Олександр Ярмошевич

Олександр Ярмошевич: «поцілунковий» військком, який після скандалу опинився в тилу з мільйонними доходами

Після гучного скандалу з поцілунками у службовому кабінеті екскерівник Рівненського ТЦК Олександр Ярмошевич мав би «спокутувати провину» на фронті. Натомість його кар’єра пішла іншим шляхом — через резерв, формування бригад і стабільно високі доходи, які сягнули понад мільйон гривень на рік.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Олександр Вікторович Ярмошевич — український військовослужбовець, підполковник ЗСУ, колишній начальник Рівненського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Народився у Рівненській області, проживає у місті Рівне. У публічному просторі став відомим після гучного скандалу у 2024 році, пов’язаного з поведінкою на робочому місці.

Після резонансу був усунутий із посади в ТЦК та переведений до бойових підрозділів, однак згодом опинився у структурі формування нових частин та резервних підрозділів. Станом на 2026 рік обіймає посаду начальника командного центру 14 армійського корпусу.

Освіта

У відкритих джерелах детальна інформація про освіту Ярмошевича відсутня. Відомо, що він має профільну військову підготовку та багаторічний досвід служби у Збройних силах України.

Сім’я

Олександр Ярмошевич одружений. Його дружина — Валентина Ярмошевич — працює у сфері освіти, зокрема у структурі, пов’язаній із національно-патріотичним вихованням та позашкільною освітою.

Попри загальну непублічність, саме фінансова активність родини регулярно потрапляє у поле зору через електронні декларації. Зокрема, дружина демонструє стабільний дохід і виступає активним учасником майнових операцій сім’ї — від купівлі до відчуження транспортних засобів.

У подружжя двоє синів — Костянтин та Кирило. Молодший син народився у 2024 році — вже після гучного скандалу навколо Ярмошевича, що супроводжувався службовими перевірками та кадровими рішеннями.

На тлі відсутності значних задекларованих об’єктів нерухомості, саме рухоме майно та грошові активи формують основу сімейного добробуту. Водночас спосіб життя родини виглядає стриманим у публічному просторі, але не в деклараціях, де регулярно фіксуються суттєві доходи та готівкові заощадження.

Кар'єра

Кар’єра Олександра Ярмошевича розвивалася у системі Збройних сил України, з акцентом на роботу у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (колишніх військкоматах).

До 2024 року він очолював Рівненський міський ТЦК та СП — структуру, яка в умовах повномасштабної війни відіграє ключову роль у мобілізаційних процесах. Саме на цій посаді Ярмошевич отримав як адміністративний вплив, так і публічну впізнаваність.

Переломним моментом у його кар’єрі став скандал навесні 2024 року. Після оприлюднення резонансного відео з робочого кабінету офіцера було усунуто з посади. Надалі його кар’єрна траєкторія різко змінила напрямок.

Спочатку Ярмошевича перевели до 5 окремої танкової бригади, де він обійняв посаду заступника командира. Цей крок подавався як реакція на скандал і фактичне «відправлення на фронт».

Однак уже невдовзі він отримує нове призначення — командиром 156 окремої механізованої бригади. Йдеться про підрозділ на етапі формування, де офіцер займався організаційною роботою: комплектуванням особового складу, забезпеченням технікою та підготовкою.

У 2025 році Ярмошевича переводять до батальйону резерву. Такий статус передбачає перебування у так званому «режимі очікування» — без чітко визначеної бойової ролі, але зі збереженням грошового забезпечення та статусу військовослужбовця.

Станом на 2026 рік він займає посаду начальника командного центру 14 армійського корпусу, який формується в рамках переходу ЗСУ на корпусну систему управління.

Сам Ярмошевич публічно наголошує, що більшість його призначень відбувалися без його ініціативи — виключно за наказами командування. Водночас часта зміна посад і перебування у структурних підрозділах «на етапі формування» створюють враження нестабільної, але водночас безперервної кар’єрної траєкторії.

На цьому тлі особливу увагу привертає не лише географія його служби — від Рівного до західних регіонів і Києва — а й фінансова складова, яка, попри кадрові ротації, залишається стабільно високою.

Компромат

«Поцілунковий» скандал у ТЦК

Кар’єра Олександра Ярмошевича дала тріщину навесні 2024 року — після появи у мережі відео, знятого прихованою камерою просто у його службовому кабінеті.

На оприлюднених кадрах тодішній начальник Рівненського міського ТЦК у робочий час дозволяє собі інтимну поведінку з різними жінками у військовій формі. Відео швидко розлетілося соцмережами, стало вірусним і фактично перетворило посадовця на медійний символ службової недисциплінованості.

Скандал набув такого масштабу, що реакція командування не забарилася: було призначено службову перевірку, Ярмошевича усунули з посади, згодом його перевели до бойового підрозділу

Втім, сам офіцер своєї провини не визнав і наполягав, що не подавав рапортів на переведення, а всі кадрові рішення ухвалювалися без його ініціативи.

Додатковий резонанс історії надала і обставина появи самого відео — у військовому середовищі припускали, що запис міг бути частиною цілеспрямованого «зливу» або навіть інформаційної атаки.

«Покарання фронтом», яке перетворилось на тил

Після скандалу публічно було заявлено, що Ярмошевич вирушає на фронт — як своєрідну форму дисциплінарного реагування.

Однак уже впродовж наступного року стало очевидно, що ця «відправка» має доволі умовний характер. Після короткого перебування у бойовій бригаді офіцер отримує призначення, пов’язані не з безпосередньою участю у бойових діях, а з організаційною роботою.

Йдеться насамперед про формування нових підрозділів — зокрема 156 окремої механізованої бригади, яка на той момент лише створювалась. Надалі — служба у батальйоні резерву та робота у структурі командного центру.

Фактично, замість тривалого перебування на передовій Ярмошевич опинився у тилових або напівтилових процесах — із збереженням статусу, посади та фінансового забезпечення.

На цьому тлі у публічному просторі почали лунати закиди, що «покарання фронтом» у його випадку перетворилося на формальність, а сама історія — на приклад м’якої кадрової адаптації після скандалу.

Доходи з кількох військових частин одночасно

Окрему увагу привернула фінансова сторона служби Ярмошевича вже після скандалу.

Згідно з декларацією, у 2025 році він отримував грошове забезпечення одразу з кількох військових частин:

• 307 138 грн — військова частина А4152
• 155 583 грн — військова частина А1937
• 449 099 грн — військова частина А5161
• близько 275 000 грн — виплати через Закарпатський ОТЦК

У сумі це дає понад мільйон гривень річного доходу — рівень, співставний із виплатами військових, які перебувають у зоні активних бойових дій.

Офіційне пояснення — технічне: підрозділи, у яких служив Ярмошевич, перебували на етапі формування і не мали власної фінансової автономії, тому виплати здійснювалися через різні частини та структури.

Водночас така «фінансова географія» виглядає нетипово навіть для умов воєнного часу, адже створює враження паралельного нарахування доходів із кількох джерел.

Сам Ярмошевич категорично заперечує, що працював у Закарпатському ТЦК, попри наявність відповідних виплат у декларації, і називає такі твердження «відвертою брехнею».

Історія з «трьома роботами»

Ситуація з одночасними виплатами фактично породила у публічному дискурсі тезу про «три роботи» Ярмошевича.

Формально йдеться не про сумісництво у класичному розумінні, а про специфіку фінансування військових частин у процесі їх створення. Проте для стороннього спостерігача це виглядає як система, в якій один офіцер отримує доходи з кількох джерел без чітко зрозумілої логіки розподілу служби.

Попри офіційні пояснення з боку командування, історія Ярмошевича залишається показовою — як приклад того, як кадрові рішення після скандалів можуть поєднуватися з фінансовою стабільністю, яка лише зростає.

Декларація

За даними декларації Олександра Ярмошевича, його майновий стан виглядає доволі стримано у частині нерухомості, однак значно більш насичено — у доходах та грошових активах.

Зокрема, у власності офіцера задекларована лише одна земельна ділянка площею 0,09 га, набута ще у 2017 році. Жодної житлової нерухомості — квартир чи будинків — у декларації не вказано. Так само відсутні об’єкти незавершеного будівництва, цінні папери чи корпоративні права.

Натомість сім’я активно оперує транспортними засобами. У 2023 році Ярмошевич придбав позашляховик Audi Q7 2014 року випуску вартістю понад 500 тисяч гривень. У 2025 році його дружина Валентина стала власницею автомобіля Volkswagen Golf Plus, заплативши за нього майже 310 тисяч гривень. Ця покупка супроводжувалася відчуженням попереднього авто, що також відображено у доходах родини.

Основу фінансового портрета формують саме доходи. Згідно з декларацією, Ярмошевич отримував грошове забезпечення одразу з кількох військових частин: понад 307 тисяч гривень, 155 тисяч гривень та 449 тисяч гривень відповідно. Також задекларовано незначні соціальні виплати.

Паралельно вагому частину доходів забезпечує дружина — понад 370 тисяч гривень заробітної плати у сфері освіти та позашкільної діяльності. Додатково вона отримала понад 300 тисяч гривень від продажу рухомого майна.

Грошові активи сім’ї зосереджені переважно у готівці — Ярмошевич задекларував 19 тисяч доларів США. При цьому банківські рахунки обмежуються стандартними картками без суттєвих накопичень.

У декларації також відсутні будь-які фінансові зобов’язання, кредити чи інші боргові інструменти.