Олександр Мігей

Олександр Мігей — Баранівський міський голова, який опинився в центрі скандалу через «примусову благодійність»

Місцеві ЗМІ та активісти звинувачують Мігея в організації збору коштів під виглядом благодійних акцій, що фактично використовувалися для політичного піару. Школи та громадські організації відмовлялися брати участь, проте адміністративний тиск змушував долучатися до заходів, викликаючи широкий суспільний резонанс.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Мігей Олександр Юрійович народився 21 грудня 1972 року в місті Баранівка Житомирської області. Дитинство і юність пройшли у рідному місті.

Освіта

Освітній шлях Олександра Мігея почався у рідній Баранівці. У 1988 році він закінчив Баранівську середню школу №2 імені О. Сябрук.

У 1991 році Мігей здобув професію електромонтажника 4-го розряду у Баранівському професійно-технічному училищі №11. 

Через кілька років він вирішив поглибити освіту і у 2007 році став випускником Київського політехнічного інституту, одного з провідних технічних університетів країни. Там Мігей отримав вищу освіту, яка відкрила йому двері до підприємницької діяльності, управління бізнес-процесами та подальшої кар’єри в місцевому самоврядуванні. 

Сім’я

Особисте життя Олександра Мігея залишається відносно закритим, проте відомо, що він одружений з Юлією Сергіївною Ейсмонт-Мігей.  У сім’ї росте дочка — Злата Олександрівна Мігей.

Кар'єра

Професійний шлях Олександра Мігея — історія наполегливості та поступового зростання від рядового спеціаліста до керівника громади. Після закінчення Баранівського ПТУ-11 у 1991 році, де він здобув спеціальність електромонтажника 4-го розряду, Мігей відправився на строкову військову службу в м. Смоленськ. Два роки служби сформували в ньому дисципліну та організаторські навички, які пізніше стали у пригоді в бізнесі та політиці.

Повернувшись у цивільне життя, Олександр розпочав кар’єру на підприємствах Житомирщини, де пройшов шлях від звичайного електрика до директора. Його підприємницький хист виявився особливо яскраво у 1997–1999 роках, коли він очолив приватне підприємство «ОЛВІН» та заснував власну автозаправну станцію в Баранівці. Це був перший крок до самостійного бізнесу та формування фінансової незалежності.

У 1999–2020 роках Мігей розвивав бізнес у галузі лісопереробки та вантажних перевезень, поєднуючи операційну діяльність із стратегічним плануванням і керівництвом колективом. Ці роки стали для нього своєрідним «школярським» періодом лідерства та управлінського досвіду, який пізніше він застосував у публічній сфері.

Водночас Олександр не залишався осторонь громадського життя. Він обирався депутатом Баранівської міської ради 6 та 7 скликань, очолював бюджетну комісію, а також очолював Раду підприємців Баранівського району. Саме ці позиції дозволили йому відчути специфіку роботи місцевого самоврядування та налагодити контакти з різними гілками влади та бізнесу.

Вища освіта стала логічним доповненням практичного досвіду: у 2007 році Мігей закінчив Київський політехнічний інститут, що додало йому фундаментальних знань у сфері управління та технічного мислення.

Кульмінацією його професійного і громадського шляху стало обрання Баранівським міським головою 25 жовтня 2020 року. З цієї посади він отримав реальний інструмент для впровадження ідей, розвитку громади та контролю над місцевими процесами, поєднуючи досвід підприємця, управлінця та депутата.

Компромат

За останні роки Олександр Мігей опинився у центрі гучного скандалу, який місцеві медіа охрестили «примусовою благодійністю». Події розгорталися у Баранівці та Яруні, де під егідою благодійних акцій фактично здійснювався політичний піар на користь Сенi Пушкаренка за підтримки голови громади.

За даними журналістських розслідувань, організатори акцій, до яких був залучений адміністративний ресурс, вимагали від громадян та навчальних закладів збору коштів під гучними афішами та слоганами «за підтримки Олександра Мігея». Примусовий характер цих зборів став особливо відчутним: школи та окремі громадські організації відмовлялися брати участь, але відсутність «згоди» часто супроводжувалася тиском та погрозами непрямого характеру.

Громадські активісти та місцеві волонтери зазначають, що акції мали мало спільного з реальною благодійністю. На їхню думку, це радше «політичне шоу під час війни», коли під маскою добрих справ приховуються адміністративні маніпуляції, примус та збір коштів для піару окремих політичних фігур.

Скандал набув значного розголосу: у соцмережах та місцевих медіа публікувалися відео, фото та свідчення очевидців про те, як людей змушували брати участь у акціях, а ті, хто відмовлявся, зазнавали тиску. Активісти підкреслювали, що такі дії під час війни є морально неприйнятними, оскільки замість підтримки громади створюють атмосферу страху та маніпуляцій.

Критики також звертали увагу на те, що участь Мігея у таких акціях, навіть номінально під виглядом благодійності, підживлює політичну агітацію без оголошених виборів, фактично використовуючи посадові повноваження для просування певного політика. Саме через це скандал отримав широкий резонанс і став предметом публічних дискусій про кордони влади, адмінресурс та етичність місцевих посадовців.

Декларація

Як свідчить остання декларація, Баранівський міський голова Олександр Мігей володіє широким спектром нерухомості, автомобільного транспорту та фінансових активів, а також забезпечує сім’ю власними ресурсами.

Серед об’єктів нерухомості міського голови – кілька земельних ділянок, житловий будинок, квартира та нежитлові приміщення. Найбільша земельна ділянка площею понад 3,6 тисячі квадратних метрів була придбана у 2010 році. Житловий будинок площею 86,6 кв. м та земельна ділянка 757 кв. м оформлені на Мігея у 2013 році, а квартира на 63 кв. м – нещодавно, у липні 2023 року.

Також декларант володіє двома нежитловими приміщеннями площею 184,5 та 506 кв. м, що свідчить про участь у комерційних проектах або збереження майна для підприємницької діяльності. Користування окремими об’єктами мають члени сім’ї: дочка Злата Мігей та дружина Юлія Ейсмонт-Мігей.

Мігею належить значний автопарк, здебільшого вантажні автомобілі та напівпричепи. Серед них – легендарний ЗІЛ-131 1987 року випуску, вантажівки Renault Magnum різних років випуску та напівпричепи Schwarzmuller і Fliegl.

Особистий легковий транспорт голови громади включає RENAULT Trafic 2011 року випуску, а його дружина володіє Nissan Rogue 2017, Toyota RAV-4 Hybrid 2020 та вантажним RENAULT Master 2012 року випуску. Загалом автопарк свідчить про поєднання професійної діяльності у сфері вантажних перевезень і приватних потреб сім’ї.

Основне джерело доходу Мігея – заробітна плата у Баранівській міській раді, яка за останній рік склала близько 716 тисяч гривень. Додатково він отримує мінімальну пенсію (930 грн). Його дружина працює у Баранівській школі мистецтв, де її річний дохід становить понад 314 тисяч гривень.

Фінансові активи родини зосереджені у банках України. Мігею належать рахунки у ПриватБанку на суму понад 41 тисячу доларів та 2,5 тисяч євро, тоді як дружина тримає кошти у Ощадбанку. Крім того, частина заощаджень розміщена у Raiffeisen Bank Aval.