Олександр Тіщенко

Олександр Тіщенко: ексочільник Львівського ТЦК, депутат «Слуги народу» та фігурант корупційних скандалів із мільйонними деклараціями 

Олександр Тіщенко — один із найвідоміших військкомів України, який пройшов шлях від кадрового офіцера до керівника Львівського обласного ТЦК та публічного обличчя мобілізаційної кампанії під час повномасштабної війни. Його кар’єра поєднала військову службу, політичну діяльність і низку резонансних скандалів — від судового розгляду через публікацію списків «ухилянтів» до публічних звинувачень у корупції. Після звільнення з посади в межах загальнонаціональної «чистки» військкомів увагу громадськості привернули також мільйонні доходи та майнові активи його родини. 

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Олександр Володимирович Тіщенко — український військовослужбовець, полковник Збройних сил України, колишній начальник Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), ексдепутат Львівської обласної ради від партії «Слуга народу».

Народився 11 грудня 1975 року у селищі Красне Буського району Львівської області. Проживає на Львівщині, офіційно зареєстрований у місті Буськ Золочівського району.

У публічному просторі Тіщенко відомий як кадровий військовий, який тривалий час працював у системі військових комісаріатів, а після початку повномасштабної війни став одним із найвідоміших регіональних керівників ТЦК.

Його кар’єра поєднує військову службу, політичну діяльність і участь у кількох гучних публічних скандалах. У 2023 році він залишив посаду начальника Львівського ТЦК на тлі загальнонаціонального кадрового перезавантаження військкоматів, а в 2024 році достроково склав депутатський мандат Львівської облради.

Освіта

У відкритих джерелах відсутня детальна інформація про навчальний заклад, який закінчив Олександр Тіщенко. Відомо лише, що він має вищу освіту, що дозволило йому будувати кар’єру в системі військового управління та обіймати керівні посади у ЗСУ.

З огляду на службову біографію, ймовірно, проходив профільну військову підготовку та підвищення кваліфікації у структурах Міністерства оборони.

Сім’я

Олександр Тіщенко належить до тієї категорії українських військових посадовців, які публічно не афішують приватне життя, однак значна частина інформації про його родину доступна завдяки електронним деклараціям.

Відомо, що він одружений із Надією Петрівною Тіщенко, яка, згідно з офіційними даними, займається підприємницькою діяльністю та формує суттєву частину сімейного доходу. За останніми деклараціями, її бізнес приносив мільйонні надходження, що дозволяє говорити про родину не лише як про сім’ю державного службовця, а й як про фінансово забезпечене домогосподарство з власною економічною базою.

Подружжя виховує сина — Олександра Олександровича Тіщенка, який також фігурує у деклараційних документах як член сім’ї та пов’язаний із частиною майнових активів.

Згідно з поданими деклараціями, родина володіє досить значним майновим комплексом на Львівщині. Основним житловим об’єктом є будинок у Буську площею 161,1 квадратного метра, який зареєстрований із 2013 року. Також сім’я має квартиру у селищі Красне площею 81,1 квадратного метра, право власності на яку розподілене між кількома членами родини.

Окрему увагу привертає земельний банк Тіщенків. У деклараціях фігурують щонайменше п’ять земельних ділянок, розташованих у різних населених пунктах Львівської області. Серед них — ділянки у Буську, Підберізцях, Дублянах та Гонятичах. Найбільша з них має площу 20 тисяч квадратних метрів, що свідчить про наявність значного земельного ресурсу.

Попри традиційно стриманий стиль життя, задекларовані грошові активи родини також демонструють фінансову стабільність. Олександр Тіщенко та його дружина зберігають десятки тисяч доларів та євро готівкою, а також мають значні кошти на банківських рахунках.

На тлі численних скандалів навколо представників системи ТЦК саме рівень добробуту родини Тіщенка неодноразово ставав предметом журналістичної уваги, особливо після різкого зростання задекларованих доходів після його звільнення з посади.

Кар'єра

Кар’єра Олександра Тіщенка майже повністю пов’язана із системою військових комісаріатів, мобілізаційної роботи та територіального комплектування. У публічному просторі він сформував образ кадрового військового, який поступово пройшов шлях від внутрішньої армійської бюрократії до одного з найвпізнаваніших військкомів країни.

Відомо, що Тіщенко є полковником Збройних сил України та має досвід участі в антитерористичній операції на сході України. Саме після початку російської агресії у 2014 році його кар’єра почала стрімко набирати вагу, оскільки система військових комісаріатів опинилася в центрі державної безпекової політики.

У 2016 році Олександр Тіщенко очолив Львівський обласний військовий комісаріат. Це був період, коли українська армія проходила активне реформування, а військкомати ставали ключовими інструментами мобілізації та кадрового наповнення Збройних сил.

У 2017–2020 роках він офіційно працював начальником обласного військкомату, регулярно з’являвся в медіа та коментував питання призову, військового обліку та відповідальності за ухилення від служби. Саме в цей період Львівщина стала одним із регіонів, де особливо активно застосовувалися нові підходи до мобілізаційної роботи.

За його керівництва впроваджували: оновлення та цифровізацію військового обліку, активну перевірку персональних даних військовозобов’язаних, масове вручення повісток у публічних місцях, посилення контролю за внутрішньо переміщеними особами, розширення комунікації військкоматів через соцмережі та ЗМІ.

Саме тоді Тіщенко сформував репутацію жорсткого адміністратора, який не уникає непопулярних рішень і відкрито підтримує посилення мобілізаційної дисципліни.

Паралельно з військовою службою Тіщенко намагався закріпитися в політиці. У 2015 році він балотувався до Львівської обласної ради від партії УКРОП, однак безуспішно. У 2019 році зробив спробу пройти до Верховної Ради як самовисуванець в одномандатному окрузі №119, але також не здобув перемоги.

Політичний успіх прийшов у 2020 році, коли він був обраний депутатом Львівської обласної ради від партії «Слуга народу». У виборчому списку він посідав сьому позицію, що свідчило про високий рівень довіри з боку партійного керівництва. Після отримання мандата Тіщенко залишив посаду військового комісара та перейшов у формат публічної політики.

Втім, політична пауза виявилася нетривалою. У лютому 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення Росії, Головнокомандувач ЗСУ повторно призначив Олександра Тіщенка начальником Львівського обласного ТЦК та СП.

Це повернення відбулося в критичний момент, коли Львівщина стала одним із головних тилових центрів країни — регіоном, через який проходили десятки тисяч переселенців, добровольців та мобілізованих.

На цій посаді Тіщенко став одним із найбільш публічних військкомів України. Він регулярно давав інтерв’ю, пояснюючи: правила мобілізації, вручення повісток на вулицях, необхідність постановки переселенців на військовий облік, санкції за ухилення, кадрові потреби армії.

У численних публічних виступах він наголошував, що Львівщина не має проблем із виконанням мобілізаційних планів і залишається одним із найстабільніших регіонів у цьому процесі.

У 2022 році президент Володимир Зеленський нагородив Тіщенка орденом Богдана Хмельницького III ступеня — однією з головних державних відзнак для військовослужбовців. У серпні 2023 року, після хвилі корупційних скандалів у системі ТЦК, президент ухвалив рішення про звільнення всіх керівників обласних центрів комплектування.

Олександр Тіщенко залишив свою посаду, подякувавши командуванню, колегам і військовим за роки спільної служби. Втім, навіть після цього він залишався депутатом Львівської облради — до лютого 2024 року, коли несподівано подав заяву про дострокове припинення депутатських повноважень.

Причини цього рішення офіційно не пояснювалися. У публічному просторі лунали версії про зміну професійної діяльності, спробу дистанціюватися від політичної відповідальності або ж бажання уникнути подальшої уваги до власних фінансів і минулої роботи в ТЦК.

Компромат

Попри багаторічну службу у Збройних силах, політичну кар’єру та державні нагороди, ім’я Олександра Тіщенка неодноразово фігурувало у скандалах, пов’язаних як із управлінськими рішеннями, так і з підозрами щодо можливих корупційних практик.

Скандал із публікацією списків «ухилянтів»

Перший гучний репутаційний удар Тіщенко отримав ще у 2017 році, коли Львівський обласний військкомат оприлюднив у Facebook списки понад 15 тисяч чоловіків, яких визнали такими, що ухиляються від строкової служби.

У відкритому доступі були розміщені прізвища, імена та по батькові призовників, що викликало хвилю критики з боку правозахисників і фахівців із захисту персональних даних.

Після звернення представника Уповноваженого Верховної Ради з прав людини суд визнав Олександра Тіщенка винним у порушенні законодавства про захист персональних даних. Личаківський районний суд Львова призначив йому адміністративний штраф у розмірі 5,1 тис. грн.

Сам Тіщенко свою провину фактично не визнав і подав апеляцію. Його публічно підтримали частина ветеранів АТО та представники патріотичних організацій, які заявляли, що публікація списків була необхідним способом боротьби з ухиленням від служби. Згодом апеляційний суд скасував штраф, однак сам інцидент став одним із перших великих репутаційних ударів по керівнику Львівського військкомату.

Корупційні підозри під час керівництва Львівським ТЦК

Найгучніші звинувачення на адресу Тіщенка з’явилися у 2023 році — на тлі загальноукраїнської хвилі перевірок керівників територіальних центрів комплектування.

У медіа та телеграм-каналах поширювалися твердження про можливе існування у Львівському ТЦК неформальних корупційних схем. Зокрема, екснардеп Ігор Мосійчук публічно заявляв про: можливу організацію системи регулярних поборів із районних військкомів, хабарництво за «вирішення питань» щодо мобілізації, сприяння заможним чоловікам, які прагнули уникнути служби, тиск на підлеглих офіцерів, використання службового становища в особистих інтересах.

Серед озвучених закидів також фігурували твердження про можливу причетність до розкрадання гуманітарної допомоги, конфлікти з представниками Львівської ОВА та користування надмірними привілеями, включно з приватною охороною.

Окремо обговорювалася інформація про користування автомобілем Chevrolet Tahoe, який, за повідомленнями окремих джерел, міг бути переданий через зв’язки в Офісі президента.

Водночас важливо зазначити: жодних офіційних обвинувальних вироків або підтверджених кримінальних проваджень щодо самого Тіщенка у відкритому доступі оприлюднено не було. Значна частина звинувачень так і залишилася на рівні публічних заяв та журналістських публікацій.

Питання до реальної бойової участі

Олександр Тіщенко офіційно є учасником АТО, а також був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Однак критики неодноразово ставили під сумнів глибину його реальної участі у бойових діях. У публічному просторі лунали твердження, що перебування Тіщенка у зоні проведення АТО мало радше формальний або короткостроковий характер.

Також у 2023 році з’являлися заяви про те, що він нібито уникав відправлення на передову, залишаючись на адміністративних посадах або делегуючи окремі накази підлеглим.

Ці звинувачення офіційного підтвердження не отримали, однак додатково посилили суспільний скепсис щодо діяльності керівника Львівського ТЦК.

Відставка на тлі «великої чистки» військкомів

У серпні 2023 року, після рішення президента Володимир Зеленський звільнити всіх керівників обласних ТЦК після низки корупційних скандалів по країні, Тіщенко залишив посаду начальника Львівського обласного ТЦК та СП.

Формально його звільнення не супроводжувалося оголошенням підозр чи дисциплінарних рішень, однак у суспільному сприйнятті воно стало частиною загальної антикорупційної кампанії проти системи військкоматів.

У лютому 2024 року Тіщенко також достроково склав депутатський мандат Львівської обласної ради, не пояснивши публічно причин цього рішення.

Декларація

Фінансовий стан Олександра Тіщенка та його родини привернув особливу увагу після завершення його роботи на посаді начальника Львівського обласного ТЦК та СП. Найбільший інтерес журналістів викликало стрімке зростання доходів, зафіксоване у деклараціях уже після його звільнення, що на тлі загальнонаціональної уваги до способу життя керівників військкоматів стало додатковим приводом для суспільного резонансу.

Згідно з останніми оприлюдненими деклараціями, основними джерелами доходів Олександра Тіщенка є не лише виплати, пов’язані з військовою службою, а й масштабна підприємницька діяльність. Зокрема, він задекларував 4,49 млн грн доходу від підприємницької діяльності, 901 тис. грн заробітної плати, 336,8 тис. грн пенсії, 111,5 тис. грн інших доходів, пов’язаних із проходженням служби, 35,9 тис. грн монетизації пільг, а також 33,8 тис. грн банківських відсотків та окремі соціальні виплати. Його дружина, Надія Тіщенко, також задекларувала суттєві фінансові надходження — 2,84 млн грн доходу від підприємницької діяльності, заробітну плату та додаткові соціальні виплати. Загалом сукупний офіційний дохід родини за один звітний період перевищив 8 млн грн, що викликало значний суспільний інтерес і численні запитання щодо джерел такого фінансового зростання.

Не менш показовою є структура майнових активів сім’ї. У деклараціях Тіщенків фігурує значний обсяг нерухомості на Львівщині. Зокрема, родина володіє житловим будинком у Буську площею 161,1 кв. м, квартирою у Красному площею 81,1 кв. м, а також щонайменше п’ятьма земельними ділянками. Серед них — ділянка площею 20 тисяч квадратних метрів, а також кілька менших земельних наділів площею від 600 до 1000 кв. м, оформлених як на самого Олександра Тіщенка, так і на членів його родини. Окремо вказана й орендована квартира у Львові, якою сім’я користується під час проживання в обласному центрі.

Попри значні доходи та чималий земельний банк, транспортний розділ декларації виглядає доволі скромно. Офіційно серед транспортних засобів зазначений лише один автомобіль — вантажний ЗІЛ-131 1990 року випуску. Саме ця деталь неодноразово ставала предметом іронії у медіа, оскільки виглядає доволі контрастно на тлі мільйонних доходів і суттєвих грошових активів.

Щодо заощаджень, то родина Тіщенків зберігає значні кошти як у готівці, так і на банківських рахунках. Сам Олександр Тіщенко задекларував 25 тис. доларів США готівкою, 10 тис. євро, а також понад 1,1 млн грн на рахунках у банках. Його дружина має 52 тис. доларів США готівкою, 12 тис. євро та окремі кошти на банківських рахунках. Сукупно обсяг задекларованих активів свідчить про високий рівень фінансової забезпеченості родини.

Окрему увагу журналістів та громадськості привернуло саме різке зростання доходів після звільнення Тіщенка з посади керівника Львівського ТЦК. За окремими підрахунками, лише за короткий період після відставки сукупні доходи родини могли сягнути майже 8,8 млн грн. При цьому нових масштабних придбань або інвестицій у деклараціях не зафіксовано, що породило додаткові запитання щодо джерел такого стрімкого фінансового приросту.

Станом на сьогодні публічної інформації про офіційні висновки Національне агентство з питань запобігання корупції або відкриті провадження щодо можливого незаконного збагачення Олександра Тіщенка немає. Втім його декларації залишаються предметом підвищеної уваги з боку журналістів, антикорупційних активістів та громадськості, особливо в контексті загальної перевірки доброчесності колишніх керівників територіальних центрів комплектування.