Олександр Мороз

Олександр Мороз: дворазовий екс-спікер і політичний пристосуванець

Колишній комуніст Олександр Мороз довгий час знаходився в українській політиці. Він двічі очолював Верховну Раду, чотири рази балотувався в президенти. Соціаліст рідко дотримувався домовленостей, завжди займав проросійську позицію, втратив контроль над очолюваною ним партією. Знову зібравшись в президенти, він створив СПОМ. Про це повідомляє Політека.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Парламентська діяльність
6. Компромат і скандали
7. Звинувачення в корупції
8. Політичні маніпуляції
9. Касетний скандал
10. Звинувачення в проросійській політиці
11. Декларація

Біографія

Олександр Олександрович Мороз народився 19 лютого 1944 року в с.  Буда Таращанського району Київської області. Хоча в документах датою народження політика вказано 29 лютого. Батьки пішли реєструвати новонародженого сина тільки через 10 днів, і реєстратор зафіксував в свідоцтві число, яке випадає в календарі раз в чотири роки.

Освіта

Уродженець Київщини в 1965 році закінчив Українську сільськогосподарську академію і отримав спеціальність інженера-механіка.

Через 18 років Олександр Мороз навчається у Вищій партійній школі при ЦК Компартії України і стає політологом.

Сім’я

Зі своєю майбутньою дружиною Валентиною Олександр познайомився 25 серпня 1963 року, коли приїхав в рідне село після навчальної практики. Дівчина тоді закінчила дев’ятий клас. Як згадував сам політик, це було кохання з першого погляду.

Олександр Олександрович одружився відразу після закінчення академії 18 липня 1965 року. У наступному році у подружжя народилася дочка Ірина. У 1972 році у Морозів з’явилася друга дочка – Руслана. Після народження другої дитини здоров’я Валентини Андріївни різко погіршилось, і вона опинилась прикутою до інвалідного візка.

Вся турбота про дітей та доглядом за будинком лягла на плечі чоловіка.

В даний час Валентина Андріївна Мороз перебуває на пенсії по інвалідності. Обидві дочки займаються бізнесом. Руслана володіє київським салоном краси KIKA STYLE. Її чоловік – бізнесмен Давид Шалвович Сарія.

Кар’єра

У 1965 році випускник сільськогосподарського інституту розподілився на роботу інженером до Ємільчинського районного відділення «Сільгосптехніка», що в Житомирській області. Через три місяці юнака призвали в армію. Служив у військах ППО в Одесі.

Відслуживши строкову, Олександр Мороз повертатися на колишнє місце роботи не став, а влаштувався викладачем в Таращанський радгосп-технікум.

З 1974 по 1976 роки майбутній соціаліст працює інженером «Сільгосптехніки» в рідному райцентрі – Тараща, а згодом і в Київському обласному відділенні цього підприємства.

Потім Мороз залишає виробництво і переходить на партійну і профспілкову роботу. До 1990 року він обіймав посади в Київській обласній раді профспілок і в Київському обкомі Компартії України.

Парламентська діяльність

У 1990 році партійний працівник обрався депутатом першої в історії України Верховної Ради. Тоді ще існував Радянський Союз. Новий український парламент відразу ж розділився на 4 депутатські групи. Найбільш численним було об’єднання «За суверенну радянську Україну» або як його називали «Група 239». Сюди увійшли так звані «червоні директори» (керівники підприємств і партійні працівники). Олександр Мороз цю групу і очолив.

Після того, як 24 серпня 1991 року Україна здобула незалежність, компартія була оголошена поза законом.

Восени того ж року комуніст Олександр Мороз з однодумцями створює Соціалістичну партію України і стає її лідером.

Навесні 1994 року голова Соцпартії проходить до Верховної Ради 2-го скликання, а в травні його обирають спікером парламенту. Влітку колишній партпрацівник балотується в президенти України. За результатами виборів він зайняв третє місце, пропустивши вперед двох Леонідів: Кучму і Кравчука.

Втретє в 1998 році, СПУ зайшла в Раду в союзі з Селянської партією. А в наступному році соціалісти знову висунули свого лідера в глави держави і за підсумками виборчих перегонів він знову став третім.

До парламенту 4-го скликання Сан Санич потрапив за списком своєї політсили і очолив власну фракцію. Восени того ж року партія Мороза в союзі з КПУ і «Батьківщіною» бере участь в протестних акціях «Вставай, Україно!», спрямованих проти політики президента Леоніда Кучми.

Президентська кампанія 2004 року принесла Морозу третє місце. У другому турі він закликає своїх прихильників підтримати Віктора Ющенка. Під час Помаранчевої революції соціаліст виступає проти Януковича.

Вибори в парламент в 2006 році знову були успішними для СПУ. У Раді соціалісти входять в коаліцію з переможцями Помаранчевого Майдану БЮТ і «Наша Україна». Ці фракції домовляються про створення парламентської більшості за умови, що Юлія Тимошенко обійме посаду прем’єр-міністра, а «нашоукраїнець» Петро Порошенко сяде в крісло спікера.

Однак перед обранням голови парламенту, Олександр Мороз несподівано для партнерів по союзу висуває на цю посаду свою кандидатуру. «Наша Україна», БЮТ і навіть частина соціалістів розцінюють вчинок колишнього парторга як зраду і відмовляються голосувати взагалі.

Дві інші фракції: Партія регіонів і КПУ обирають Мороза спікером і формують нову парламентську більшість. Як потім з’ясувалося, цей крок Сан Санича призвів до політичної кризи в країні і мав негативні наслідки для Соцпартії і її лідера.

«Помаранчеві» опинившись в опозиції ініціюють розпуск Верховної Ради. Президент Ющенко оголошує про дострокові вибори, які і відбулися в 2007 році. Партія Олександра Мороза не долає 3% бар’єр і залишається за межами українського парламенту.

Не пройшли соціалісти в ВР ні в 2012 ні в 2014 роках. Хоча сам політик спробував знову обратися на вищий державний пост країни, але не набрав навіть піввідсотка голосів.

У 2014 році Мороз вийшов зі створеної ним партії. Пізніше він заявив, що його організацію захопили олігархи, а новий лідер політсили Ілля Кива є фейковим. У 2016 році Сан Санич реєструє новий проект під назвою «Соціалістична партія Олександра Мороза» (СПОМ). У листопаді 2018 політик заявив про намір взяти участь в майбутніх президентських виборах.

Компромат і скандали

Звинувачення в корупції

Після переходу соціаліста в 2006 році на сторону ПР і КПУ нардеп Олег Ляшко стверджував, що нібито лідер Соцпартії попросив у «регіоналів» за «зраду помаранчевих» 300 млн. доларів.

У 2003 році лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок поширив інформацію про те, що нібито Мороз, Тимошенко і Ющенко таємно спілкувалися в Польщі з главою уряду цієї країни і просили фінанси для української опозиції.

У 2004 році Олександр Мороз був звинувачений у зв’язках з Іракським диктатором Хусейном. Інспектори міжнародної групи дослідження Іраку опублікували документ, який свідчить про те, що Саддам обіцяв українському політику нафту за низькою ціною в обмін на підтримку скасування санкцій ООН проти цієї країни.

Після арешту в США колишнього прем’єр-міністра України Павла Лазаренка в вітчизняних ЗМІ з’явилася інформація, що нібито корупціонер-втікач в 1999 році фінансував президентську виборчу кампанію Сан Санича.

Політичні маніпуляції

Головний соціаліст рідко дотримувався політичних домовленостей. Відомий випадок, коли напередодні президентських виборів 1999 року опозиційні політики Олександр Ткаченко, Євген Марчук, Володимир Олійник домовилися про створення коаліції з метою виставити єдиного кандидата на президентський пост. До них приєднався і Мороз – так звана “Канівська четвірка”.

Після висунення кандидатом Марчука, голова СПУ відмовився від угоди і вирішив йти на вибори самостійно. В результаті розбіжностей опозиції, перемогу здобув Леонід Кучма.

Касетний скандал

28 листопада 2000 року на пленарному засіданні парламенту Олександр Мороз оголосив, що володіє аудіоплівками розмови співробітника охорони президента Кучми Миколи Мельниченка на яких глава держави нібито дає вказівки «розібратися з опозиційним журналістом Георгієм Гонгадзе», зниклим кілька тижнів тому.

Ця заява послужила початком протестної акції «Україна без Кучми». Пізніше поширилися чутки, що вбивство журналіста замовив сам Олександр Мороз.

Звинувачення в проросійській політиці

Після відходу з великої політики екс-лідер СПУ став писати вірші. У 2018 році він став лауреатом літературного конкурсу «Коронація слова» за збірку віршів «Новинарня». Під час церемонії нагородження колишній спікер Ради потрапив в скандал.

Отримуючи нагороду, він поскаржився на те, що держава не піклується про культуру. Ці слова зачепили засновника конкурсу Юрія Логуша і він, не приховуючи емоцій, нагадав Сан Саничу про те, що той сам багато років був при владі і в цьому є теж його провина.

Потім Логуш звинуватив Мороза в проведенні його партією проросійської політики, яка привела до війни і зажадав, щоб автор «Новинарні» приніс публічні вибачення. Виступ Юрія Логуша був зустрінутий оплесками. При цьому глава СПОМу вибачатися не став.

Декларація

Оскільки Олександр Мороз протягом останніх років не займав державні посади і не був лідером партії, декларацію про доходи він не представляв. У разі офіційної подачі документів до виборчої комісії на участь у президентській кампанії, декларація обов’язкова.