Михайло Галузін

Галузін Михайло Юрійович: заступник міністра закордонних справ Росії з 25 листопада 2022 року

Галузін Михайло Юрійович — дипломат-японіст, який майже чотири десятиліття будував кар'єру на азіатському напрямку, а з 2025 року входить до російської делегації на переговорах з Україною

Біографія

Михайло Юрійович Галузін народився 14 червня 1960 року в Москві, нині Російська Федерація.

Освіта

У 1983 році Галузін закінчив Інститут країн Азії та Африки при Московському державному університеті імені Ломоносова. Там він навчався на японському напрямку. У 1982-1983 роках він за обміном навчався в приватному японському університеті Сока.

Сім'я

Галузін одружений. У пари є дорослий син.

Кар'єра

Михайло Галузін на дипломатичній службі з 1983 року. Перші три роки він працював співробітником посольства СРСР у Японії. Потім повернувся до центрального апарату міністерства.

З 1992 по 1997 рік Галузін знову служив у Токіо, вже в посольстві Росії. Після цього він очолив відділ у Другому департаменті Азії МЗС. З 1999 по 2001 рік Михайло був заступником директора цього департаменту.

Згодом він утретє поїхав до Японії і до 2008 року обіймав у посольстві посаду радника-посланника. Це друга за значущістю посада в дипломатичному представництві після самого посла.

У 2008 році Галузін став директором Департаменту країн Азійсько-Тихоокеанського регіону МЗС Росії. У лютому 2010 року його перевели на посаду директора Третього департаменту Азії. Він обіймав цю посаду до жовтня 2012 року.

Потім Галузін представляв Росію в Індонезії як посол. Одночасно за сумісництвом він відповідав за відносини з трьома іншими державами. З 16 жовтня 2012 року він був послом у Кірібаті, з 25 жовтня 2012 року — у Східному Тиморі, а з 15 березня 2013 року — у Папуа-Новій Гвінеї.

Галузін також був постійним представником Росії при АСЕАН. Цю посаду він обіймав з 25 жовтня 2012 року по 7 серпня 2017 року. Працюючи в Джакарті, Галузін регулярно читав лекції в університетах і виступав на семінарах.

У 2016 році Росія провела в Сочі саміт з Асоціацією держав Південно-Східної Азії. За участь в його організації Галузін отримав орден Дружби.

29 січня 2018 року Михайло повернувся до Японії, цього разу вже послом. Місцеве видання Nikkei одразу назвало нового посла прихильником жорсткої лінії щодо питання Південних Курил.

У 2022 році Галузін заявив, що Росія не визнає «незаконні територіальні претензії» Японії на ці острови. Тоді ж Михайло назвав воєнним злочином американські атомні бомбардування Хіросіми і Нагасакі в серпні 1945 року.

25 листопада 2022 року Галузін став заступником міністра закордонних справ у відомстві Сергія Лаврова. Він курує відносини з країнами СНД та питання Союзної держави Росії та Білорусі.

14 травня 2025 року Путін затвердив склад російської делегації на переговорах з Україною в Туреччині, куди включив і Галузіна. Це були перші прямі переговори сторін з березня 2022 року.

17 і 18 лютого 2026 року в Женеві відбувся третій раунд переговорів між Росією, Україною та США. Галузін знову увійшов до російської делегації разом з Мединським і Костюковим.

Компромат

Галузін послідовно повторює агресивну офіційну риторику Кремля. У лютому 2024 року в інтерв'ю РІА «Новості» він назвав Євромайдан «кривавим держпереворотом». Він заявив, що після нього Україна отримала не добробут, а «масштабну системну кризу». Так він змалював народне повстання 2013-2014 років як зовнішню провокацію і зняв з Москви відповідальність за подальшу агресію.

В іншому виступі він назвав українську владу «київськими нацистами». Ці слова він адресував державі, яку очолює обраний президент єврейського походження.

Путінський дипломат заперечує самостійність Києва на переговорах. У липні 2024 року Галузін заявив, що Росія не братиме участі в другому саміті миру. За його словами, там спробують просунути «ультимативну формулу» Зеленського.

При цьому сам він формулює умови миру в ультимативному вигляді. У 2023 році Галузін заявив, що Україна має повернутися до нейтрального статусу і відмовитися від вступу до НАТО та ЄС. Вона також має визнати «нові територіальні реалії», тобто захоплені Росією землі.

Крім того, за його словами, російській мові в Україні слід надати статус державної. Заходу Галузін запропонував припинити постачання зброї. Фактично він вимагає капітуляції під виглядом мирних умов.

Він також регулярно перекладає провину за повномасштабне вторгнення на Київ. Галузін стверджував, що Москва завжди відкрита до переговорів. Після цього він звинуватив Україну в небажанні миру, коли та не прийняла пропозицію Угорщини про обмін полоненими та про різдвяне перемир'я.

Тоді ж Галузін заявив, що ініціатива в переговорах нібито належить не Москві. Він розкритикував удари українських сил по російській енергетичній інфраструктурі та пригрозив, що Москва готова «усувати загрози» військовим шляхом. При цьому російські удари по українській енергетиці та житлових кварталах добре задокументовані.

В інтерв'ю ТАРС Галузін заявив, що Росія готова «забезпечити відсутність ударів» у день виборів в Україні, якщо ті відбудуться, що прозвучало як милість агресора.

Різкі слова Галузін адресує і Європі. На засіданні комісії Ради Федерації та Сенату Казахстану він порівняв європейські заборони на поїздки до Москви 9 травня з «теорією расової переваги». Галузін також зарахував до неї поділ світу на «квітучий європейський сад» і «джунглі». Цими словами заступник міністра звинуватив у расизмі країни, які підтримують жертву агресії.

Погрожував він і Молдові. Галузін заявив, що Росія готова до будь-якого розвитку подій у Придністров'ї, якщо там виникнуть «провокації» проти російських військових і громадян. Так він залишив Москві можливість втручання.

Галузін виправдовує застосування ракети «Орєшнік». У грудні 2024 року він заявив, що на Заході «сприйняли її дуже серйозно». Цією ракетою було завдано удару по Дніпру. Він подав застосування цієї зброї як відповідь на удари по російських регіонах, фактично як загрозу.