Рубіо Марко: державний секретар США з 2025 року
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2Fee2a0dae-d80f-41d8-98ab-976ead99cb63.png)
Рубіо Марко — політик, якого регулярно критикують за жорстку зовнішньополітичну лінію, суперечливі заяви та політичну гнучкість у відносинах із Дональдом Трампом
Біографія
Марко Антоніо Рубіо народився 28 травня 1971 року в місті Маямі, штат Флорида, США.
Освіта
Після закінчення школи South Miami Senior High School у 1989 році Марко спочатку вступив до Tarkio College за футбольною стипендією. Однак затримався там недовго. Рубіо продовжив навчання в Santa Fe Community College у Флориді.
Пізніше він перевівся до University of Florida, де у 1993 році здобув ступінь бакалавра з політології. Наступним етапом стало навчання в University of Miami School of Law, де Марко у 1996 році з відзнакою отримав ступінь доктора права (Juris Doctor).
Він вільно володіє іспанською мовою, яку вважає рідною.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2F2fe96660-afad-4546-85f5-f3cddbb3e77f.webp)
Сім’я
Рубіо — виходець із родини кубинських емігрантів. Його батьки залишили Кубу у 1956 році, ще за режиму Фульхенсіо Батісти й до приходу до влади Фіделя Кастро.
У родині було четверо дітей, він — третій. У дитинстві частину часу Рубіо провів у Лас-Вегасі, де його батько працював барменом, а мати — покоївкою. У підлітковому віці він підробляв, зокрема доглядав за собаками родичів.
Рубіо одружений із Жанетт Доусдебес, яка має колумбійське походження. У подружжя четверо дітей.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2F32df0245-0179-402d-8513-0b360ec08fea.webp)
Кар’єра
Політична кар’єра Рубіо розпочалася наприкінці 1990-х років. У 1998 році його було обрано міським комісаром Вест-Маямі. Уже в 2000 році він пройшов до Палати представників Флориди, де швидко закріпився в керівництві республіканців.
У 2006–2008 роках Марко обіймав посаду спікера Палати представників Флориди. Він став першим кубино-американцем на цій посаді. У цей період Рубіо просував ідею зниження податків, реформу освіти та посилення ролі приватних ініціатив у соціальній політиці. Його стиль вирізнявся поєднанням жорсткої ідеології та готовності до компромісів.
Після відходу із законодавчого органу у 2008 році Марко зайнявся викладанням. Але вже у 2010 році виграв вибори до Сенату США. Тут Рубіо став помітною фігурою серед республіканців. Він активно виступав за жорстку лінію щодо Куби, Китаю та Ірану.
У 2015 році Рубіо спробував балотуватися в президенти від Республіканської партії, але програв праймеріз Дональду Трампу й зняв свою кандидатуру. Попри різку критику Трампа під час кампанії, згодом Марко підтримав його.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2F4e6d0835-1b19-4bb0-ad32-10ddc400fb49.jpeg)
У Сенаті Рубіо займав жорстку позицію у зовнішній політиці. Його називали неформальним куратором політики США в Латинській Америці. Він також був одним із найпослідовніших прихильників антикитайської лінії, за що потрапив під санкції Пекіна.
У 2024 році Рубіо підтримав Трампа на виборах, а після перемоги був висунутий на посаду держсекретаря. У січні 2025 року Сенат затвердив його майже одностайно.
Ставши державним секретарем, Марко одночасно обійняв кілька ключових ролей: виконувача обов’язків радника з національної безпеки та глави USAID. Подібне поєднання не спостерігалося з часів Генрі Кіссінджера.
На посаді глави Держдепу Рубіо продовжив жорсткий зовнішньополітичний курс, особливо щодо Китаю та війни Росії проти України. Він брав участь у переговорах із російською стороною та просував лінію адміністрації Трампа на пошук формату врегулювання.
Компромат
Політична кар’єра Рубіо супроводжується низкою скандалів і спірних епізодів.
Один із найобговорюваніших — викривлення сімейної історії. Тривалий час Марко заявляв, що його батьки втекли від режиму Кастро, хоча фактично емігрували ще до революції. Це спричинило звинувачення у спробі політичної спекуляції на темі антикомуністичної еміграції.
Інший епізод пов’язаний із використанням партійної кредитної картки під час його роботи спікером у Флориді. За даними розслідувань, частина витрат мала особистий характер. Рубіо стверджував, що компенсував їх власним коштом.
Також увагу привертала його низька відвідуваність голосувань у Сенаті, особливо під час президентської кампанії 2016 року. Опоненти використовували це як аргумент проти його ефективності.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2Fe2ce4437-c614-4aba-a008-b125bf25b8b4.jpeg)
Окремій критиці піддавалася його політична гнучкість. Під час праймеріз 2016 року він називав Трампа «шахраєм» і «непідготовленим кандидатом», але невдовзі після поразки підтримав його і став союзником. Цей розворот закріпив за ним репутацію політика, готового змінювати позицію залежно від обставин.