Микола Давидюк

Давидюк Микола Іванович: політолог і кандидат у народні депутати України від партії «Голос»

Давидюк Микола Іванович — партнер головної редакторки «Української правди» може отримати місце в парламенті через механізм заміни вибулого депутата

Біографія

Микола Іванович Давидюк народився 18 липня 1988 року в селі Переспа Рожищенського району Волинської області, Україна.

Освіта

Давидюк закінчив Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова за спеціальністю «Іспанська мова та зарубіжна література».

У 2015 році Микола захистив дисертацію та здобув ступінь кандидата політичних наук. Тема дослідження — роль студентського самоврядування у формуванні української еліти.

У рамках гранту ЮНЕСКО він пройшов стажування в Академії Марії Гжегожевської у Варшаві. У 2017 та 2018 роках Микола двічі стажувався в Школі державного управління імені Джона Ф. Кеннеді при Гарвардському університеті.

Сім'я

У 2022 році Давидюк публічно оголосив у соціальних мережах, що він перебуває у стосунках із головною редакторкою «Української правди» Севгіль Мусаєвою.

Кар'єра

Політичну активність Микола розпочав ще 2006 року, коли брав участь у місцевих виборах у Києві як організатор. З вересня 2008 по січень 2010 року він працював аналітиком у Всеукраїнській громадській організації «Комітет виборців України». У 2011 році Микола заснував аналітичний центр «Політика» та став його директором, а також заснував «Форум нових політичних лідерів».

З 2013 року Давидюк є сертифікованим спостерігачем за виборами від ОБСЄ. Він працював на виборчих кампаніях у Грузії у 2013 році, в Іспанії — у 2015-му та в Киргизстані — у 2017-му.

З 2014 по 2019 рік Микола був помічником на громадських засадах народного депутата Ігоря Попова, обраного від «Радикальної партії Олега Ляшка» до Верховної Ради VIII скликання.

У 2015 році Давидюка запросили на програму «Право голосу» російського телеканалу ТВЦ, де він публічно доводив порушення Мінських угод із боку сепаратистів. Саме цей досвід надихнув його на написання книги «Як працює путінська пропаганда», яка вийшла наприкінці 2016 року.

Книгу переклали німецькою, російською, албанською, англійською та білоруською мовами. У 2018 році він випустив другу книгу — «Як зробити Україну успішною?» — у форматі діалогів з відомими українськими діячами, серед яких Віктор Ющенко, Олександр Ройтбурд, Мирослава Гонгадзе та Левко Лук'яненко.

У 2014 році Давидюк уперше балотувався до Верховної Ради під номером 43 у списку «Радикальної партії Олега Ляшка». Пройти до парламенту тоді не вдалося.

У лютому 2019 року разом із Мустафою Найємом Микола став співзасновником громадсько-політичного руху «Дій з нами». Того ж року він балотувався до Верховної Ради IX скликання від партії «Голос» під номером 27 у списку. Давидюк тоді до парламенту не пройшов.

У період повномасштабного вторгнення Росії в Україну Давидюк розгорнув активну волонтерську діяльність. Після деокупації Київщини він запустив благодійний проєкт із пошуку архітектурних рішень для відновлення Бородянки.

У червні 2026 року ЦВК визнала Давидюка народним депутатом через механізм заміни вибулого парламентаря Володимира Цабаля.

Для офіційної реєстрації в статусі депутата Давидюк зобов'язаний подати до ЦВК необхідні документи у встановлений законом строк, після чого комісія ухвалить остаточне рішення про його реєстрацію.

Давидюк веде YouTube-канал, присвячений аналізу геополітики та перебігу російсько-української війни, входить до рейтингу «Топ-50 блогерів України 2024» за версією журналу «Фокус» і був включений до списку «Люди НВ 2021. Історії українців, що рухають країну вперед».

Давидюк був зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності «діяльність у сфері зв'язків з громадськістю». Згідно з даними реєстру, ФОП було зареєстровано 20 липня 2016 року. Однак наразі має статус «припинено».

Упродовж професійної кар'єри Микола читав лекції для International Republican Institute, National Democratic Institute, the Netherlands Institute for Multiparty Democracy, Київської школи державного управління та Української академії лідерства.

Компромат

Журналіст Володимир Бондаренко звернув увагу на суперечність між декларованою скромністю та фактичними умовами проживання Давидюка.

Микола зазначає як місце проживання гуртожиток Педагогічного університету на Оболоні. Тоді як насправді проживає в елітному житловому комплексі на Паньківщині.

Його партнерка Севгіль Мусаєва, своєю чергою, зазначала місцем проживання селище Гатне. Хоча володіє квартирою в престижному будинку по сусідству з експрезидентом Порошенком.

Бондаренко також вказує на структуру доходів пари: ні в Давидюка, ні в Мусаєвої не було прибуткового бізнесу. Основу становили грантові ГО та збиткові медіа.

«Українська правда» (ТОВ «УП Медіа Плюс») зафіксувала 34 мільйони гривень чистого збитку у 2024 році та 18 мільйонів — у 2025-му.

Давидюк при цьому систематично критикував українських чиновників за непрозорість активів і високий рівень життя, що не відповідає декларованим доходам.

У 2018 році, коли українська влада поширила обов'язкове електронне декларування на антикорупційних активістів, Давидюк виступив із відкритою критикою цього рішення, назвавши його політтехнологічним інструментом дискредитації громадянського суспільства.

Сам він охарактеризував ситуацію так: влада вперше об'єдналася настільки згуртовано проти чогось, і цим «чимось» виявилася не Росія, а антикорупціонери. На його думку, медіапростір було використано для того, щоб переключити суспільну увагу з мільйонних декларацій депутатів на значно скромніше майно активістів.