Олександр Федоришин

Олександр Федоришин: кандидат на митницю з бізнесом у родині та офісом у власності сторонніх осіб

Федоришин Олександр Олександрович, який претендує на посаду голови Державної митної служби, вирізняється на фоні інших кандидатів: його кар’єра поєднує державні посади, юридичний бізнес родини та управління оборонним підприємством. Декларація кандидата демонструє значні активи, включно з квартирою понад 160 кв. м, преміальними автомобілями та інвестиціями в державні цінні папери.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Олександр Федоришин — один із 42 кандидатів, які подалися на конкурс на посаду голови Державної митної служби України. Його кандидатура помітно вирізняється на тлі більшості претендентів: на відміну від багатьох, він не є «кадровим митником», а має строкату кар’єру на стику державного управління, юридичного бізнесу та оборонного сектору.

Станом на березень 2025 року Федоришин є тимчасово виконуючим обов’язки директора державного підприємства «Спецтехноекспорт» — структури, що займається експортом та імпортом військової продукції і підпорядковується Міністерству оборони України. Його призначення відбулося на тлі гучних корупційних скандалів навколо попереднього керівництва підприємства.

Фактично Федоришин став антикризовим менеджером у момент, коли до «Спецтехноекспорту» виникли питання на десятки мільярдів гривень.

Освіта

Федоришин має юридичну освіту. Кандидат юридичних наук. У професійному середовищі позиціонує себе як фахівець з корпоративного, комерційного та податкового права, а також з питань реструктуризації, банкрутства і M&A. Сертифікований фахівець Національної школи суддів України, має військове звання молодшого лейтенанта юстиції.

Паралельно з державною та бізнес-кар’єрою тривалий час займався викладацькою діяльністю — працював в Академії адвокатури України, Малій академії наук, викладає на програмах MBA у Міжнародному інституті бізнесу.

Сім’я

Згідно з декларацією, Олександр Федоришин одружений. Дружина — Федоришина Аліна Леонтіївна, громадянка України. Вона є власницею та бенефіціаром юридичної компанії ТОВ «Федоришин та партнери», яка фактично є сімейним бізнесом. Сам Федоришин також отримує від цієї компанії основні доходи. Подружжя виховує трьох дітей: доньку Єву, синів Теодора та Івана. Уся родина проживає в Києві.

Кар'єра

Кар’єрний шлях Федоришина поєднує приватну юридичну практику та державні посади.

У 2016–2020 роках він працював третейським суддею та входив до президії Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України.

Згодом очолив Департамент корпоративних прав держави у Фонді державного майна України. У 2022–2023 роках, за керівництва Рустема Умєрова, Федоришин був його заступником у ФДМУ, а після переходу Умєрова до Міністерства оборони — протягом кількох місяців виконував обов’язки голови Фонду держмайна.

До митниці Федоришин також має відношення: під час пандемії COVID-19 понад два місяці очолював Департамент правового забезпечення Державної митної служби, отримавши ранг радника митної служби першого рангу.

Окремий пласт його кар’єри — власний юридичний бізнес. Він є засновником юридичної компанії «Федоришин та партнери», яка спеціалізується на супроводі великого бізнесу, корпоративних спорах і податкових питаннях.

З 24 березня 2025 року — т.в.о. директора «Спецтехноекспорту», куди його призначили після звільнення попереднього керівника на фоні численних журналістських розслідувань і тиску з боку антикорупційних організацій.

Компромат

Формально судимостей або вироків щодо Федоришина у відкритих реєстрах немає. Водночас його біографія супроводжується низкою резонансних та потенційно проблемних епізодів.

Найбільш гучний — скандал навколо Фонду держмайна та ПАТ «Центренерго». За даними журналістських розслідувань, у 2023 році посадові особи ФДМУ, серед яких згадується і Федоришин, могли бути причетні до виготовлення та розсилки сфальшованого листа нібито від імені партії «Демократична сокира». Метою листа було усунення незалежного члена наглядової ради «Центренерго» Валерія Безлепкіна, який конфліктував з керівництвом підприємства через корупційні схеми.

Слідство встановило, що лист був підроблений, а сама інформація — неправдивою. У результаті відкривалися кримінальні провадження, а справа наразі розглядається в суді.

Ще один серйозний ризик — призначення Федоришина керівником «Спецтехноекспорту», підприємства, яке за попереднього керівництва накопичило борги перед Міноборони та Агенцією оборонних закупівель на суму близько 25 млрд грн. Сам Федоришин прийшов на підприємство вже після ключових скандалів, однак питання відповідальності, аудиту та подальших кадрових рішень залишаються відкритими.

Також звертає на себе увагу концентрація впливу: юридичний бізнес родини, керівні посади у стратегічних держструктурах, участь у наглядових радах і тепер — претензія на керівництво митницею.

Декларація

Олександра Федоришина демонструє доволі високий рівень матеріального забезпечення, характерний радше для успішного приватного юриста та бізнесмена, ніж для класичного державного службовця. Основні активи та доходи зосереджені у межах сім’ї, передусім — у юридичному бізнесі.

Ключовим активом декларанта є квартира площею 166,8 кв. м, набута у серпні 2017 року. Вона перебуває у 100% власності Олександра Федоришина. Задекларована вартість на момент придбання — 1,035 млн грн, що навіть з урахуванням ринкових реалій того періоду виглядає відносно помірною для житла такої площі, що традиційно викликає додаткову увагу аналітиків декларацій.

У 2020 році сім’я також придбала два машиномісця: одне площею 13,5 кв. м — у власності самого Федоришина (108 тис. грн); друге площею 13,1 кв. м — у власності дружини Аліни Федоришиної (104,8 тис. грн).

Окремий інтерес становить офісне приміщення площею 183,8 кв. м, яким Федоришин користується з січня 2024 року. Формально він не є власником цього об’єкта: приміщення перебуває у власності іншої фізичної особи — Іллі Хомка, а дружина декларанта виступає співкористувачем. Сам Федоришин задекларував інше право користування, що може свідчити про використання офісу для діяльності юридичної компанії, пов’язаної з родиною.

Крім того, у жовтні 2024 року Федоришин задекларував оренду ще одного машиномісця, власницею якого є Лілія Хомко. Така конфігурація власності та користування виглядає нетиповою, але формально не порушує вимог законодавства.

У власності декларанта перебуває BMW X5 2015 року випуску, придбаний у вересні 2020 року за 718,2 тис. грн.

У березні 2024 року дружина Федоришина стала власницею AUDI Q5 2020 року випуску, задекларованою вартістю 1,09 млн грн. Обидва автомобілі належать до середнього та преміального сегментів і відповідають рівню доходів сім’ї.

Окремий блок декларації — інвестиції в державні боргові цінні папери. Протягом серпня–грудня 2024 року Олександр Федоришин придбав щонайменше 818 облігацій внутрішньої державної позики, емітованих Міністерством фінансів України, номіналом 1 000 грн кожна.

Фактично йдеться про інвестування понад 800 тис. грн у державні цінні папери, що свідчить про наявність вільних коштів і прагнення легалізованих, консервативних інвестицій.

Юридичний бізнес родини зосереджений у ТОВ «Федоришин та партнери», 100% корпоративних прав у якому належать дружині декларанта. Номінальна вартість частки — лише 3 тис. грн, однак фактичні обороти компанії значно перевищують цю суму, що типово для юридичних фірм.

Дружина також зазначена як кінцевий бенефіціарний власник компанії, а сам Федоришин отримує від неї основні доходи.

Основне джерело доходів сім’ї — підприємницька діяльність у юридичному бізнесі: Олександр Федоришин задекларував 4,245 млн грн доходу від підприємницької діяльності; його дружина — 2,311 млн грн.

Додатково декларант отримав: 128,5 тис. грн заробітної плати; майже 51 тис. грн банківських процентів; незначні інші доходи.

Дружина задекларувала також 950 тис. грн доходу від відчуження рухомого майна, що істотно посилило фінансову картину родини у звітному році.

Сім’я зберігає значні кошти у готівці: 130 тис. доларів США; 400 тис. грн — у спільній сумісній власності.

Крім того, Федоришин має кошти на рахунках у банках, зокрема в Універсал Банку, ПриватБанку та ПУМБ, у гривні та доларах США. Банківська географія охоплює як декларанта, так і його дружину.