Олексій Філюк

Філюк Олексій Петрович: священник Православної церкви України та популярний відеоблогер

Філюк Олексій Петрович — священник з Тернопільщини веде блоги в соцмережах з аудиторією понад мільйон людей і поєднує пастирське служіння з роботою менеджера агрофірми, керівництвом сільським будинком культури та вихованням прийомних синів

Біографія

Олексій Петрович Філюк народився 5 серпня 1984 року в селі Шушківці (нині Ланівецька громада Кременецького району) Тернопільської області, Україна.

Освіта

Олексій навчався в Білозірській загальноосвітній школі. З десяти років він прислуговував у місцевому храмі, тому рішення про подальший шлях далося йому без вагань.

Після школи він вступив до Тернопільської духовної семінарії й здобув богословську освіту. В інтерв'ю виданню «Главком» визнавав, що має лише духовну освіту, але при цьому розуміється на законодавстві та допомагає парафіянам грамотно складати документи.

Сім'я

Філюк був одружений з Тетяною Філюк, яка працювала методистом в установах культури Ланівецького району. Шлюб тривав близько восьми років, ініціатором розлучення виступила дружина. Спільних дітей у подружжя не було.

Після розлучення Філюк став прийомним батьком для хлопчиків з дитячих будинків та інтернатів. Першим у його родині у 2017 році з'явився Віктор — підліток з Бережанського інтернату. До прийомного батьківства Філюк готувався заздалегідь, проходячи психологічні тренінги.

Сьогодні Віктор вже дорослий, одружений і виховує власного сина Юліана, але, як і раніше, називає Філюка батьком. Другим у сім'ю в 2019 році прийшов Сергій. Третім, у 2024 році, під опіку Філюка перейшов підліток Максим з інвалідністю за слухом і мовленням.

У грудні 2025 року в інтерв'ю журналістці Марії Довбенко Філюк говорив про п'ятьох дітей, троє з яких на той момент були неповнолітніми.

Діти допомагають Філюку по господарству й у храмі, беруть участь у зйомках роликів для блогу й разом з ним готують фірмові сімейні страви — картоплю по-селянськи, вареники та великодні паски за рецептами, які священник збирає у місцевих жителів.

Кар'єра

Після закінчення семінарії Філюк став настоятелем одразу двох парафій на рідній Тернопільщині: храму Успіння Пресвятої Богородиці в Шушківцях і храму Святого Архистратига Михаїла в Білозірці Кременецького району.

Перші чотирнадцять років він служив в Українській православній церкві Київського патріархату, а в 2019 році разом зі своїми парафіями перейшов до Православної церкви України.

Церковне служіння не приносить Філюку доходу, достатнього для утримання великої родини. За його власними словами, за дві громади він отримує близько восьми тисяч гривень на місяць. Тому, як і більшість сільських священників, він змушений працювати на цивільній посаді.

З 2014 року Філюк поєднує пастирські обов'язки з посадою менеджера в групі компаній «Енселко Агро», а також керує сільським будинком культури в Шушківцях і очолює вокальний ансамбль «Гомін».

Публічну популярність Філюку принесли соціальні мережі. Вести блог він почав у 2016 році, знімаючи короткі ролики зі спростуванням поширених церковних забобонів і з відповідями на побутові питання парафіян.

Пандемія 2020 року перетворила ці записи на регулярні прямі ефіри, а сьогодні його сторінку у Facebook читають понад мільйон людей. Саме цей майданчик сам священник називає основним для проповіді й спілкування з аудиторією.

Паралельно він веде кулінарний блог на YouTube та в Instagram, а в 2021 році увійшов до рейтингу «Топ-100 блогерів України» за версією телеканалу ICTV. У 2024 році Філюк випустив книгу «365 християнських пісень на кожен Божий день», а в лютому того ж року вступив до Національної спілки журналістів України.

З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році громадська діяльність Філюка набула нового напрямку — допомога вимушеним переселенцям.

У перші дні великої війни він опублікував у Facebook оголошення про вільні будинки в Шушківцях. Уже до літа того ж року в село приїхало кілька десятків переселенців з Київської, Луганської, Донецької, Херсонської, Миколаївської, Харківської, Запорізької та Чернігівської областей. Так кількість жителів села майже подвоїлася.

Філюк разом із сільським головою та односельцями ремонтував занедбані будинки, збирав матраци, постільну білизну та продукти, а частину витрат покривав з особистих коштів. Окрім цього він регулярно організовує збір коштів на дрони та гуманітарну допомогу для військових.

У квітні 2025 року Філюк реалізував давній задум — відкрив у приміщенні сільського клубу музей-трапезну. Експозицію склали особисті речі його родини та парафіян, документи часів перебування цих територій під владою Австро-Угорщини, Російської імперії та Польщі, а також понад тисяча фотографій, найстаріша з яких датована 1889 роком.

Того ж року, під час прибирання в храмі, Філюк виявив замурований архів церковних книг і документів XVIII-XIX століть, який після реставрації передав до Державного архіву Тернопільської області.

У грудні 2025 року Філюк отримав повістку, одразу після того, як провів похорони загиблого військового. У публічних заявах він наголошував, що за законом має право на відстрочку одразу за кількома підставами: він виховує п'ятьох дітей, троє з яких неповнолітні, а також працює на підприємстві, де передбачено бронювання співробітників.

Опікуни, на піклуванні яких перебуває хоча б одна дитина, яка раніше мала статус сироти, від мобілізації звільняються. При цьому Філюк заявляв, що за інших обставин погодився б стати капеланом, і продовжував проводити церковні служби та публікувати матеріали в соцмережах.

За роки громадської діяльності Філюк отримав низку регіональних відзнак. У 2018 році він став лауреатом конкурсу «Людина року Тернопільщини», у 2019 році журнал City Life визнав його «Найкращим сучасним священником», у 2021 році він отримав телепремію «Гордість Тернопілля» в номінації «Духовний наставник року» й був нагороджений орденом Архистратига Михаїла II ступеня.