Роберт Габек

Габек Роберт: віцеканцлер Німеччини та міністр економіки та питань клімату з 2021 року

Габек Роберт — після поразки партії «Союз 90/Зелені» на виборах у лютому 2025 року, заявив про бажання покинути велику політику

Біографія
Освіта
Сім’я
Кар’єра
Компромат
Декларація

Біографія

Роберт Габек народився 2 вересня 1969 року в місті Любек, федеральна земля Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина. Дитинство він провів у громаді Гайкендорф.

Освіта

У 1989 році Роберт закінчив школу імені Генріха Гейне в Хайкендорфі. Після проходження альтернативної цивільної служби в 1991 році, Роберт вступив до Фрайбурзького університету. Тут він вивчав германістику, філологію та філософію.

Потім Габек продовжив освіту в Роскільдському університеті в Данії та Гамбурзькому університеті. У 1996 році він здобув ступінь магістра, а у 2000 році захистив докторську дисертацію з філософії в Гамбурзі на тему «Природа літератури», присвячену жанрово-теоретичному обґрунтуванню літературної естетики.

Сім’я

Батьки майбутнього політика, Герман і Гільдегарда, володіли аптекою у Гайкендорфі. У Габека є предки, що мають відношення до нацистської Німеччини. Його прадід Вальтер Гранцов був бригадефюрером СС, а дід Курт Гранцов — оберштурмфюрером СА.

У 1996 році Роберт Габек одружився з Андреа Палух. Вони зустрілися в студентські роки в Роскілльському університеті. У пари четверо синів, які мають тісні зв'язки з данською культурою: говорять данською мовою, вчилися в Данії.

Разом з дружиною Габек написав ряд книг, включаючи романи «Смерть Хаука Хайена» (2001), «Крик гієн» (2004).

Деякий час сім'я жила в Шлезвіг-Гольштейні. У 1999 році вони переїхали в Люнебург, в 2001 році — в Гроссенвіє, а пізніше — у Фленсбурзі.

Кар'єра

Політична кар'єра Габека почалася в 2002 році з вступу в партію «Союз 90/Зелені». У 2004 році він очолив земельне відділення партії в Шлезвіг-Гольштейні, а з 2009 по 2012 рік керував фракцією «Зелених» в ландтазі цієї землі.

Після виборів 2012 року Роберт став віцепрем'єр-міністром Шлезвіг-Гольштейна та міністром енергетики, сільського господарства та навколишнього середовища.

Він зберіг посаду в «ямайській коаліції» під керівництвом Даніеля Гюнтера після виборів 2017 року, додавши до своїх обов'язків питання цифровізації. У наступному році Роберт пішов з посади через статут партії, що забороняє поєднання міністерських і партійних посад на федеральному рівні.

У січні 2018 року на з'їзді в Ганновері Габек був обраний співголовою «Зелених» разом з Анналеною Бербок, набравши 636 із 782 голосів делегатів. У листопаді 2019 року цей дует переобрали: Габек отримав 90% голосів, Бербок — 97 %.

Роберт активно виступає за охорону навколишнього середовища, права тварин і розвиток цифрової економіки. У травні 2021 року він відвідав Україну, зону конфлікту на Донбасі, підтримавши постачання оборонної зброї та засудивши запуск «Північного потоку-2».

У вересні 2021 року Габек переміг на виборах до Бундестагу в окрузі Фленсбург-Шлезвіг, набравши 28,1% голосів проти 23,4% у Петри Ніколайсен з ХДС.

У грудні 2021 року Роберт став віцеканцлером, а також міністром економіки та питань клімату в уряді Олафа Шольца.

У 2022 році, після початку війни в Україні, він ініціював повернення до вугільних електростанцій, відмову від рублевих розрахунків за російський газ і заходи з диверсифікації енергетики, включаючи будівництво LNG-терміналів.

У 2023 році зіткнувся з рецесією економіки Німеччини (падіння ВВП на 0,5% і 0,3% в 2022-2023 роках). У листопаді 2024 року «Зелені» обрали його кандидатом у канцлери на дострокові вибори 23 лютого 2025 року, де він отримав 96,48% голосів делегатів.

На виборах 2025 року в своєму виборчому окрузі Фленсбург-Шлезвіг Габек програв з результатом 22,6% кандидату від ХДС Петрі Ніколаїзен, яка отримала 26,5%.

Однак Роберт все ж отримав мандат в Бундестазі по земельному списку. У зв'язку з поразкою партії «Союз 90/Зелені» на федеральних виборах року Габек оголосив про своє бажання піти з великої політики.

Компромат

У січні 2022 року прокуратура Берліна розпочала розслідування проти Габека та керівництва «Зелених» за підозрою у незаконних компенсаційних виплатах у 2020 році під час пандемії COVID-19.

У квітні 2023 року розгорілася «траузойген-афера»: Габек призначив Патріка Грайхена, родича колеги Міхаеля Кельнера, статс-секретарем, що викликало звинувачення в кумівстві. Грайхен був відправлений у відставку в травні 2023 року, а Габек визнав кадрову помилку.

У 2024 році Роберт подав позов проти 64-річного Штефана Ніхофа за образу в соцмережі X. Під його фото був підпис «Schwachkopf PROFESSIONAL» («придурок професійний»). Ніхоф, який живе з дочкою-інвалідом, раніше публікував критичні твіти, порівнюючи бойкот компанії Müller з антисемітськими акціями нацистів.

Закриття ядерних електростанцій у квітні 2023 року викликало критику: журнал Cicero стверджував, що Габек проігнорував експертні дані про безпеку АЕС, що посилило залежність Німеччини від газу в кризовий період.