Павло Латушко

Латушко Павло Павлович: білоруський опозиційний політик і керівник Народного антикризового управління Білорусі з жовтня 2020 року

Латушко Павло Павлович — колишній міністр культури та посол у Польщі й Франції, який після протестів 2020 року очолив опозиційне Народне антикризове управління та увійшов до Об'єднаного перехідного кабінету Тихановської

Біографія

Павло Павлович Латушко народився 10 лютого 1973 року в Мінську, Білорусь.

Освіта

Павло навчався в Білоруському державному університеті. Спочатку на історичному, а потім на юридичному факультеті. У 1995 році Латушко продовжив освіту в Мінському державному лінгвістичному університеті. Окрім російської та білоруської, він володіє англійською та польською.

Сім'я

Латушко розлучений. Його колишню дружину звати Наталя. Після розлучення вона вийшла заміж за білоруського дипломата й державного діяча Максима Рижанкова.

У Латушка є донька Яна. У січні 2022 року Павло розповів в ефірі телеканалу «Белсат», що проти доньки порушили кримінальну справу. За його словами, квартиру дівчини заарештували.

31 січня 2022 року затримали двоюрідного брата Латушка Анатолія. 20 вересня того ж року суд засудив його до шести років колонії за кількома статтями Кримінального кодексу. Серед звинувачень була участь у протестах.

25 серпня 2022 року силовики затримали дружину двоюрідного брата. У неї вдома провели обшук у справі про грубе порушення громадського порядку за статтею 342 Кримінального кодексу. У жовтні її засудили до двох із половиною років обмеження волі без направлення до виправної установи відкритого типу.

Кар'єра

У 1995 році Павло став аташе договірно-правового управління Міністерства закордонних справ Білорусі. З 1996 по 2000 рік Латушко працював віце-консулом, а потім консулом у генеральному консульстві Білорусі в польському Білостоку.

У 2000 році він повернувся до Мінська й очолив управління інформації міністерства. Водночас Павло став прессекретарем МЗС. 6 грудня 2002 року його призначили послом Білорусі в Польщі.

Того ж дня він отримав дипломатичний ранг надзвичайного й повноважного посланника 2 класу. 29-річний Латушко став наймолодшим послом країни.

4 червня 2009 року Павло очолив Міністерство культури. Тоді ж йому присвоїли перший клас державного службовця. Латушко керував відомством до 16 листопада 2012 року.

16 листопада 2012 року його призначили послом Білорусі у Франції. Того ж дня він став постійним представником країни при ЮНЕСКО. Йому присвоїли ранг надзвичайного й повноважного посла. 20 травня 2013 року Латушка призначили послом в Іспанії та Португалії за сумісництвом. 15 грудня 2016 року до цього додалося Монако.

У березні 2019 року Павла призначили директором Національного академічного театру імені Янки Купали.

Після президентських виборів у серпні 2020 року почалися масові акції проти фальсифікацій і насильства силовиків. Латушко підтримав страйк артистів свого театру.

14 серпня він засудив придушення мирних акцій, а потім сам прийшов до демонстрантів на площу Незалежності. 16 серпня Латушко вийшов на «Марш свободи». За його словами, влада своїми діями «відкрила скриньку Пандори».

17 серпня 2020 року міністр культури Юрій Бондар наказом звільнив Латушка з посади директора театру. Звільнення пов'язали з його політичною позицією. Актори й режисери театру на підтримку керівника масово подали заяви про звільнення за власним бажанням.

18 серпня він увійшов до Координаційної ради з передачі влади. 19 серпня його обрали до Президії ради. Проти членів ради почалося кримінальне переслідування.

Наприкінці серпня — на початку вересня 2020 року Латушко залишив Білорусь і виїхав до Польщі. За його словами, на нього тиснули співробітники КДБ, які вимагали, щоб він вийшов із Координаційної ради та перестав критикувати Олександра Лукашенка.

16 вересня 2020 року білоруський диктатор позбавив його дипломатичного рангу посла «у зв'язку зі вчиненням вчинків, що ганьблять державну (дипломатичну) службу».

Наприкінці жовтня 2020 року Латушко очолив Народне антикризове управління. 9 серпня 2022 року Світлана Тихановська призначила Павла представником із транзиту влади в Об'єднаному перехідному кабінеті. Також він став заступником голови кабінету.

Переслідування

Білоруська влада розпочала проти Латушка низку кримінальних справ. 21 грудня 2020 року Генпрокуратура порушила справу про створення екстремістського формування, фігурантом якої нібито був Латушко. 12 жовтня 2021 року Слідчий комітет повідомив про справу проти нього та Тихановської. Їх звинуватили за статтею 382 Кримінального кодексу в самовільному привласненні звання чи влади посадової особи.

13 грудня 2021 року Генпрокуратура оголосила про справу проти нього за злочин проти інтересів служби. 20 грудня 2021 року суд визнав «екстремістськими матеріалами» його телеграм-канал і акаунти в соціальних мережах. 4 лютого 2022 року департамент фінансових розслідувань Комітету державного контролю повідомив про нову справу проти Латушка.

6 березня 2023 року суд у Мінську заочно засудив його до 18 років позбавлення волі. Вирок винесли в колонії суворого режиму.

Скандал

У 2006 році, під час президентських виборів у Білорусі, Латушко погодився взяти участь у програмі польського телеканалу TVN24 у режимі телемосту. Ведучий ставив йому незручні запитання. Він питав про перебіг виборів, про доступ опозиційних кандидатів до ЗМІ та про арешти активістів.

Після завершення ефіру оператор забув вимкнути камеру. У запис потрапили слова Павла: «Скажу так — більше ніколи не буду давати інтерв'ю вашій станції. Це жах… Ваші журналісти… ну… те, що вони робили влітку, а зараз знову починають із президента… Якби я не був послом, пробачте, передайте йому, я б йому дав по писку». Польське МЗС викликало Латушка «на килим». Частина польських політиків зажадала оголосити його персоною нон грата.