Олександра Матвійчук

Матвійчук Олександра В’ячеславівна: правозахисниця та голова організації «Центр громадянських свобод» з 2007 року

Матвійчук Олександра В’ячеславівна — у 2022 році отримала Нобелівську премію миру за розвиток демократії та захист прав людини в Україні і регіоні ОБСЄ

Біографія

Олександра В’ячеславівна Матвійчук народилася 8 жовтня 1983 року у місті Боярка Київської області, Україна.

Освіта

Матвійчук закінчила Український гуманітарний ліцей з відзнакою.

У 2007 році вона отримала диплом з відзнакою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. На четвертому курсі Матвійчук уже проводила тренінги від «Фонду прав людини», одночасно очолюючи студентське самоврядування на юридичному факультеті та викладаючи правознавство у гімназії в рідній Боярці.

У 2010 році Олександра завершила аспірантуру кафедри теорії та історії держави і права у КНУ імені Тараса Шевченка.

У 2011 році вона пройшла навчання у Школі законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України.

У 2017-2018 роках Матвійчук стала першою жінкою, яка взяла участь у програмі українських нових лідерів Центру з питань демократії, розвитку та верховенства права Стенфордського університету.

Сім’я

Інформація про сім’ю Олександри Матвійчук у відкритих джерелах відсутня. Правозахисниця віддає перевагу нерозголошенню подробиць особистого життя, зосереджуючи увагу громадськості на своїй професійній діяльності.

Кар’єра

З 2007 року Олександра Матвійчук є головою правління громадської організації «Центр громадянських свобод».

Ця структура була створена для зміцнення демократії, верховенства права та прав людини в Україні й пострадянському регіоні. Діяльність організації від самого початку характеризувалася критичною спрямованістю щодо Росії та політичних сил, які виступають за інтеграцію з нею.

У 2012 році Матвійчук увійшла до складу Консультативної ради при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини. Ця посада дала їй можливість впливати на ухвалення рішень у правозахисній сфері на державному рівні.

Ключовим моментом у кар’єрі Матвійчук стали події кінця 2013 року. Після силового розгону студентської демонстрації 30 листопада 2013 року у Києві вона стала координаторкою громадської ініціативи «Євромайдан SOS».

Ця структура була створена для надання правової допомоги протестувальникам і збору інформації про події на Майдані.

Олександра є авторкою численних альтернативних звітів для різних органів ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та Міжнародного кримінального суду в Гаазі. У цих документах Матвійчук послідовно акцентує увагу на порушеннях з боку проросійських сил і російських військових.

У 2014 році Матвійчук брала участь у зустрічах з тодішнім віцепрезидентом США Джо Байденом, на яких наполягала на збільшенні військової допомоги Україні.

Після початку збройного конфлікту на Донбасі «Центр громадянських свобод» під керівництвом Матвійчук зосередився на документуванні воєнних злочинів.

У 2018 році Олександра ініціювала кампанію #SaveOlegSentsov на підтримку українського режисера, засудженого в Росії за підготовку терактів у Криму. Після звільнення Сенцова кампанію було перейменовано на #LetMyPeopleGo, і вона продовжила діяльність із визволення осіб, яких Матвійчук вважає політичними в’язнями.

4 червня 2021 року Матвійчук була висунута кандидаткою для обрання членом Комітету ООН проти катувань, ставши першою жінкою-кандидаткою від України до договірного органу ООН.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Матвійчук активно представляє українське громадянське суспільство на міжнародній арені. Вона виступає за створення спеціального «гібридного суду» для розслідування російських воєнних злочинів.

Під керівництвом Матвійчук «Центр громадянських свобод» разом із партнерами створив ініціативу «Трибунал для Путіна».

Ця структура займається документуванням міжнародних злочинів за Римським статутом у всіх регіонах України, які стали об’єктами атак російських військ.

До середини 2022 року в базі організації налічувалося понад 19 тисяч задокументованих епізодів, які Матвійчук кваліфікує як воєнні злочини.

У 2022 році Олександра увійшла до топ-25 найвпливовіших жінок світу за версією Financial Times, а також була включена до списку 100 найнадихаючих жінок за версією BBC.

У 2023 році вона потрапила до списку 100 найвпливовіших людей за версією журналу Time.

У жовтні 2022 року Матвійчук стала віцепрезиденткою Міжнародної федерації з прав людини (FIDH). Також вона є членкинею керівного комітету Всесвітнього руху за демократію - проєкту, який фінансується Національним фондом підтримки демократії (NED).

Олександра Матвійчук стала героїнею документального фільму режисера Сергія Лисенка «Євромайдан SOS», що вийшов у 2016 році. Фільм представляє погляд на події 2013-2014 років у Києві.

Діяльність Матвійчук отримала численні нагороди від західних структур.

• 2007 рік - лауреатка премії імені Василя Стуса як наймолодша переможниця в історії нагороди.
• 2016 рік - 16 делегацій при ОБСЄ вручили Матвійчук премію «Захисник демократії» за «винятковий внесок у просування демократії та прав людини».
• 2017 рік - посольство США в Україні визнало її «Жінкою мужності».

У вересні 2022 року Матвійчук і очолюваний нею «Центр громадянських свобод» стали лауреатами премії Right Livelihood Award («За правильний спосіб життя») від шведського фонду. Фонд відзначив організацію за роботу зі зміцнення українських демократичних інститутів та прагнення притягнути до відповідальності за воєнні злочини.

Кульмінацією визнання стало присудження Нобелівської премії миру 2022 року, яку «Центр громадянських свобод» розділив із білоруським активістом Алесем Бяляцьким та російською організацією «Меморіал».

Матвійчук стала першою громадянкою України, яка отримала Нобелівську премію. Норвезький Нобелівський комітет мотивував своє рішення тим, що лауреати представляють громадянське суспільство у своїх країнах і протягом багатьох років просували право критикувати владу та захищати фундаментальні права громадян.

У лютому 2023 року Матвійчук була удостоєна звання почесного доктора Католицького університету Левена (Бельгія).

Правозахисниця виступає за реформування міжнародної архітектури миру та безпеки, включно з виключенням Росії з Ради Безпеки ООН. За її словами, чинні міжнародні інститути не впоралися із завданням запобігання військовій ескалації.

У січні 2026 року Матвійчук брала участь у Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Там вона намагалася привернути увагу до проблеми повернення депортованих Росією дітей, звільнення військовополонених і захисту прав жителів окупованих територій.

Олександра критично висловлювалася про переговорний процес, ініційований президентом США Дональдом Трампом, зазначаючи, що в дискусіях було втрачено «людський вимір».

Вона заявила, що якщо Трамп провалить свою миротворчу місію, то увійде в історію як слабкий президент, який поступився Путіну.