Михайло Мірошніченко

«Антикорупціонер із запитаннями до себе»: хто такий Михайло Мірошніченко і чому його ім’я не зникає зі скандалів

Багаторічний митник, колишній керівник підрозділів внутрішньої безпеки та аудиту, фігурант «зернового скандалу» й невдалий кандидат на посаду голови НАЗК — Михайло Мірошніченко залишається однією з найбільш суперечливих постатей у системі митних та антикорупційних органів України. Попри роки служби у структурах, покликаних боротися з порушеннями, його власна кар’єра супроводжується запитаннями до доброчесності, походження майна та управлінських рішень.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Михайло Іванович Мірошніченко — багаторічний митник, представник так званої «старої митної гвардії», який понад 16 років (2007–2023) працював у системі митних органів України. Обіймав керівні та контрольні посади, зокрема у сферах внутрішньої безпеки та аудиту. Після звільнення з митниці нетривалий час працював у Державному агентстві водних ресурсів України та Бюро економічної безпеки.

Широкому загалу став відомий після «зернового скандалу» в Одесі, а також через майнові питання, пов’язані з оформленням активів на дружину та тещу з мінімальними офіційними доходами.

Освіта

Інформація про конкретні навчальні заклади у відкритих джерелах не деталізується. Водночас кар’єра Мірошніченка свідчить про спеціалізацію у сфері митної справи, внутрішнього контролю та економічної безпеки.

Сім’я

Дружина — Оксана Михайлівна Мірошніченко, громадянка України, активна учасниця майнової та бізнес-історії родини. Діти: дочка — Мирослава Михайлівна, син — Святослав Михайлович.

Окрему увагу журналістів і антикорупційних органів привертає теща — Галина Зубик, 76-річна мешканка Вінниці. За даними ДПС, за 25 років (1998–2023) вона офіційно задекларувала близько 4 тис. євро доходу, водночас саме на неї оформлено значну частину дорогої нерухомості та автотранспорту в Києві. У судовому реєстрі вона також фігурує у справах за ст. 160 КУпАП (торгівля з рук у невстановлених місцях).

Кар'єра

Кар’єрний шлях Михайла Мірошніченка тісно пов’язаний із митною системою України. У митних органах він пропрацював понад 16 років — з 2007 по 2023 рік, поступово просуваючись від виконавчих до керівних і контрольних посад. Його спеціалізацією були напрямки внутрішньої безпеки, аудиту та протидії митним правопорушенням — сфери, які передбачають доступ до чутливої інформації та вплив на кадрові й фінансові процеси.

У 2019–2021 роках Мірошніченко очолював Управління власної безпеки Державної митної служби України. Фактично це один із ключових підрозділів митниці, відповідальний за боротьбу з корупцією всередині системи, перевірки доброчесності співробітників і внутрішні розслідування. Саме на цій посаді він отримав значний вплив на кадрові рішення та доступ до інформації щодо фінансових потоків митниці.

Паралельно у 2020 році Мірошніченко працював заступником начальника Житомирської митниці ДФС, де також очолював управління протидії митним правопорушенням. Ця ділянка роботи традиційно вважається однією з найбільш ризикованих у корупційному сенсі, оскільки безпосередньо пов’язана з контролем імпорту, експорту та визначенням митної вартості товарів.

У 2023 році він був призначений начальником Управління внутрішнього аудиту Держмитслужби, що знову ж таки передбачало контроль за фінансовою дисципліною та ефективністю роботи регіональних митниць. Того ж року Мірошніченко виконував обов’язки керівника Одеської митниці — однієї з найбільших та найприбутковіших митниць країни. Саме цей період збігся з гучним «зерновим скандалом», після якого його звільнення пов’язували з масштабними втратами бюджету та проблемами з контролем експорту.

Після виходу з митної системи Мірошніченко не зник із державної служби. У 2024 році він обіймав посаду головного спеціаліста Державного агентства водних ресурсів України — значно нижчу за статусом, ніж попередні митні позиції, що журналісти розцінювали як тимчасове «перехідне» місце роботи.

У 2024–2025 роках Мірошніченко працював старшим аналітиком Територіального управління Бюро економічної безпеки у Київській області. При цьому його фактичний дохід за неповний рік склав близько 92 тис. грн, що різко контрастує з масштабами майна, задекларованого його родиною, та способом життя, який фіксують журналісти.

Окремим епізодом стала спроба кар’єрного «перезавантаження» у 2024 році, коли Мірошніченко подався на конкурс на посаду голови Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Під час співбесіди він не зміг переконливо пояснити походження майна, оформленого на дружину та тещу, а також фінансові можливості 76-річної родички з мінімальними офіційними доходами. У результаті конкурс він не пройшов.

Попри це, Мірошніченко й надалі фігурує серед кандидатів на керівні посади в митних органах, що регулярно стає предметом публічних дискусій. Експерти та громадськість звертають увагу на парадоксальну ситуацію: людина, яка роками відповідала за внутрішню безпеку та аудит митниці, сама залишається фігурантом численних запитань щодо доброчесності, походження статків і ефективності управлінських рішень.

Компромат

Кар’єра Михайла Мірошніченка супроводжується низкою гучних скандалів, які щоразу виникали саме тоді, коли він обіймав або претендував на контрольні та антикорупційні посади. Найрезонанснішим із них став так званий «зерновий скандал» на Одеській митниці, що вибухнув у розпал повномасштабної війни.

«Зерновий скандал» і втрати бюджету

За даними Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, у серпні–вересні 2022 року через схеми нелегального експорту зерна через Одеську митницю державний бюджет України втратив понад 5 млрд грн. Йшлося про заниження митної вартості, фіктивні документи та неконтрольований вивіз агропродукції за кордон у критичний для країни період.

На той момент Мірошніченко виконував обов’язки керівника Одеської митниці, а отже був безпосередньо відповідальним за організацію контролю та роботу підлеглих підрозділів. Народний депутат Ярослав Железняк публічно заявляв, що саме цей скандал став ключовою причиною його звільнення. Хоча сам Мірошніченко заперечував персональну відповідальність, політичні та аналітичні кола розцінювали його відставку як спробу локалізувати репутаційні втрати для влади.

Майно, записане на родичів

Паралельно з «зерновою історією» увагу журналістів привернула структура майнових активів родини Мірошніченка. Значна частина нерухомості та дорогих активів оформлена не на нього особисто, а на дружину та тещу. Така схема є типовою для українських посадовців, які прагнуть мінімізувати обсяг задекларованого майна та знизити ризики перевірок.

Особливі запитання викликала роль тещі — літньої жінки з обмеженими офіційними доходами, на яку, за деклараціями, було записано активи, вартість яких не співвідноситься з її фінансовими можливостями. Під час співбесід та публічних пояснень Мірошніченко не зміг надати переконливих аргументів щодо походження цих коштів.

«Я сам у шоці»: пояснення, що не переконали

Під час конкурсу на посаду голови НАЗК у 2024 році питання щодо майна родини стали для Мірошніченка критичними. На уточнюючі запитання членів комісії щодо фінансових можливостей тещі кандидат відповідав фразою, яка швидко стала мемом у професійному середовищі: «я сам у шоці».

Експерти розцінили таку відповідь як фактичну відсутність контролю над фінансовими процесами у власній родині або ж небажання надавати детальні пояснення. Саме цей блок запитань став одним із ключових чинників, через які Мірошніченко провалив співбесіду та вибув із конкурсу.

Окремо журналісти звертають увагу на використання автомобілів, які формально зареєстровані на родичів, але фактично перебували у користуванні самого Мірошніченка. Така практика дозволяє уникати декларування дорогого рухомого майна та знижувати інтерес контролюючих органів до реального рівня життя посадовця.

Сукупно всі ці факти формують суттєву невідповідність між офіційними доходами родини Мірошніченка та масштабами активів, якими вона фактично користується. Особливо контрастним виглядає цей розрив на тлі його роботи в БЕБ, де дохід за неповний рік склав близько 92 тис. грн, що не може пояснити ані рівень витрат, ані накопичене майно.

У підсумку Михайло Мірошніченко опинився у парадоксальній ситуації: багаторічний керівник підрозділів внутрішньої безпеки, аудиту та протидії порушенням сам став фігурантом численних питань щодо прозорості, контролю та доброчесності. Саме ці обставини і сьогодні залишаються головною перепоною для його повернення на ключові керівні посади, попри формальну присутність у кадровому резерві митних органів.

Декларація

Майновий стан Михайла Мірошніченка та членів його родини, відображений у декларації, демонструє чітку закономірність: ключові активи зосереджені переважно на дружині, тоді як сам декларант формально володіє обмеженим набором майна та доходів. Така модель викликає додаткову увагу з боку журналістів і експертів з антикорупційної політики.

У власності родини Мірошніченків перебуває кілька об’єктів житлової та допоміжної нерухомості, більшість із яких оформлена саме на Оксану Мірошніченко.

Ще у 2011 році дружина посадовця набула у власність земельну ділянку площею 1 100 м². Місцезнаходження землі у декларації не уточнюється, вартість об’єкта не зазначена.

У 2008 році на Оксану Мірошніченко було оформлено гараж площею 28,2 м², задекларований за символічною вартістю 9 415 грн, що навіть на момент набуття виглядало вкрай занижено.

Сам Михайло Мірошніченко володіє квартирою площею 78,9 м², набутою 12 березня 2016 року, задекларованою за 780 000 грн. Це — один із небагатьох значущих об’єктів, записаних безпосередньо на нього.

Натомість найбільша житлова нерухомість знову ж таки оформлена на дружину. Йдеться про квартиру площею 149,9 м², набуту 3 липня 2017 року, із задекларованою вартістю 1 522 235 грн.

Крім того, у той самий період дружина отримала у власність два машиномісця: машиномісце площею 23,2 м² — 175 067 грн. машиномісце площею 25,5 м² — 400 000 грн.

Таким чином, лише за один рік — 2017-й — на дружину було оформлено нерухомості більш ніж на 2 млн грн, не враховуючи вартості землі та гаража.

У декларації зафіксовано одразу кілька транспортних засобів преміумкласу, однак і тут простежується характерна схема: Мірошніченко користується, але не володіє.

Зокрема, він користується Mercedes-Benz GLE 350DE 2022 року випуску, вартість якого задекларована на рівні 2 млн грн. Формальним власником автомобіля є його дружина.

Також Мірошніченко зазначив користування BMW X5 2022 року, вартість якого у декларації взагалі не вказана. Авто оформлене на дружину, а власником у ланцюжку володіння фігурує також Галина Зубик.

Окремо варто згадати мотоцикл Harley-Davidson FXBB Street Bob 2024 року, придбаний дружиною у жовтні 2024 року за 831 320 грн. Цей актив знову ж таки повністю оформлений на Оксану Мірошніченко.

Дружина Мірошніченка є єдиною власницею (100%) ТОВ «Смарт Інжинірінг Технолоджис», оцінивши свою частку у 2 млн грн. Вона ж зазначена кінцевою бенефіціарною власницею компанії.

При цьому у відкритих даних декларації відсутня інформація про країну реєстрації головного офісу компанії та фактичну адресу, що також ускладнює оцінку реальної діяльності бізнесу.

Офіційні доходи самого Михайла Мірошніченка виглядають вкрай скромно: 78 084 грн зарплати у Державному агентстві водних ресурсів України, 14 180 грн — зарплата у Територіальному управлінні БЕБ у Київській області, символічні 63 грн «інших доходів».

Сукупно — трохи більше 92 тис. грн за рік, що різко контрастує з рівнем задекларованих активів.

Натомість доходи дружини значно масштабніші: 1 241 601 грн — дохід від підприємницької діяльності, 59 208 грн — інші доходи, 35 320 грн — пенсія, 8 664 грн — страхові виплати, 400 грн — соціальні виплати, 28 грн — інші доходи. Саме доходи Оксани Мірошніченко фактично формують фінансову основу родини.

Михайло Мірошніченко задекларував 30 тис. доларів США готівкою, що за середнім курсом еквівалентно понад 1,1 млн грн. Інших заощаджень у гривні або на рахунках він не вказав.

Банківські рахунки відкриті у ПриватБанку як у самого декларанта, так і у його дружини. Інформація про фінансові зобов’язання, кредити чи значні видатки у декларації відсутня.

У декларації не зазначено: об’єктів незавершеного будівництва, цінних паперів, фінансових зобов’язань, витрат і правочинів, роботи за сумісництвом, членства у громадських або професійних організаціях.