіграв 28 матчів у чемпіонаті. Влітку 2009 року він повернувся до «Лаціо». Наступні три сезони аргентинець виходив на поле рідко. Загалом за римський клуб Скалоні провів 52 матчі в Серії А і забив один гол.

У січні 2013 року він став гравцем «Аталанти» з Бергамо, за яку провів 15 ігор. Кар'єру гравця Скалоні завершив у 2015 році. В усіх чемпіонатах він провів 387 матчів і забив 24 голи.

Кар'єра в збірній

Ліонель грав за молодіжні збірні Аргентини. У 1997 році він поїхав на молодіжний чемпіонат світу до Малайзії. У першому матчі з Угорщиною Ліонель забив гол, а «альбіселесте» перемогли 3:0. У чвертьфіналі з Бразилією він відкрив рахунок на 79-й хвилині, і Аргентина виграла 2:0. У фіналі збірна обіграла Уругвай з рахунком 2:1.

У травні 1998 року Скалоні викликали на молодіжний турнір у Тулоні. Аргентина обіграла у фіналі Францію 2:1, а він грав переважно на правому фланзі півзахисту. У 2000 році Ліонель зіграв на передолімпійському турнірі. Скалоні забив один гол, але Аргентина посіла третє місце і не відібралася на Олімпіаду.

В основній збірній він дебютував 30 квітня 2003 року в товариському матчі з Лівією. Наступний виклик Скалоні отримав лише 18 серпня 2004 року на гру з Японією. У 2005 році він зіграв товариський матч з Німеччиною і вийшов у старті відбіркової гри з Болівією, яку Аргентина виграла 2:1.

Ліонель потрапив до заявки аргентинців на чемпіонат світу 2006 року в Німеччині. Перед турніром він вийшов на 22 хвилини в товариській грі з Анголою, яку Аргентина виграла 2:1. На чемпіонаті світу Ліонель зіграв один матч. 24 червня 2006 року в Лейпцигу в 1/8 фіналу з Мексикою він вийшов в основі та провів на полі всі 120 хвилин. Аргентина виграла 2:1 в додатковий час. Це був останній матч Скалоні за збірну. Загалом він провів за головну команду сім ігор і не забив жодного голу.

Кар'єра тренера

У жовтні 2016 року Скалоні увійшов до штабу Хорхе Сампаолі в іспанській «Севільї». У червні 2017 року Ліонель став помічником Сампаолі в збірній Аргентини. Він займався аналітичною роботою щодо суперників «альбіселесте» і в цьому статусі поїхав на чемпіонат світу 2018 року.

Після відставки Сампаолі Скалоні залишився в Асоціації футболу Аргентини і попросив роботу в молодіжних командах. Разом з Пабло Аймаром він очолив збірну до 20 років на турнірі в Ла-Алькудії та виграв його.

Невдовзі Скалоні, Аймар і Вальтер Самуель стали тимчасовими тренерами головної збірної. Ліонель почав оновлення складу. За шість товариських матчів він випустив на поле 16 дебютантів. Аргентина виграла чотири гри, один раз зіграла внічию з Колумбією і програла Бразилії 0:1. Наприкінці листопада 2018 року президент асоціації затвердив Скалоні на постійній основі.

Першим турніром Ліонеля став Кубок Америки 2019 року в Бразилії. Аргентинці посіли третє місце, але попри критику тренера, асоціація продовжила контракт Скалоні до 2022 року.

У 2021 році Ліонель виграв зі збірною Кубок Америки. Аргентина в півфіналі здолала Колумбію по пенальті 3:2, а 10 липня на «Маракані» обіграла Бразилію 1:0 завдяки голу Анхеля Ді Марії. Це був перший титул збірної за 28 років і перший трофей Скалоні як тренера.

1 червня 2022 року на «Вемблі» «альбіселесте» перемогли у Фіналіссімі збірну Італії з рахунком 3:0. Серія матчів без поразок досягла 36 ігор і закінчилася лише на чемпіонаті світу.

На чемпіонаті світу 2022 року в Катарі Аргентина несподівано програла Саудівській Аравії 1:2. Скалоні змінив п'ять позицій у стартовому складі та виграв у Мексики 2:0, а потім у Польщі 2:0. В 1/8 фіналу збірна обіграла Австралію 2:1. У чвертьфіналі з Нідерландами Аргентина вела 2:0, але пропустила два м'ячі й перемогла в серії пенальті.

Півфінал з Хорватією закінчився перемогою 3:0. У фіналі з Францією при рахунку 3:3 після додаткового часу Аргентина виграла 4:2 по пенальті. Скалоні став чемпіоном світу. Це був третій титул збірної і перший за 36 років. Ліонель отримав нагороди найкращого тренера за версією ФІФА, IFFHS та «Ворлд Соккер». 27 лютого 2023 року Скалоні продовжив контракт до чемпіонату світу 2026 року.

У 2024 році Ліонель виграв другий Кубок Америки. У фіналі Аргентина перемогла Колумбію 1:0 в додатковий час, Лаутаро Мартінес забив на 112-й хвилині. Того ж року в рідному для Скалоні місті Пухато його іменем назвали вулицю.

На чемпіонаті світу 2026 року збірна знову дійшла до фіналу. У вирішальному матчі Аргентині протистояла Іспанія, яку очолював Луїс де ла Фуенте, що раніше навчав Скалоні тренерського мистецтва. Команда «вчителя» виявилася сильнішою за «учня»: іспанці перемогли в додатковий час з рахунком 1:0.

Скандал

У листопаді 2018 року, коли Скалоні затвердили головним тренером, Дієго Марадона назвав це призначенням некваліфікованої людини без досвіду, яка «не змогла б навіть регулювати дорожній рух». Журналісти дорікали асоціації в тому, що вона не порадилася з досвідченими тренерами і не мала стратегії.

Нова хвиля критики настала після Кубка Америки 2019 року. Аргентина посіла третє місце, але грала не так, як очікували вболівальники. Скалоні звинувачували в слабкій і непослідовній тактиці, і частина журналістів вимагала його звільнення.