Мстислав Чернов

Чернов Мстислав Андрійович: військовий кореспондент, журналіст Associated Press і режисер

Чернов Мстислав Андрійович — лауреат Пулітцерівської премії та премії «Оскар» за документальний фільм «20 днів у Маріуполі»

Біографія

Мстислав Андрійович Чернов народився 3 липня 1985 року в місті Харків, Україна.

Освіта

У 2007 році Мстислав закінчив Харківський університет радіоелектроніки за спеціальністю «Комп'ютерна інженерія».

Кар'єра

Журналістська діяльність Мстислава розпочалася у 2005 році в харківському агентстві MediaPort. Перші вісім років він займався художньою та документальною фотографією, багато подорожував.

2008 року Чернов отримав першу премію на місцевій фотовиставці «Харків. Місто очима городян». Того ж року відбулася його перша персональна виставка Musica per somnia, організована за сприяння директора Харківської філармонії Юрія Янка.

У 2009 році Чернов посів перше місце на виставці «Майже втрачений Харків», присвяченій руйнуванню старої архітектури міста.

З 2008 року Чернов співпрацював з міжнародним проектом «Дітям Чорнобиля» та організацією Novick Cardiac Alliance, фотографуючи операції на серці.

У 2012 році він жив у Камбоджі, працюючи над місцевими культурними та медичними проектами. До 2013 року творчість Чернова отримала національне визнання. Він посів перше місце в українському конкурсі «Фотограф року» в номінації «Документальна фотографія», став переможцем Pentax Awards Ukraine 2013 та конкурсу «Найкращий прес-фотограф України» в номінації «Портрет».

На той час Чернов фотографував уже більш ніж у сорока країнах. У 2013 році він провів персональну виставку «Сезон дощів» зі світлинами з Далекого Сходу.

У 2013 році Мстислав став президентом громадської організації «Українська асоціація професійних фотографів». Тоді ж він запустив артпроєкт-інсталяцію «Зазираючи у вікна», розміщуючи збільшені старовинні фотографії у вікнах закинутих будівель. Того ж року Чернова запросили взяти участь у міжнародному проекті документальної фотографії Unframe.

Переломним моментом у кар'єрі Чернова стало літо 2013 року. Фотографуючи у Стамбулі, він опинився в центрі протестів у парку Гезі та на площі Таксім. Побачене насильство вразило його і стало причиною переходу від художньої фотографії до висвітлення конфліктів.

Наприкінці 2013 року Чернов як кореспондент MediaPort і Unframe почав знімати Євромайдан у Києві. Він неодноразово зазнавав нападів. У грудні 2013 року міліціонери пошкодили йому руку, порвали посвідчення та знищили фотообладнання.

У січні 2014 року уламки від кинутої в Чернова світлошумової гранати поранили йому ноги та очі. На тлі міжнародного інтересу до українських подій Мстислав почав допомагати зарубіжним журналістам як перекладач і стрінгер для Associated Press. У травні 2014 року він став позаштатним співробітником агенції.

У липні 2014 року Чернов зробив перші фотографії з місця катастрофи рейсу Malaysia Airlines MH17. Його репортаж відіграв ключову роль у висвітленні теракту. За цю роботу Королівське телевізійне товариство нагородило його премією «Молодий талант року».

У наступні роки Чернов як військовий кореспондент Associated Press документував війну в Сирії, битву за Мосул в Іраку та європейську міграційну кризу.

У 2017 році в Мосулі куля снайпера пробила його камеру й застрягла в бронежилеті. Його відеорепортажі з Іраку ставали фіналістами премії Рорі Пека та премії Королівського телевізійного товариства у 2017 та 2018 роках.

Матеріали Чернова публікували та транслювали провідні світові ЗМІ: The New York Times, The Washington Post, BBC, CNN, Al Jazeera та багато інших. Навесні 2020 року Мстислав працював у Лівії та Сирії, висвітлював міграційну кризу в Туреччині та пандемію COVID-19 в Україні.

У серпні 2020 року Чернов вирушив до Білорусі для висвітлення президентських виборів. У Мінську його захопили та побили силовики. В автозаку Чернов втратив свідомість від побоїв і отямився вже в машині швидкої допомоги.

Йому вдалося зафіксувати на відео момент загибелі протестувальника Олександра Тарайковського, якого застрелили силовики. Ці кадри стали незаперечним доказом злочинів режиму Лукашенка. Після цього Чернова депортували з країни та не продовжили акредитацію.

У 2020 та 2021 роках він також працював у Нагірному Карабаху, Афганістані, Литві та Вірменії.

24 лютого 2022 року Чернов у складі команди Associated Press приїхав до Маріуполя. Протягом двадцяти днів він знімав руйнування, обстріли, роботу лікарів та загибель мирних жителів.

Чернов першим зняв відео розбомбленого пологового будинку. Матеріали він передавав до редакції з єдиного місця в місті, де був зв'язок — під сходами розбитого продуктового магазину. Вдалося передати лише 10% відзнятого. Інші 30 годин відео Чернов разом із колегами вивіз 15 березня гуманітарним коридором.

На основі цих матеріалів Чернов створив документальний фільм «20 днів у Маріуполі» спільно з Євгеном Малолєткою, Василісою Степаненко, Рейні Аронсон-Рат і Мішель Мізнер.

Прем'єра відбулася 21 січня 2023 року на фестивалі «Санденс», де стрічка отримала приз глядацьких симпатій. Фільм отримав безліч нагород по всьому світу, включаючи головний приз на Docudays UA, приз за найкращу режисуру на новозеландському фестивалі Doc Edge та премію Тіма Хезерінгтона на Sheffield DocFest.

«20 днів у Маріуполі» став найкасовішим українським документальним фільмом в історії. Стрічка була номінована на «Оскар» у двох категоріях і 10 березня 2024 року перемогла в номінації «Найкращий повнометражний документальний фільм». Чернов також отримав премію Гільдії режисерів США. Фільм показали перед засіданням Генеральної Асамблеї ООН.

У жовтні 2023 року Чернов оголосив про роботу над новим фільмом про контрнаступ України 2023 року. Зйомки фільму «2000 метрів до Андріївки» про бійців 3-ї окремої штурмової бригади тривали півтора року.

До команди знову увійшли Мішель Мізнер та Рейні Аронсон-Рат, композитором виступив двократний лауреат «Греммі» Сем Слейтер. Прем'єра картини відбулася в січні 2025 року на фестивалі «Санденс», де Чернов отримав приз за найкращу режисуру в категорії «Світова документалістика».

Фільм отримав премії на фестивалях DocAviv в Ізраїлі та Millennium Docs Against Gravity у Польщі, а також три нагороди на DocuDays UA в Києві. Стрічка увійшла до довгого списку премії «Оскар» у двох категоріях і була номінована на BAFTA-2026.

Паралельно з кінокар'єрою Чернов займається літературною діяльністю. У січні 2020 року він представив психологічний роман «Часи сновидінь», 500-сторінковий художній твір, який писав вісім років.

Роман досліджує колективний досвід війни. Критики відзначили «філігранну прозу» і назвали його першим масштабним художнім текстом в українській літературі, що показує війну на Донбасі без авторських оцінок. У 2022 році вийшла фотокнига «Незалежні», автором ідеї та текстів якої став Чернов. У жовтні того ж року він представляв Україну на Франкфуртському книжковому ярмарку.

У 2023 році Мстислав увійшов до складу журі Премії імені Георгія Гонгадзе та став одним із 50 героїв першого друкованого номера Vogue за час повномасштабної війни. У 2024 році він став членом журі премії ImpACT Award на 81-му Венеціанському кінофестивалі. У 2025 році увійшов до переліку найвпливовіших діячів культури за версією видання «Українська правда».

Стиль Чернова вирізняє глибоке співчуття до людей та увага до деталей. За словами Мстислава, війна має бути показана такою, якою вона є, без героїзації. Заради важливого кадру, він вважає, треба бути готовим ризикувати та перебувати в центрі подій.