Сергій Ганжа

Сергій Валентинович Ганжа: чиновник СБУ, який зрадив Україну 

Сергій Валентинович Ганжа — генерал-майор СБУ, який після Революції Гідності став відомим широкій публіці як один із організаторів силової операції «Бумеранг». Йому закидали координацію фінансування силовиків за рахунок коштів «сім’ї» Януковича та віддання наказів про застосування зброї проти мітингувальників. Водночас його ім’я не вперше з’являється у скандальних сюжетах: ще у 2000-х Ганжу пов’язували з паливною кризою 2005 року, масштабними розкраданнями в системі Держрезерву, тиском на бізнес у Дніпропетровську та фабрикацією кримінальних справ.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Сергій Валентинович Ганжа народився 13 липня 1959 року в смт Петрове Кіровоградської області. По завершенні школи він рік працював слюсарем у колгоспі «Дружба», де набув перших навичок роботи з технікою та організації праці. У 1977 році був призваний до Радянської армії, де провів три роки, отримавши базову військову підготовку і дисциплінування, що згодом вплинуло на його стиль роботи в органах безпеки.

Після демобілізації він повернувся до рідного Петровського району і протягом 1980–1981 років працював інструктором з добровільних народних дружин при райвиконкомі. У цій ролі Ганжа відповідав за підтримку порядку та контроль за місцевими ініціативами, одночасно починаючи формувати свої адміністративні навички.

Освіта

У 1985 році закінчив Кіровоградський педагогічний інститут за спеціальністю «історія» і розпочав роботу у Водянській восьмирічній школі, де швидко обійняв посаду директора. Це дало йому перший досвід управління колективом та організації роботи установи.

У 1986 році Ганжа переїхав до Києва для служби в органах державної безпеки, і від цього моменту його життя стало нерозривно пов’язане з силовими структурами, що визначило подальший хід його кар’єри та політичних амбіцій.

Кар'єра

Сергій Ганжа розпочав свій шлях у житті скромно — у Петрівському районі Кіровоградщини, серед колгоспних полів і цегляних корпусів місцевої школи. У 1976–1977 роках він працював слюсарем у колгоспі «Дружба», знайомлячись з механізмами та структурою простої, але суворої праці. Наступні три роки він провів у Радянській армії, де навчався дисципліні, підпорядкуванню і базовій військовій підготовці.

Після служби Ганжа повернувся додому, але вибрав роботу не на полі чи у цеху, а серед людей — став інструктором з роботи добровільних народних дружин при райвиконкомі. Там він навчився координувати людей, слідкувати за порядком і контролювати ініціативи, які не завжди вписувалися у встановлені рамки.

У 1985–1986 роках він зробив ривок у цивільне життя: викладав історію у Водянській восьмирічній школі та водночас очолив її як директор. Керівництво школою дало йому навички організації роботи колективу, управління людьми та прийняття рішень. Але його амбіції вели далі, і незабаром він переїхав до Києва, де розпочалася його служба у системі державної безпеки.

З 1986 року Ганжа присвятив понад два десятиліття роботі у КДБ та пізніше у СБУ. Він пройшов шлях від рядового співробітника до заступника начальника Управління СБУ в Дніпропетровській області, набуваючи досвіду у розвідці, контррозвідці та захисті державних інтересів.

У серпні 2004 року він очолив Управління СБУ в Київській області, перебуваючи на керівній позиції під час одного з найскладніших періодів української політики. У 2005 році, використавши бензинову кризу, Ганжа організував контроль постачання імпортного палива через київську СБУ, завдавши значних збитків державним НПЗ.

У 2006–2008 роках він став заступником міського голови Дніпропетровська, куруючи промисловість та адміністративні процеси. Паралельно політична діяльність Ганжи розвивалася: у 2007 році він очолив «Всеукраїнський патріотичний союз», який пізніше об’єднався з Блоком Литвина, забезпечивши йому доступ до керівних посад у Київраді та Держкомрезерві.

З грудня 2008 до грудня 2009 року Ганжа очолював Державний комітет з державного матеріального резерву, відповідаючи за стратегічні запаси країни. Потім він повернувся у політичну сферу: помічник-консультант Верховної Ради, уповноважений Президента з контролю за діяльністю СБУ, а з квітня 2013 року — керівник Департаменту захисту національної державності СБУ, політичної «охранки» Януковича.

Саме на цій посаді він опинився в центрі подій Євромайдану та спецоперації «Бумеранг». Ганжа координував роботу силових структур, контролював фінансування розгону протестів та брав участь у справах, які пізніше назвали фабрикацією – «васильківські терористи». Його кар’єра, поєднання службових посад та політичних амбіцій, показує людину, яка вміє знаходити шляхи впливу у будь-якій системі — від шкільного класу до державної безпеки.

Сім’я

Сергій Ганжа завжди намагався тримати своє приватне життя поза публічним полем, проте відомо, що його родина мала вагомий вплив на його буденні справи та фінансові інтереси.

Він батько двох доньок. Старша — Надія, народжена у 1984 році, отримала вищу юридичну освіту і згодом стала дизайнером. У 2004 році вона відкрила власний Дім моди «N.Ganzha», де реалізує свої творчі та комерційні амбіції. Надія вирізняється активною позицією у бізнесі та незалежністю, що віддзеркалює прагнення Ганжи виховати дітей, здатних самостійно діяти у складних обставинах.

Молодша — Ольга, яка стала дружиною Дениса Бугая. Її особисте життя виявилось тісно пов’язаним із політичними подіями та судами, адже під час одного з процесів вона була на шостому місяці вагітності.

Компромат

Сергій Ганжа — фігура, яка десятиліттями діяла в тіні, але завжди на межі закону. Його ім’я пов’язане з низкою масштабних фінансових махінацій, політичних скандалів та силових операцій.

2004–2005: Бензиновий криз та «Нашa Україна»

Після вступу до партії «Наша Україна» Ганжа скористався бензиновим кризом 2005 року, «кришував» постачання імпортного палива через київську СБУ. Це призвело до збитків українських НПЗ та держави, а контроль над поставками палива дозволяв йому отримувати непрямі вигоди від комерційних структур.

2006–2007: Дніпропетровськ та незаконні будівництва

Ставши заступником мера Дніпропетровська Івана Куліченка, Ганжа курував промисловість міста. Саме в цей період його ім’я пов’язують зі скандалом навколо незаконного будівництва комплексу «Таврія». Через контрольні посади в міській адміністрації фірми, пов’язані з ним або підконтрольні його родині, отримували преференції, а їхні порушення не розслідувалися.

2007–2009: Держкомрезерв та розкрадання державних ресурсів

У 2007 році Сергій Ганжа очолив «Всеукраїнський патріотичний союз», а трохи згодом отримав керівництво над Держкомрезервом — органом, який відповідав за стратегічні запаси держави. Саме тут його діяльність набрала системного характеру.

Фіктивні угоди стали нормою: наприклад, за «зберігання» м’яса нібито сплачували 36 млн грн, хоча товару на складах не існувало — гроші зникали разом із ним. Аукціони проводилися формально: товари, які реально коштували близько 2 млрд грн, продавали за 800 млн, і вигравали їх тільки фірми, підконтрольні або наближені до Ганжи.

Недостачі росли на очах: у 2008–2009 роках зафіксовано зникнення майна на 2,4 млрд грн, а загальний збиток Держрезерву оцінювали у 4,2 млрд грн. Особливий порядок був із продажем спирту та дизпалива — їх відпускали «своїм» компаніям за символічними цінами, гарантуючи прибуток наближеним.

Фінансові операції велися через рахунки Держрезерву в банках із сумнівною репутацією, що ще більше ускладнювало контроль. На додачу до цього, на службові ресурси придбали 10 нових автомобілів — Лексуси та Тойоти, формально для потреб комітету, але фактично для власного користування.

2012–2013: Департамент «Т» та політична «охоронка»

Призначення Сергія Ганжи уповноваженим Президента України з контролю за СБУ відкрило йому доступ до однієї з найважливіших позицій у системі державної безпеки — з можливістю впливати на кадрові та політичні процеси.

Однією з відомих справ того часу стала справа «васильківських терористів» — Ігор Мосійчук, Сергій Бевз та Володимир Шпара. За даними медіа, під час розслідування практикувалися методи тиску на підозрюваних, аби отримати потрібні свідчення, що використовувалися для дискредитації політичних опонентів.

Департамент «Т», яким керував Ганжа, слідкував за працівниками СБУ, які не демонстрували лояльності «сім’ї» Януковича. Незалежні співробітники потрапляли під перевірки, дисциплінарні тиски та спроби дискредитації, що ефективно обмежувало будь-який опір у структурі.

Крім цього, через департамент Ганжа координував політичні маневри: підтримку технічних партій, контроль за виборчими процесами та просування лояльних осіб на керівні посади, включно з Київрадою. Це дозволяло впливати на прийняття рішень і забезпечувати присутність підконтрольних кадрів у ключових місцях.

2013–2014: Євромайдан та спецоперація «Бумеранг»

У останні місяці роботи в СБУ Сергій Ганжа опинився в центрі подій, які назавжди змінили Україну.

Спецоперація «Бумеранг» — план силового впливу на протестуючих, розроблений ще за радянських часів і адаптований під ситуацію на Майдані. Його завдання полягало у швидкому і координованому розгоні мітингувальників, зачистці критичних об’єктів та придушенні опозиційних настроїв.

30 листопада 2013 року студенти на Майдані Незалежності стали першою жертвою цього плану. Розгін перетворився на переломний момент, що спричинив хвилю протестів по всій країні і зробив масштабну мобілізацію неминучою.

Фінансування та координація операції проходили через Ганжу. За даними медіа, кошти спонсорів «сім’ї» Януковича — серед яких Алексей Чеботарев та Геннадій Буткевич — йшли на підготовку штурмових груп, забезпечення технікою та організацію провокацій.

Виконавці операції — В. Тоцкий, С. Потиевський, О. Щеголев — діяли під його контролем, координуючи штурм Будинку профспілок і провокації проти активістів. План виходив з-під контролю, і протягом кількох днів сталося кілька розстрілів. Частина зібраних матеріалів була передана до Росії для використання у пропагандистських цілях та дискредитації Євромайдану.

 Після Майдану

У лютому 2014 року Сергій Ганжа був звільнений з посади очільника Департаменту захисту національної державності СБУ рішенням Олександра Турчинова. З цього моменту його роль у системі державної безпеки офіційно завершилася, але сліди діяльності залишалися у документах та свідченнях.

5 листопада 2014 року Ганжа зник із поля зору правоохоронців. Його місцезнаходження стало невідомим, а у січні 2015 року його офіційно оголосили в розшук.

За даними медіа, зокрема Skelet.Info, попри статус «у розшуку», Ганжа продовжував з’являтися у Києві. Він відвідував відомі структури СБУ та вирішував питання через родичів, зокрема через зятя Дениса Бугая, залишаючись у тіні, але підтримуючи зв’язки з колишніми колегами та ресурсами.

Декларація

У публічних деклараціях Сергія Ганжи важко знайти щось розкішне чи показове. Його майновий портрет виглядає доволі стримано, принаймні на папері.

За останніми деклараціями, основним активом родини була квартира площею майже 85 квадратних метрів у Києві, придбана ще у 2012 році у спільній власності з дружиною Іриною. Ця нерухомість — єдина офіційна «капітальна» опора, зафіксована у відкритих джерелах.

У частині доходів найбільшу суму становила заробітна плата за місцем роботи. Згідно з останньою декларацією, за рік він отримав понад 613 тисяч гривень, працюючи у Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України. До цього додавалися незначні виплати: близько 4 тисяч гривень соціальної допомоги та 1 тисяча гривень кешбеку.

Готівкові заощадження Ганжі були скромні: 150 тисяч гривень, що за мірками високопосадовця виглядає радше як фінансова «подушка безпеки», ніж значний капітал. Окремо задекларовані й рахунки у двох державних банках — «Ощадбанку» та «Укргазбанку».

Якщо підсумувати: офіційні документи малюють образ людини з цілком пересічними статками — квартира, середній для високопосадовця дохід і невелика «кубишка» у гривні. Жодних вілл за кордоном, автопарку чи багатомільйонних рахунків у валюті.

Втім, така «бідність на папері» різко контрастує з тими підозрами та кримінальними справами, що роками супроводжують ім’я Сергія Ганжи.

Де зараз Сергій Ганжа?

Розшукується в Україні

У лютому 2014 року Ганжа був звільнений із посади начальника Департаменту «Т» СБУ та з цього моменту втік до Росії. У січні 2015 року його офіційно оголосили в міжнародний розшук за звинуваченням у державній зраді.

Колабораційна діяльність на окупованих територіях

У лютому 2024 року СБУ та ДБР повідомили, що Сергій Ганжа очолює так звану "службу безпеки" в окупованому Мелітополі Запорізької області. Йому заочно висунуто обвинувачення у колабораційній діяльності (ч. 7 ст. 111-1 КК України), зокрема — в організації репресій, викрадень і тортур мирного населення.

Згідно з інформацією сайту «0642.ua», після початку повномасштабної війни у 2022 році Ганжа прибув до Мелітополя й погодився очолити окупаційний орган безпеки, що координувався через ФСБ РФ, виконуючи каральні функції.