Ніколя Форісьє

Форісьє Ніколя: міністр-делегат з зовнішньої торгівлі та привабливості Франції з жовтня 2025 року

Форісьє Ніколя — його кар’єру відзначено постійною лояльністю правим партіям та переходом до уряду, сформованого політичним опонентом, що призвело до виключення з власної партії

Біографія

Ніколя Форісьє народився 17 лютого 1961 року в місті Париж, Франція.

Освіта

Форісьє отримав ліцензіат з історії в Університеті Париж-Сорбонна. Потім він закінчив Інститут політичних досліджень у Парижі (Sciences Po) у 1983 році, спеціалізуючись на державній службі.

Сім’я

Форісьє одружений з Флоранс де Соос. Разом з нею на початку кар’єри Ніколя взяв на себе управління двома збанкрутілими підприємствами в місті Ла-Шатр: друкарнею «Жорж Санд» та місцевим щотижневим виданням «L’Écho du Berry».

У 2015 році подружжя пережило трагедію: донька Форісьє загинула в Катманду під час землетрусу в Непалі.

Кар’єра

Після навчання Ніколя розпочав кар’єру в медіа, працюючи торговим агентом у компанії Général Médias, а потім у газеті «Фігаро», де відповідав за рекламні бюджети. Пізніше він став директором з реклами в журналі Profession politique та у виданні Business in the USSR медіагрупи Ерсана.

Політична кар’єра Форісьє почалася на місцевому рівні. У 1989 році він став заступником мера Ла-Шатра, а з 1995 по 2017 рік обіймав посаду мера цього міста. З 2001 по 2017 рік Ніколя також був президентом співтовариства комун Ла-Шатр та Сент-Сев'єр.

Вперше він був обраний депутатом Національних зборів від 2-го виборчого округу департаменту Ендр у квітні 1993 року. Форісьє успішно переобирався у 1997, 2002 та 2007 роках.

З березня 2004 по травень 2005 року Ніколя обіймав посаду державного секретаря з питань сільського господарства, продовольства, рибальства та сільських справ у третьому та четвертому урядах Жана-П'єра Раффарена.

Після відставки з міністерської посади він був призначений міжвідомчим делегатом з агропродовольчої промисловості та агробізнесу (2005-2007). У 2009 році Форісьє виконував функції національного медіатора за планом підтримки сільського господарства.

На виборах 2012 року Ніколя зазнав поразки від кандидата Соціалістичної партії, але повернув собі мандат депутата у 2017 році та зберіг його на виборах 2022 та 2024 років.

У парламенті Форісьє входив до комісії з іноземних справ, був спеціальним доповідачем з бюджету у сфері зовнішньої торгівлі, очолював групу дружби Франція-Аргентина. З 2015 року він також був регіональним радником Центру — Долини Луари, де очолював фінансову комісію та опозиційну фракцію.

У червні 2015 року Ніколя Саркозі призначив його національним секретарем партії «Республіканці». У 2017 році Форісьє підтримав Лорана Вокьєза на виборах голови партії.

12 жовтня 2025 року Ніколя прийняв пропозицію увійти до другого уряду Себастьєна Лекорню, очоливши портфель міністра-делегата з зовнішньої торгівлі та привабливості при міністрі Європи та закордонних справ. Це рішення призвело до його автоматичного виключення з партії «Республіканці», керівництво якої забороняло участь у цьому кабінеті.

Компромат

Основне звинувачення на адресу Форісьє пов’язане з опортунізмом та порушенням партійної дисципліни. Ніколя багато років входив до складу правоцентристських партій (СФД, ДЛ, СНД, «Союз за народний рух», «Республіканці») і обіймав високі партійні посади.

Однак наприкінці 2025 року він погодився увійти до уряду, сформованого після політичної кризи президентом Еммануелем Макроном, чия політична лінія довго критикувалася його однопартійцями. Цей крок було розцінено як зраду принципів і тактики власної партії заради отримання міністерського портфеля.

Раніше його політична гнучкість вже проявлялася: Форісьє входив до неформальної групи депутатів «Республіканців», які працювали над зближенням з Макроном, що викликало невдоволення в партії.

У 2024 році, після оголошення дострокових виборів, він публічно засудив рішення лідера «Республіканців» Еріка Сьотті щодо укладення альянсу з Національним об’єднанням, але це не завадило йому пізніше співпрацювати з урядом, який спирається на підтримку того ж Національного об’єднання в парламенті.

Вся ця історія показує Форісьє як політика-прагматика. Він завжди готовий до маневрів та компромісів, щоб залишатися при владі, але через це його принципи та переконання здаються хиткими.

Погодитися увійти до уряду Лекорню — це був розрахований крок, щоб привернути на свій бік поміркованих правих виборців і посилити позиції уряду в парламенті. Але за такий крок довелося заплатити високу ціну: його колишні товариші по партії викреслили його зі своїх лав.