Мирослав Лайчак

Лайчак Мирослав: колишній міністр закордонних справ Словаччини та спеціальний радник прем'єр-міністра з національної безпеки (2025-2026 роки)

Лайчак Мирослав — його ім'я понад тисячу разів згадувалося у файлах Джеффрі Епштайна

Біографія

Мирослав Лайчак народився 20 березня 1963 року в місті Попрад, Словаччина (на той час Чехословаччина).

Освіта

Мирослав вивчав право на юридичному факультеті Університету Коменського в Братиславі. Потім Лайчак продовжив навчання у Московському державному інституті міжнародних відносин (МДІМВ), де отримав ступінь доктора філософії в галузі міжнародних відносин.

Також він був випускником Європейського центру імені Джорджа Маршалла в німецькому Гарміш-Партенкірхені.

Лайчак володіє словацькою, англійською, німецькою, російською, французькою та кількома південнослов'янськими мовами.

Сім'я

Його сім'я має русинське походження.

Мирослав Лайчак одружений з Ярмілою Лайчаковою-Харгашовою. Раніше вона працювала телеведучою. У шлюбі в подружжя народилися дві доньки.

Кар'єра

Дипломатичну кар'єру Лайчак розпочав у 1988 році в МЗС Чехословаччини. З 1991 по 1993 рік він працював у посольстві в Москві.

Після розпаду Чехословаччини Мирослав зробив стрімку кар'єру в МЗС Словаччини. У 1994 році (на той момент йому було всього 31 рік) Лайчак став наймолодшим послом Словаччини в Японії.

З 2001 по 2005 рік він був послом у Союзній Республіці Югославія (пізніше Сербія та Чорногорія), а також в Албанії та Македонії. У 2005 році за дорученням ЄС Мирослав курував референдум про незалежність Чорногорії.

З липня 2007 по березень 2009 року Лайчак обіймав один із ключових постів на Західних Балканах, будучи Верховним представником міжнародної спільноти з Боснії та Герцеговини.

26 січня 2009 року він уперше був призначений міністром закордонних справ Словаччини, обіймаючи цю посаду до 2010 року. З 2010 по 2012 рік Мирослав працював у Європейській службі зовнішніх справ, де курував переговори щодо угоди про асоціацію ЄС з Україною та Молдовою.

4 квітня 2012 року Лайчак знову очолив словацьке МЗС, залишаючись на цій посаді до березня 2020 року. У цей період він також був головою 72-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН (2017-2018) та головою ОБСЄ (2019).

З квітня 2020 по січень 2025 року Мирослав обіймав посаду спеціального представника Європейського союзу з діалогу Белграда та Приштини та інших питань Західних Балкан.

У 2025 році він повернувся до Словаччини, обійнявши посаду спеціального радника прем'єр-міністра Роберта Фіцо з питань зовнішньої політики та національної безпеки. 31 січня 2026 року Лайчак залишив цю посаду.

Компромат

Наприкінці 2025 – на початку 2026 років публікація мільйонів сторінок документів міністерства юстиції США у справі Джеффрі Епштайна викликала у Словаччині великий політичний скандал, центральною фігурою якого став Мирослав Лайчак.

Згідно з документами, він підтримував активне листування з Епштайном у період з 2017 по 2019 роки. Тоді Мирослав одночасно був головою МЗС Словаччини та головою Генасамблеї ООН. В електронних листах Епштайн звертався до нього скорочено «Міро».

В одному з листів від 15 березня 2018 року, адресованому Стіву Беннону, Епштайн назвав Лайчака людиною, яка очолить певний «європейський проект», і передрікав швидке падіння уряду Словаччини «за планом».

У оприлюдненому листуванні Лайчак просив Епштайна познайомити його з «молодими дівчатами», висловлював бажання бути запрошеним на приватні «ігри» Епштайна та в жартівливій формі стверджував, що той не бачив його «в дії».

Його ім'я зустрічається в документах понад 300 разів, а скорочене «Міро» — понад 700 разів. Було оприлюднено фото, що підтверджує особисте спілкування Лайчака та Епштайна у словацькій дипломатичній резиденції у Відні.

Також із документів випливає, що Лайчак просував прем'єр-міністра Роберта Фіцо як важливу фігуру для політичних інтересів мережі Епштайна та Беннона.

Лайчак визнав факт знайомства, але наполягав, що контакти носили суто професійний та неформальний характер, а розмови про жінок були «пустою базіканням».

Незважаючи на тиск опозиції та частини коаліції, прем'єр Фіцо спочатку захищав свого радника. Однак 31 січня 2026 року, після публікації нових документів та спільної заяви опозиційних партій, Лайчак подав у відставку, яку Фіцо прийняв.