Орест Сохар

Сохар Орест Тарасович: український журналіст і головний редактор видання Oboz.ua

Орест Тарасович Сохар — понад три десятиліття займається журналістикою і пройшов шлях від ділової преси до керівництва одним із найбільших новинних порталів України

Біографія

Орест Тарасович Сохар народився 7 вересня 1971 року в селищі Ланівці Тернопільської області України.

Освіта

Орест закінчив Ланівецьку загальноосвітню школу №1 у 1984 році. Після школи він вступив на факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Диплом журфаку він отримав у 1990-х роках.

Сім'я

Сохар одружений. Його дружина Тетяна займається благодійністю. У 2023 році Орест розповідав, що вона організовувала передачу марок з автографом головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного для одного з благодійних зборів.

Кар'єра

Свою професійну діяльність Сохар розпочав у 1993 році. Він працював у виданнях «Фінансова Україна», «Галицькі контракти», «Дело» та «Деловая столица». Усі вони спеціалізувалися на економічній тематиці й вимагали від журналіста вміння розбиратися в приватизаційних схемах, банківських кризах та регіональних інвестиціях.

Помітним етапом кар'єри Ореста стала робота заступником редактора тижневика «ПіК» («Політика і Культура»). Там він працював разом із журналістами старшого покоління та брав участь у формуванні україномовного медійного дискурсу в той час, коли більшість видань країни орієнтувалися на російськомовну аудиторію.

У текстах для «ПіК» Сохар поєднував політичний порядок денний із культурним контекстом, показуючи, як одна сфера життя суспільства впливає на іншу.

На початку 2000-х років Сохар обійняв посаду головного редактора телеканалу К1. На новому місці йому довелося відповідати не лише за зміст текстів, а й за візуальний ряд програм, ритм ефіру та координацію творчої команди.

З жовтня 2011 по травень 2013 року Сохар обіймав посаду генерального продюсера спортивного телеканалу «Хокей», заснованого донецьким хокейним клубом «Донбас», який тоді належав Борису Колеснікову.

Канал позиціонувався як соціальний проєкт, завдання якого — не заробіток, а популяризація хокею в країні. Сохар неодноразово підкреслював, що канал мовить на умовах ефірної цифрової ліцензії саме заради того, щоб охопити широку аудиторію, а не лише платних підписників.

За два роки на каналі він вибудував лінійку власних програм про історію хокею, аналітичні передачі та трансляції матчів НХЛ і КХЛ, залучив до співпраці колишніх професійних хокеїстів як коментаторів.

З посади генерального продюсера він пішов за домовленістю із засновником каналу. Подальше управління проєктом перейшло до голови наглядової ради.

У 2007 році Сохар пробував себе в політиці. Орест балотувався до Верховної Ради України шостого скликання від «Партії вільних демократів», але депутатського мандата не отримав.

З 2013 року Сохар очолює редакцію інтернет-видання Oboz.ua (раніше «Обозреватель»). Під його керівництвом портал входить у п'ятірку найбільших українських онлайн-медіа, а команда редакції налічує понад сотню співробітників.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року Сохар разом із командою повністю переглянув редакційну політику. Видання змістило акцент з оперативних новинних заміток на аналітичні та роз'яснювальні матеріали, ексклюзивні інтерв'ю з військовими, дипломатами та експертами.

Орест пояснює це тим, що короткі новини про бойові дії швидше й охочіше поширюють телеграм-канали, тому класичному виданню потрібно пропонувати читачеві те, чого не дають анонімні канали, а саме глибину і контекст.

Сохар також веде власний авторський телеграм-канал «Орестократія», у якого понад 23 тисячі підписників. На каналі він публікує інтерв'ю з політиками, військовими та експертами, а також коментарі щодо актуальних подій війни та міжнародної політики.

Окрім редакційної та медійної роботи, Сохар періодично виступає перед студентами. Він проводив майстер-класи на кафедрі журналістики та нових медіа Київського університету імені Бориса Грінченка, де ділився досвідом роботи в умовах постійних технологічних змін галузі.

За роки роботи Сохар отримав премію «Журналіст року». Його аналітичні колонки про війну, російську пропаганду, політику західних країн та переговорний процес публікувалися на кількох великих українських ресурсах, включно з ТСН, «Еспресо» та «Телеграф».

У своїх текстах він послідовно обстоює позицію, згідно з якою Україна повинна захищати власні інтереси в переговорах із Росією, а не погоджуватися на умови, продиктовані ззовні.

23 березня 2025 року офіс Oboz.ua у Голосіївському районі Києва постраждав під час масованої нічної атаки російських дронів на українську столицю. Вибуховою хвилею вибило вікна та двері, значних пошкоджень зазнала студія, звідки раніше велося мовлення Oboz TV, а в сусідній із редакцією будівлі виникла пожежа, у якій загинула людина.

Сохар особисто коментував наслідки атаки, розповівши, що ніхто зі співробітників видання не постраждав, а збитки редакція змогла оцінити лише через кілька днів після того, як були загашені пожежі та відновлено електропостачання району.

За його словами, у редакцію влучили одразу три дрони, які впали неподалік один від одного, тому будівля пережила три хвилі пошкоджень. Капітальна стіна в одному з приміщень відійшла настільки, що пожежники попередили співробітників не наближатися до неї.

Окреме місце в професійній біографії Сохара займають його виступи на галузевих конференціях, де він ділиться досвідом розвитку новинного сайту в умовах війни та мінливого цифрового ринку.

Так, на одній із конференцій Академії інтернет-маркетингу Сохар розповідав, що після 24 лютого 2022 року попередні бізнес-моделі новинних видань фактично перестали працювати: аудиторія масово перейшла в телеграм-канали, яким не потрібно було відповідати вимогам пошукових систем щодо якості та достовірності контенту, а отже, вони могли публікувати неперевірену інформацію швидше за будь-яке класичне ЗМІ.

За оцінкою Сохара, видання Oboz.ua в цей період стабільно входило до числа лідерів за відвідуваністю серед українських новинних ресурсів, поступаючись за різними метриками лише агрегатору Ukr.net, який він називає радше генератором трафіку, ніж повноцінним інформаційним майданчиком.

Сохар вважає, що для стійкості видання в нових умовах вирішальну роль відіграє не стільки якість окремих матеріалів, скільки дистрибуція контенту.

За його словами, навіть найсильніший текст не принесе результату, якщо в редакції немає налагоджених каналів його поширення через Google News, Google Discover, YouTube та інші майданчики, кожен з яких має свої, часто суперечливі одна одній вимоги до подачі матеріалу.

Він також звертає увагу на те, що традиційні видання змушені працювати в умовах жорстких вимог пошукових систем до тем, пов'язаних зі здоров'ям і грошима. Будь-яке твердження в такій темі редакція зобов'язана підтверджувати думкою компетентного експерта, тоді як анонімні телеграм-канали цим правилом не пов'язані і тому отримують перевагу у швидкості.

При цьому Сохар скептично ставиться до довгострокових перспектив телеграм-каналів як самостійного медійного формату. Він вважає, що більшість із них, набравши багатотисячну чи навіть багатомільйонну аудиторію в перші місяці повномасштабної війни, так і не виробили стійкої бізнес-моделі й рано чи пізно зіткнуться з проблемою монетизації.

Компромат

Паралельно з телевізійною роботою Сохар тривалий час займався піар-практикою. Зокрема, у 2018 році він отримав понад 1,5 мільйона гривень за розміщення в засобах масової інформації матеріалів про роботу уряду Володимира Гройсмана. Ці публікації, за даними руху «Чесно», нерідко виходили без належного маркування як реклама.