Сергій Кузнецов

Кузнецов Сергій Іванович: капітан запасу Сил спеціальних операцій ЗСУ та підозрюваний у справі про підрив газопроводів «Північний потік»

Кузнецов Сергій Іванович — німецька прокуратура вважає його одним з організаторів і координаторів підриву газопроводів Nord Stream 1 та Nord Stream 2 у Балтійському морі у вересні 2022 року

Біографія

Точних даних про дату та місце народження Кузнецова у відкритих джерелах немає. В одній з публікацій серпня 2026 року його вік вказано як 49 років.

Освіта

Відомостей про освіту Кузнецова в доступних матеріалах також не наводиться.

Сім'я

Відомо, що у Кузнецова є дружина на ім'я Галина. Саме вона звернулася до омбудсмена України Дмитра Лубінця з проханням взяти справу чоловіка під особистий контроль. Галина розповідала про тривогу за життя Сергія. Станом на кінець 2025 року Кузнецову дозволили до двох годин зв'язку з дружиною.

Кар'єра

Згідно з офіційною відповіддю Міністерства оборони України на запит омбудсмена, Кузнецов проходив військову службу у військовій частині А0987 з 10 серпня 2022 року по 28 листопада 2023 року у званні капітана. З відкритих джерел випливає, що ця частина належить до Командування Сил спеціальних операцій ЗСУ, яке базується у Києві.

28 листопада 2023 року його звільнили в запас наказом командира частини по особовому складу та направили на військовий облік до Оболонського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Києва.

21 серпня 2025 року Кузнецова затримали в італійському Ріміні за європейським ордером, виданим Німеччиною. Німецьке слідство стверджує, що він входив до групи, яка восени 2022 року орендувала в Ростоку яхту «Андромеда». З її борту було проведено операцію з мінування газопроводів поблизу данського острова Борнхольм.

За версією слідства, саме Кузнецов координував дії групи з шести осіб. Сам Сергій заперечує будь-яку причетність до диверсії та стверджує, що в день вибухів перебував в Україні й виконував військові обов'язки.

Наприкінці жовтня 2025 року Кузнецов оголосив голодування, протестуючи проти умов утримання в італійській в'язниці. У нього панкреатит і целіакія, які потребують спеціального раціону.

Голодування він припинив лише після того, як італійська сторона під тиском офісу українського омбудсмена гарантувала коригування раціону.

Після візиту радника Лубінця до в'язниці Феррари Кузнецова перевели до іншої камери, покращили харчування, надали доступ до спортзалу та вирішили питання з пасивним курінням. У суді також перестали публічно називати його «терористом» до винесення вироку.

Апеляційний суд Болоньї дозволив екстрадицію Кузнецова до Німеччини, але Касаційний суд Італії скасував це рішення через неправильну кваліфікацію фактів у європейському ордері на арешт.

Після цього суд у Болоньї повторно дав згоду на його видачу, а захист подав нову касаційну скаргу. На одному із засідань Кузнецов через перекладача офіційно заявив про відмову від добровільної екстрадиції.

Пізніше Конституційний суд Італії дозволив його екстрадицію. 27 листопада 2025 року Кузнецова доставили до Німеччини. Там його помістили до слідчого ізолятора Гамбурга. 28 листопада 2025 року слідчий суддя Федерального суду Німеччини офіційно затвердила ордер на його арешт.

10 грудня того ж року німецький суд виніс постанову, в якій вперше публічно заявив, що вибухи на «Північних потоках» з високою ймовірністю були здійснені за дорученням іноземної держави, і пов'язав це з Україною. Це рішення залишило Кузнецова під вартою.

Паралельно з ним у цій же справі проходить ще один українець — водолаз Володимир Журавльов. Його німецьке слідство вважає безпосереднім виконавцем підводної частини операції. Журавльова затримували в Польщі у 2025 році. Але варшавський суд відмовив Німеччині в екстрадиції та звільнив його. 19 серпня 2026 року його повторно затримали вже в Хорватії.

Влітку 2026 року дочірня структура російського Газпрому, компанія Nord Stream 2, подала до німецького суду заяву з вимогою визнати її потерпілою стороною у справі Кузнецова.

Адвокати українця назвали це цинічним кроком. Компанія, пов'язана з фінансуванням приватних військових структур, які беруть участь у бойових діях проти України, вимагає статусу жертви від громадянина держави, яка зазнала нападу.