Пітер Мандельсон

Мандельсон Пітер: британський політик та експосол Великої Британії у США (лютий - вересень 2025 року)

Пітер Мандельсон — один із головних архітекторів Нового лейборизму, чия багаторічна дружба з Джеффрі Епштейном обернулася відставкою та кримінальним розслідуванням

Біографія

Пітер Бенджамін Мандельсон народився 21 жовтня 1953 року в місті Хендон (сьогодні ця територія входить до складу Лондона), графство Мідлсекс, Велика Британія.

Освіта

У підлітковому віці Мандельсон вступив до Ліги молодих комуністів, протестуючи проти підтримки Великою Британією дій США у В'єтнамі. З 1973 по 1976 рік Пітер вивчав філософію, політику та економіку в коледжі Св. Катерини Оксфордського університету. У студентські роки він відійшов від лівих поглядів і вступив до Лейбористської партії.

Сім'я

Батько Джордж Мандельсон працював менеджером з реклами в газеті «The Jewish Chronicle» та служив офіцером у Royal Dragoons під час Другої світової війни.

Мати Мері Джойс була дочкою політика Герберта Моррісона. Він обіймав посаду міністра внутрішніх справ у воєнному кабінеті та віцепрем'єра в уряді Еттлі.

Мандельсон — відкритий гей. З березня 1998 року Пітер жив із бразильським перекладачем Рейнальдо Авіла да Сілва. У жовтні 2023 року вони одружилися.

Кар'єра

У 1977-1978 роках Мандельсон працював в економічному відділі Конгресу профспілок, а з 1978 по 1980 рік очолював Британську раду молоді. У 1979 році його обрали до муніципальної ради лондонського району Ламбет, але він залишив цю посаду в 1982 році, розчарувавшись у лівому керівництві ради.

Після цього Пітер кілька років пропрацював телепродюсером на каналі London Weekend Television, де вів програму «Weekend World».

У 1985 році лідер Лейбористської партії Ніл Кіннок призначив Мандельсона директором з комунікацій. Пітер керував успішною кампанією на додаткових виборах у Фулгемі в 1986 році. До виборів 1987 року замовив передвиборчий ролик про Кіннока, який помітно підняв рейтинг лідера партії. У 1990 році Мандельсон залишив партійний апарат, щоб балотуватися до парламенту. А 1992 року Пітера обрали депутатом Палати громад.

У парламенті Мандельсон зблизився з двома зірками, що сходили, тіньового кабінету — Тоні Блером та Гордоном Брауном. Після смерті лідера партії Джона Сміта у травні 1994 року Пітер відіграв ключову роль у кампанії Блера за лідерство. Цей вибір на користь Блера породив багаторічну ворожнечу між Мандельсоном і Брауном.

Після перемоги лейбористів на виборах 1997 року Пітер увійшов до уряду Блера як міністр без портфеля, координуючи роботу кабінету та курируючи підготовку виставки Millennium Dome.

У липні 1998 року він був призначений міністром торгівлі та промисловості. Але в грудні того ж року був змушений подати у відставку. У жовтні 1999 року Мандельсон повернувся до кабінету міністрів на посаду міністра у справах Північної Ірландії. У січні 2001 року Пітер удруге пішов у відставку через новий скандал.

У 2004 році Мандельсона призначили європейським комісаром з торгівлі у складі Єврокомісії під керівництвом Жозе Мануела Баррозу. У жовтні 2008 року він повернувся у британську політику. Прем'єр-міністр Гордон Браун призначив його міністром бізнесу. Оскільки Мандельсон на той час уже не був депутатом Палати громад, йому надали титул барона Мандельсона Фойського та Гартлпульського. Це дозволило йому увійти до Палати лордів.

У червні 2009 року в результаті перестановок у кабінеті Пітер отримав додаткові повноваження, ставши першим державним секретарем, лордом-головою Таємної ради та міністром бізнесу, інновацій та професійної освіти.

Після поразки лейбористів на виборах 2010 року Мандельсон залишив уряд, заснувавши лобістську компанію Global Counsel. Її послугами користувалися Shell, Palantir, Alibaba та TikTok.

З 2011 по 2022 рік Пітер обіймав посаду старшого радника інвестиційного банку Lazard і входив до ради опікунів фонду Alfred Herrhausen Gesellschaft при Deutsche Bank.

У ці роки він залишався впливовою фігурою всередині Лейбористської партії. Пітер критично висловлювався про лідерство Джеремі Корбіна, підтримував кампанію за повторний референдум щодо Brexit, а після приходу до керівництва партією Кіра Стармера став одним із його найближчих радників.

У грудні 2024 року прем'єр-міністр призначив Мандельсона послом Великої Британії у США. У лютому 2025 року він приступив до роботи у Вашингтоні.

Попри те, що раніше Мандельсон називав Трампа «трохи кращим за білого націоналіста» та «небезпечним для миру», на посаді посла він вибудував із президентом США робочі стосунки та брав участь у підготовці торгової угоди між двома країнами.

Однак у вересні 2025 року Пітера було відсторонено від посади через публікацію матеріалів про його зв'язки з Джеффрі Епштейном.

Компромат

Перший великий скандал навколо політика розгорівся у грудні 1998 року. Тоді з'ясувалося, що Пітер придбав будинок у престижному районі Ноттінг-Гілл частково на безвідсоткову позику в 373 000 фунтів стерлінгів від колеги по кабінету Джеффрі Робінсона.

Бізнес-діяльність останнього в цей самий час розслідувало міністерство, яке очолював сам Мандельсон. Позику не було вказано в реєстрі інтересів депутатів. Після публікації статті в The Guardian Мандельсон подав у відставку з посади міністра торгівлі та промисловості.

Другий скандал стався у січні 2001 року. Пітера звинуватили в тому, що він посприяв індійському підприємцю Срічанду Хіндуджі в отриманні британського громадянства. Родина бізнесмена в той період спонсорувала один із розділів Millennium Dome. Мандельсон наполягав, що лише передав запит про інформацію, і незалежне розслідування згодом не виявило порушень з його боку. Але він все одно залишив посаду міністра у справах Північної Ірландії.

У 2008 році Мандельсон опинився в центрі скандалу через приватні контакти з російським олігархом Олегом Дерипаскою, включно з відпочинком на його яхті біля берегів Корфу.

Критики вказували, що рішення Мандельсона про зниження мит на алюміній були вигідні компанії Дерипаски. Хоча сам він заперечував конфлікт інтересів.

Подібні питання викликав відпочинок Мандельсона на яхтах співзасновника Microsoft Пола Аллена та італійського бізнесмена Дієго Делла Валле. Взуттєва компанія останнього виграла від введених британським міністром мит на китайське взуття.

Найгучніший скандал Мандельсона пов'язаний з його багаторічною дружбою з американським фінансистом та засудженим педофілом Джеффрі Епштейном.

У вересні 2025 року були опубліковані матеріали, в яких Мандельсон називав Епштейна «найкращим другом» і висловлював йому підтримку вже після того, як того засудили за залучення неповнолітньої до проституції. Ці публікації призвели до негайного звільнення Мандельсона з посади посла.

У січні 2026 року стало відомо, що Мандельсон і його чоловік отримали від Епштейна виплати на суму близько 75 000 доларів у 2003-2004 роках, а в лютому 2026 року з'явилися відомості про те, що, обіймаючи посаду міністра бізнесу, Мандельсон передавав Епштейну конфіденційне урядове листування.

Після цих публікацій Пітер вийшов із Лейбористської партії та склав повноваження члена Палати лордів. 23 лютого 2026 року його заарештували за підозрою в посадовому злочині, а пізніше відпустили під заставу.