Рауль Кастро

Кастро Рауль: кубинський політик та ексрезидент Куби (2008–2018), експерший секретар Комуністичної партії

Кастро Рауль — півстоліття очолював збройні сили Куби, а потім змінив брата на посаді глави держави та правлячої партії

Біографія

Рауль Модесто Кастро Рус народився 3 червня 1931 року в селищі Біран муніципалітету Куето провінції Ор'єнте (нині провінція Ольгін), Куба.

Освіта

У п'ять років Рауля разом із братами Фіделем і Рамоном віддали до інтернату при коледжі братів Ласаль у Сантьяго-де-Куба. Але всіх трьох виключили за порушення дисципліни.

Після цього Рауль продовжив навчання в єзуїтському коледжі Долорес у тому ж місті. Пізніше він перебрався до Гавани, де вступив до коледжу Белен. Похвалитися успіхами в навчанні Рауль не міг. Його результати були посередніми, і з Белена його відрахували.

У 1950 році за наполяганням Фіделя Рауль повернувся до Гавани, щоб вивчати державне управління в Гаванському університеті. Диплом Рауль так і не отримав. Навчання перервала його революційна діяльність.

Ще у студентські роки він вступив до Соціалістичної молоді при Народно-соціалістичній партії, де сформувалися його ліві погляди.

Сім'я

Рауль зростав у великій родині плантатора Анхеля Кастро Аргіса. У родині було семеро дітей: Рауль був четвертим. У нього було двоє старших братів, Рамон і Фідель, і чотири сестри — Агустіна, Емма, Анхеліта та Хуаніта.

Невдовзі після перемоги революції у 1959 році Рауль одружився з колишньою революціонеркою та дочкою адвоката компанії Bacardi, Вільмою Еспін. Вона здобула освіту інженера-хіміка у США.

Після весілля Вільма очолила Федерацію кубинських жінок і протягом кількох десятиліть фактично виконувала роль першої леді Куби. Вільма померла у червні 2007 року.

У пари народилося четверо дітей. Старша дочка Дебора була одружена з генералом Луїсом Альберто Родрігесом, який керував військово-економічним холдингом GAESA. Дочка Марієла керує Національним центром сексуальної освіти Куби і відома як активістка ЛГБТ-руху на острові.

Дочка Нільса працює інженером морського транспорту. Син Алехандро — полковник кубинського МВС, курує координацію між міністерствами внутрішніх справ і оборони. Його вважають одним із найвпливовіших силовиків країни.

Кар'єра

Деякий час Кастро працював разом із батьком на сімейній фермі. На початку 1950-х Рауль побував у Східній Європі. У Румунії та Чехословаччині він вивчав досвід соціалістичного будівництва, а на зворотному шляху познайомився з агентом КДБ Миколою Леоновим. Це знайомство згодом відіграло помітну роль у розвитку радянсько-кубинських зв'язків.

У 1953 році, коли Раулю було 22 роки, він разом із братом і групою молодих революціонерів брав участь у штурмі казарм Монкада в Сантьяго-де-Куба. Після провалу штурму Кастро переховувався кілька днів, але був схоплений і засуджений до ув'язнення.

У 1955 році влада амністувала Рауля, і він разом із Фіделем емігрував до Мексики. Там Кастро готували майбутню експедицію проти режиму Фульхенсіо Батісти. Там же Рауль познайомився з Че Геварою.

25 листопада 1956 року Рауль у складі загону з 82 повстанців висадився на Кубі з яхти «Гранма». Після розгрому загону урядовими військами в живих залишилася лише кілька бійців, включно з Раулем. Вони сховалися в горах Сьєрра-Маестра і почали партизанську війну.

У лютому 1958 року Рауль отримав звання команданте й очолив колону, яка відкрила Другий Східний фронт імені Франка Паїса. На підконтрольній йому території він фактично створив паралельну адміністрацію з госпіталями, школами та власною розвідкою.

Влітку того ж року бійці Рауля викрали групу американських і канадських громадян, включно з військовослужбовцями з бази Гуантанамо. Ця акція викликала широкий міжнародний резонанс і змусила Батісту тимчасово припинити бомбардування повстанських позицій.

Після перемоги революції 1 січня 1959 року Рауль займався зміцненням нової влади в провінції Ор'єнте. На практиці це означало організацію судів і розстрілів прихильників скинутого режиму. У лютому 1959 року Кастро став головнокомандувачем збройними силами, а в жовтні очолив Міністерство революційних збройних сил.

Цю посаду Рауль обіймав майже півстоліття (до 2008 року), встановивши своєрідний світовий рекорд за тривалістю перебування на посаді військового міністра.

Під його керівництвом кубинська армія зросла до 50 тисяч осіб і брала участь у військових операціях в Анголі та Ефіопії. Одночасно Рауль підіймався партійними щаблями. З 1965 року він входив до складу ЦК і Політбюро Компартії Куби, обіймаючи посаду другого секретаря, а з 1976 року став першим заступником голови Державної ради та Ради міністрів, тобто офіційним наступником брата.

Після розпаду СРСР і посилення американського ембарго Куба пережила важку економічну кризу. Саме Рауль став одним із головних ініціаторів ринкових послаблень 1990-х років: легалізації іноземних інвестицій, вільного продажу сільгосппродукції та створення вільних економічних зон. Тоді ж він виголосив фразу, що стала крилатою: «Для країни важливіший хліб, ніж гармати».

31 липня 2006 року Фідель Кастро через важку хворобу тимчасово передав братові повноваження голови партії, держави та армії. Рауль виконував ці обов'язки майже два роки.

24 лютого 2008 року Національна асамблея офіційно обрала його головою Державної ради, по суті, президентом країни. Прийнявши владу, Рауль попросив депутатів зберегти за братом право дорадчого голосу з питань оборони та зовнішньої політики.

Тим не менш він швидко почав проводити реформи: зняв обмеження на продаж побутової техніки та мобільного зв'язку, дозволив кубинцям зупинятися в готелях і орендувати автомобілі, скасував стелю зарплат і граничні обмеження для фермерів.

У квітні 2011 року на VI з'їзді партії Рауль обійняв посаду першого секретаря ЦК Компартії Куби, змінивши на цій посаді брата. Він ініціював програму економічних реформ, яка включала обмеження перебування на керівних посадах десятьма роками.

У зовнішній політиці за Рауля відбулося помітне потепління відносин зі США. У грудні 2013 року він вперше потиснув руку президенту США Бараку Обамі на похороні Нельсона Мандели.

У грудні 2014 року він разом із головою Білого дому оголосив про відновлення дипломатичних відносин між країнами після майже піввікового розриву. У липні 2015 року посольства двох країн запрацювали офіційно, а в березні 2016 року Обама відвідав Кубу.

Вперше за 88 років діючий американський президент приїхав на острів. У 2013 році Рауля переобрали на другий президентський термін. Він заздалегідь оголосив, що це буде його останній термін. 19 квітня 2018 року Кастро передав президентську посаду Мігелю Діас-Канелю, зберігши за собою керівництво партією.

Формально Рауль пішов у відставку з посади першого секретаря ЦК 19 квітня 2021 року на VIII з'їзді партії. Однак він зберіг депутатський мандат і продовжує впливати на політику Куби з тіні.

У січні 2026 року 94-річний Рауль разом із президентом Діас-Канелем брав участь у церемонії пам'яті кубинських військових, які загинули під час американської військової інтервенції у Венесуелі.

Скандал

У квітні 2026 року суд присяжних у Маямі висунув Раулю та ще п'ятьом колишнім кубинським чиновникам звинувачення у вбивстві та змові з метою вбивства громадян США. Йшлося про збиті у 1996 році два літаки організації Brothers to the Rescue.

Тоді кубинський винищувач МіГ-29 знищив літаки в міжнародному повітряному просторі, загинули четверо. Обвинувальний висновок залишався засекреченим до 20 травня 2026 року, коли його оприлюднив виконувач обов'язків генерального прокурора США Тодд Бланш. Сам Рауль публічно інцидент не коментував.