Наві Пілле

Пілле Наві: суддя Міжнародного суду ООН і лауреатка Нобелівської премії миру 2026 року

Пілле Наві — південноафриканська юристка, яка була Верховною комісаркою ООН з прав людини

Біографія

Наванетхем «Наві» Пілле народилася 23 вересня 1941 року в Дурбані, провінція Наталь, Південно-Африканська Республіка. Наві виросла в Клервуді, бідному передмісті Дурбана, де жили здебільшого вихідці з Індії. Однокласниць Пілле в початковій школі рано віддавали заміж.

Освіта

Батьки наполягли, щоб Наві та дві її сестри вчилися нарівні з братами. Місць у школах на всіх дітей не вистачало. Мати годинами стояла в чергах і показувала свідоцтва про народження старших дітей, щоб влаштувати молодших. Зошити вона зшивала з чистих сторінок, що залишилися в старих. Наві закінчила середню школу Клервуда, а згодом стала патроном товариства її випускників.

У школі, де вчилася Пілле, вчителям забороняли говорити про політику й апартеїд, бо адміністрація могла покарати їх за це. Перше зіткнення з правосуддям сталося в Наві у п'ять років. Її пограбували на п'ять південноафриканських фунтів, які мати дала для батька. Це була його місячна зарплата. Дівчинка виступила в суді свідком. Злодія засудили, але гроші родині не повернули.

У чотирнадцять років Пілле здобула бронзову медаль на конкурсі Торгової палати Дурбана за есе про купівлю південноафриканських товарів. У п'ятнадцять вона опублікувала працю про роль жінок у вихованні дітей і отримала за неї набір книжок від Союзу єврейських жінок.

Навчання в Натальському університеті Наві оплатили жителі Клервуда, міська рада Дурбана та сам університет, який призначив їй стипендію. Кольоровим студентам діставалося мало ресурсів: один підручник у бібліотеці ділили двадцять осіб.

У 1959 році влада ухвалила закон про роздільні університети й змусила виші повернутися до сегрегації. Після першого курсу Пілле перевели до Університетського коледжу для індійців на острові Солсбері. Юридичної програми там не було.

Наві зателефонувала до міністерства юстиції напряму, не діждавшись відповіді на запит, і отримала дозвіл повернутися в Наталь. У 1963 році вона здобула ступінь бакалавра мистецтв, у 1965 році — бакалавра права.

У 1981 році Пілле вступила до Гарварду за програмою обміну для південноафриканських студентів. У 1982 році Наві здобула ступінь магістра права. У 1988 році вона захистила дисертацію й стала доктором юридичних наук. Пілле стала першою південноафриканкою, яка здобула докторський ступінь із права в Гарвардській школі права.

Сім'я

Її батько, Нараїнсамі, працював водієм автобуса й підробляв риболовлею, щоб прогодувати родину. Мати, Сантхама, вела домашнє господарство. Вони одружилися підлітками за домовленістю родин і виховали вісьмох дітей. Наві стала п'ятою дитиною.

Під час народження вона мала прізвище Найду. Дід і бабуся Пілле приїхали з Індії в 1890-х роках як законтрактовані робітники на цукрові плантації Наталя. Дід утратив обидві руки внаслідок нещасного випадку на цукровому заводі.

Чоловіка Наві звали Параноті «Габі» Пілле, він також був юристом. Вони познайомилися на студентських танцях у 1962 році й одружилися в січні 1965 року. Власних дітей у пари не було, тому вони усиновили двох дівчат — Ісварі та Каміні.

У 1971 році Габі заарештували за законом про боротьбу з тероризмом через антиапартеїдну діяльність. Наві домоглася в суді заборони на незаконні методи допиту щодо нього.

Кар'єра Габі як юриста перервалася через переслідування. Пара прожила разом близько тридцяти років, частину цього часу подружжя було розлучене: Пілле їздила працювати до Танзанії, а потім до Гааги. Габі помер наприкінці 1990-х років.

Кар'єра

Після університету Пілле стала адвокаткою. Два роки вона стажувалася в члена забороненого Африканського національного конгресу (АНК) Н. Т. Найкера. Ця партія боролася з апартеїдом. Найкер часто перебував під домашнім арештом, і Наві виступала в суді замість нього.

У 1967 році вона відкрила власну юридичну фірму, першою серед жінок провінції Наталь. Їй довелося це зробити, адже жодна фірма не хотіла брати небілу співробітницю. До кабінету судді їй також не дозволяли заходити.

За 28 років практики Наві захищала противників апартеїду й домагалася розголосу катувань у в'язницях. У 1973 році вона виграла справи, завдяки яким ув'язнені в'язниці на острові Роббен, зокрема Нельсон Мандела, отримали право зустрічатися з адвокатами.

З 1980 року Пілле викладала в університеті. У 1986 році вона разом із колегою заснувала в Дурбані центр допомоги жінкам, які постраждали від насильства. До 2026 року він допоміг близько 500 тисячам осіб. У 1992 році Наві стала однією із засновниць правозахисної організації «Еквалiті Нау» в Нью-Йорку. Вона також брала участь у роботі Національної жіночої коаліції, яка домоглася заборони дискримінації в конституції ПАР.

У 1995 році, після приходу АНК до влади, Пілле стала суддею Високого суду ПАР. Вона виявилася першою небілою жінкою в цьому суді. Президент Нельсон Мандела особисто привітав її телефоном. Того ж року Наві обрали суддею Міжнародного трибуналу з Руанди. Цей суд ООН судив організаторів геноциду в Руанді. Пілле пропрацювала там вісім років, а з 1999 до 2003 року очолювала трибунал. Перші чотири роки вона була єдиною жінкою серед його суддів.

Головною справою Наві став процес над Жаном-Полем Акайесу, колишнім мером комуни Таба. Пілле запитала в обвинувачення, що робити зі свідченнями жертв про зґвалтування, якщо такого пункту в обвинувальному висновку немає. Після цього прокуратура доповнила обвинувачення.

Суд визнав, що зґвалтування може бути актом геноциду. Це рішення стало прецедентом для міжнародного права. Згодом Наві брала участь у справі керівників радіо «Тисяча пагорбів» та журналу «Кангура». Їх судили за заклики до геноциду через ЗМІ.

У 2003 році Пілле обрали суддею Міжнародного кримінального суду в Гаазі. До 2008 року вона працювала в його апеляційній палаті. Згодом за пропозицією Пан Гі Муна Генеральна Асамблея ООН одностайно затвердила її Верховною комісаркою з прав людини. Наві обіймала цю посаду до 2014 року.

З 2019 року Пілле працює суддею ad hoc у Міжнародному суді ООН. Так називають суддю, якого призначає одна зі сторін спору. Її призначила Гамбія у справі «Гамбія проти М'янми» про геноцид народу рогінджа. З 2021 до листопада 2025 року вона очолювала комісію ООН зі розслідування подій на палестинських територіях. Пілле також є президенткою Міжнародної комісії проти смертної кари в Мадриді.

Восени 2026 року Нобелівський комітет присудив Наві премію миру «за зусилля зі сприяння миру та міжнародному праву». Пілле стала першою південноафриканкою, яка отримала цю премію, і п'ятим південноафриканцем у списку лауреатів.

Скандал

У червні 2024 року комісія, яку очолювала Пілле, дійшла висновку, що воєнні злочини вчинили як ХАМАС, так й Ізраїль. У вересні 2025 року вона дійшла висновку, що дії Ізраїлю в Газі є геноцидом. Ізраїль відкинув цей висновок. Пілле заперечувала звинувачення в антисемітизмі й нагадувала, що в боротьбі з апартеїдом працювала з єврейськими юристами.

Нобелівська премія Пілле викликала нову хвилю критики. Ізраїльський прем'єр Нетаньягу написав, що комітет «втратив моральний компас», а саму правозахисницю назвав «фанатичкою».

Президент США Трамп назвав її «лібералом з ООН, про якого ніхто не чув». За кілька годин після оголошення США запровадили нові санкції проти Міжнародного кримінального суду.