Шерон Стоун

Стоун Шерон: американська кіноакторка, продюсерка та громадська діячка

Стоун Шерон — зіграла роль письменниці та ймовірної вбивці Кетрін Трамелл в еротичному трилері «Основний інстинкт» (1992), після якого стала одним із головних секс-символів дев'яностих років

Біографія

Шерон Вонн Стоун народилася 10 березня 1958 року в місті Мідвілл, штат Пенсільванія, США.

Освіта

Уже в ранньому дитинстві Стоун виявляла здібності вищі за середні. До школи її віддали у п'ять років і одразу до другого класу. У 1975 році Шерон закінчила середню школу в місті Сегертаун, штат Пенсільванія.

У п'ятнадцять років вона отримала стипендію на навчання в Единборському університеті Пенсільванії, де вивчала літературну творчість та образотворче мистецтво, але покинула навчання заради кар'єри моделі й акторки. У 2016 році Стоун повернулася до університету і завершила навчання, здобувши диплом.

Сім'я

Шерон зростала в родині фабричного робітника Джозефа Стоуна та бухгалтерки Дороті Стоун.

Першим чоловіком Стоун став телепродюсер Майкл Грінберг. З ним вона познайомилася 1984 року на зйомках телефільму «Війна в Лас-Вегасі». Пара одружилася того ж року, але за три роки розлучилася, а офіційно оформила розлучення 1990 року.

У 1993 році Стоун зустріла продюсера Вільяма Макдональда на зйомках фільму «Щепка». Їхній роман завершився заручинами, але вже за рік пара розійшлася, а акторка повернула перстень поштою.

У 1998 році вона вийшла заміж за виконавчого редактора газети San Francisco Chronicle Філа Бронштейна. У 2000 році подружжя усиновило хлопчика, якого назвали Роен Джозеф Бронштейн. У 2003 році Філ подав на розлучення. Суд залишив опіку над сином за батьком, надавши Стоун право на спілкування з дитиною.

Пізніше Шерон усиновила ще двох синів: Лерда Вонна у 2005 році та Квінна Келлі у 2006 році. На початку 2026 року стало відомо, що син Стоун Роен заручився з українкою Анною Євтушенко.

Кар'єра

Під час навчання Шерон взяла участь у конкурсі краси «Міс округу Кроуфорд», а згодом стала кандидаткою на титул «Міс Пенсільванія». Один із суддів конкурсу порадив їй покинути коледж і спробувати себе в модельному бізнесі в Нью-Йорку.

Стоун прислухалася до цієї поради, переїхала до тітки в Нью-Джерсі. У 1977 році підписала контракт із нью-йоркською модельною агенцією Ford. Незабаром вона перебралася до Європи, де близько року прожила в Мілані, а потім у Парижі, працюючи моделлю. Саме там Шерон вирішила залишити модельну кар'єру заради акторської.

Дебют Стоун на екрані відбувся у 1980 році. Вона з'явилася в епізодичній, безсловесній ролі пасажирки поїзда у фільмі Вуді Аллена «Спогади “Про зоряний пил”».

Першу ж роль із репліками Шерон отримала роком пізніше в фільмі жахів «Смертельне благословення». Упродовж 1980-х років Стоун знімалася багато, але переважно в другорядних ролях. Вона з'являлася в серіалах «Ремінгтон Стіл», «Приватний детектив Магнум» та «Ті Джей Гукер», грала в комедії «Непримиренні суперечності» поруч із юною Дрю Беррімор, а також у пригодницьких стрічках «Копальні царя Соломона» та «Аллан Квотермейн і загублене місто золота».

За одну з цих ролей Стоун отримала свою першу номінацію на антипремію «Золота малина» як найгірша акторка. У другій половині десятиліття Шерон знялася в міні-серіалі «Війна і спогади», а також у фільмах «Поліцейська академія 4», «Над законом» і «Джексон на прізвисько Мотор».

У 1990 році вона зіграла дружину героя Арнольда Шварценеггера у фантастичному бойовику Пола Верховена «Згадати все». Комерційний успіх картини вперше зробив її по-справжньому помітною постаттю в Голлівуді.

Щоб закріпити успіх і отримати головну роль у наступному фільмі Верховена, Стоун знялася оголеною для журналу Playboy. Розрахунок виправдався. У 1992 році вона отримала роль, яка визначила всю її подальшу кар'єру, — письменниці та підозрюваної у вбивстві Кетрін Трамелл в еротичному трилері «Основний інстинкт».

Сцена допиту за її участю викликала бурхливу полеміку і водночас зробила Стоун зіркою світового масштабу. За цю роль вона отримала першу номінацію на «Золотий глобус».

Після приголомшливого успіху «Основного інстинкту» Стоун закріпила статус провідної акторки, знявшись в еротичному трилері «Щепка» (1993), драмі «На роздоріжжі» та бойовику «Спеціаліст» (обидва - 1994) із Сильвестром Сталлоне.

Попри касові збори, критики оцінювали ці роботи прохолодно, і за ролі в «Перехрестя» та «Спеціалісті» Стоун отримала «Золоту малину» як найгірша акторка року.

У 1995 році вона виступила продюсеркою вестерна «Швидкий і мертвий», особисто обравши режисера Сема Реймі та партнера по фільму Рассела Кроу, а також оплативши частину гонорару юному Леонардо Ді Капріо.

Того ж року Шерон зіграла свою найвище оцінену роль — у кримінальній драмі Мартіна Скорсезе «Казино». Ця робота принесла їй «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль і єдину в кар'єрі номінацію на «Оскар». Того ж року Стоун отримала зірку на голлівудській Алеї слави.

Друга половина 1990-х років склалася для Стоун менш вдало. Фільми «Дияволиці», «Останній танець» та «Сфера» були прохолодно сприйняті критикою і не мали касового успіху. 

Винятком стала озвучка мультфільму «Мураха Антц» (1998) та роль матері хворої дитини в драмі «Велетень», за яку Стоун отримала номінацію на «Золотий глобус» як найкраща акторка другого плану. Десятиліття Шерон завершила ролями в кримінальній драмі «Глорія» та комедії «Муза», за останню отримавши ще одну номінацію на «Золотий глобус».

У 2001 році вона перенесла внутрішньомозковий крововилив і була змушена призупинити кар'єру. За власним визнанням, відновлення далося їй важко. Вона відчувала, що «опинилася на задвірках» індустрії і була змушена «починати все заново».

У 2003 році Стоун повернулася на екрани в серіалі «Практика», зігравши адвокатку, переконану у здатності говорити з Богом. Ця роль принесла їй премію «Еммі» за найкращу запрошену акторку драматичного серіалу.

Картини «Диявольський маєток» (2003) та «Жінка-кішка» (2004) були зустрінуті критикою різко негативно. Із середини 2000-х Стоун зосередилася на незалежному й авторському кіно. Драма Джима Джармуша «Поламані квіти» (2005) була тепло прийнята критиками після прем'єри в Каннах, де фільм змагався за «Золоту пальмову гілку».

У 2006 році Шерон знову зіграла Кетрін Трамелл у продовженні «Основний інстинкт 2», однак фільм провалився в прокаті й приніс їй другу «Золоту малину» як найгіршій акторці.

Того ж року вона знялася в кримінальній драмі «Альфа Дог» та в ансамблевій драмі Емеліо Естевеса «Боббі», присвяченій убивству Роберта Кеннеді.

У наступні роки Стоун з'являлася переважно в малобюджетних і незалежних проєктах, а також у серіалах «Закон і порядок: Спеціальний корпус» та «Агент Ікс». Помітним винятком стала роль агентки Айріс Бертон у біографічній комедії Джеймса Франко «Горе-митець» (2017), яка здобула визнання і критиків, і глядачів.

Із 2018 року Стоун знову стала помітнішою на телебаченні. Шерон зіграла головну роль у детективному проєкті Стівена Содерберга «Мозаїка», а у 2020 році - героїню серіалу Раяна Мерфі «Сестра Ретчед».

Вона також знялася в документальній картині Скорсезе про турне Боба Ділана «Rolling Thunder Revue» та у фільмі «Пральня» Содерберга поруч із Меріл Стріп. У 2025 році було оголошено про включення Стоун до основного акторського складу третього сезону серіалу «Ейфорія».

Паралельно з акторською кар'єрою Стоун багато років займається благодійністю, передусім у сфері боротьби з ВІЛ та СНІДом, за що у 2013 році отримала Премію саміту миру.

Скандал

У травні 2008 року на Каннському кінофестивалі в інтерв'ю гонконгському телеканалу Cable Entertainment News Шерон запитали про руйнівний землетрус у китайській провінції Сичуань, що забрав десятки тисяч життів.

Акторка пов'язала трагедію з невдоволенням політикою Китаю щодо Тибету і припустила, що те, що сталося, могло бути «кармою» за погане ставлення до людей.

Заява викликала хвилю обурення в Китаї. Одна з найбільших мереж кінотеатрів країни, UME Cineplex, оголосила про відмову показувати фільми за участю Стоун.

Бренд Dior, обличчям якого на той момент була Стоун, зняв її рекламу з китайського ринку, а саму акторку виключили зі списку гостей Шанхайського міжнародного кінофестивалю. Пізніше Шерон опублікувала офіційну заяву з вибаченнями, назвавши те, що сталося, ненавмисною помилкою.