Микола Шершун

Микола Харитонович Шершун - лісівник, якого запхнули у смітник

Микола Харитонович Шершун (1951 р. н.) — український лісівник, політичний та громадський діяч. Був тричі народним депутатом України, очолював Державний комітет лісового господарства (2010), керував об’єднанням «Рівнеліс» понад десять років. Його кар’єра супроводжувалася скандалами та конфліктами, зокрема навколо земельних питань і лісових угідь.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Микола Харитонович Шершун народився 26 жовтня 1951 року в селі Злазне Костопільського району Рівненської області у селянській сім’ї. З ранніх років пов’язаний із лісовим господарством, а згодом — з політикою та державною службою.

Освіта

Микола Шершун закінчив Кременецький лісотехнічний технікум у 1974 році, а пізніше здобув спеціальність інженера лісового господарства у Львівському лісотехнічному інституті. Має науковий ступінь кандидата економічних наук. Визнаний заслуженим працівником сільського господарства України (1992), нагороджений Орденом «За заслуги» III ступеня та кількома Почесними грамотами (ВР УРСР 1988, КМ України 2001).

Кар'єра

Микола Шершун розпочав свою професійну діяльність у лісовому господарстві ще у 1968 році, коли працював слюсарем на Лобвинському лісокомбінаті в Свердловській області. Після дворічної служби в армії (1969–1971) він повернувся до лісової сфери, де протягом 1971–1975 років обіймав різні посади у Клеванському та Деражнянському лісгоспзагах, від бракера-десятника до майстра лісозаготівель та старшого майстра.

У 1975–1978 роках він працював лісничим у Решуцькому лісництві, а в 1978–1979 роках очолював Дубнівське лісництво як головний лісничий. Наступні дев’ять років (1979–1988) Микола Шершун був директором Рокитнівського лісгоспзагу, а з 1988 по 2002 рік очолював об’єднання «Рівнеліс» як генеральний директор. Пік кар’єри в лісовому господарстві припав на 2010 рік, коли він протягом березня–грудня очолював Державний комітет лісового господарства України.

Паралельно з роботою у лісовій сфері Микола Шершун займався політикою. Він обирався народним депутатом України 1-го, 4-го та 6-го скликань, входив до різних депутатських груп і фракцій: «Злагода-Центр», «Єдина Україна», АПУ, НАПУ, Народний блок Литвина та Блок Литвина. У парламенті Шершун працював першим заступником голови Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

У 1999 році він був довіреною особою кандидата у Президенти України Леоніда Кучми, а у наступні роки неодноразово балотувався в народні депутати від Аграрної партії України та Народного блоку Литвина, обираючись за мажоритарними округами на Рівненщині.

Сім’я

Микола Шершун народився в селянській сім’ї в селі Злазне Костопільського району Рівненської області. Він українець за національністю.

Одружений на Галинi Феодосiївні (1952 р. н.). Подружжя виховує трьох дітей: доньок Оксану (1974) та Ольгу (1976), а також сина Сергія (1979).

Компромат

Микола Шершун неодноразово опинявся в епіцентрі скандалів, пов’язаних із його діяльністю в лісовому господарстві та політиці. Одним із найбільш резонансних випадків стала так звана «сміттєва люстрація» у Рівному.

У травні 2015 року місцеві активісти, незадоволені роботою голови Федерації профспілок області, буквально виштовхали Шершуна на вулицю та запхнули у смітник біля входу до облдержадміністрації. Інцидент майже переріс у бійку, але запал активістів стримав керівник Української Народної самооборони Рівного Андрій Мітюхін. Шершун заявив, що вважає такі дії політичним замовленням, а методи активістів — нелюдськими.

Також його ім’я пов’язують із численними скандалами щодо розподілу земельних ділянок та реліктових лісів. Наприклад, у Київській області на території Чернечого лісу активісти та місцеві жителі звинувачували високопоставлених чиновників, серед яких були й близькі до Шершуна особи, у спробах приватизувати ділянки для власних потреб. Частина цих земель була віддана у користування садовому кооперативу «Горобина», до якого входили десятки впливових політичних та громадських діячів.

Крім того, під час скандалів із розподілом лісових угідь і земель активісти намагалися притягти Шершуна та його підлеглих до відповідальності за вплив на кадрові призначення у лісовому господарстві, що на думку громадськості, створювало корупційні ризики.

Загалом, діяльність Миколи Шершуна в державному лісовому господарстві та політичних колах супроводжувалася численними публічними конфліктами, що створюють неоднозначний імідж чиновника та народного депутата.

Декларація

У публічних реєстрах відсутні дані про електронні декларації Миколи Харитоновича Шершуна. Після завершення роботи на державній службі та в парламенті він більше не був суб’єктом декларування відповідно до чинного законодавства.