Шон Пенн

Пенн Шон: американський актор, кінорежисер, сценарист і продюсер

Пенн Шон — трикратний лауреат премії «Оскар» і один із найпомітніших голлівудських діячів, які відкрито підтримали Україну після початку повномасштабного російського вторгнення

Біографія

Шон Джастін Пенн народився 17 серпня 1960 року в місті Санта-Моніка, округ Лос-Анджелес, штат Каліфорнія, США.

Освіта

Пенн закінчив молодшу школу Malibu Park Junior High School, а потім перейшов до Santa Monica High School. У шкільні роки Шон дружив із майбутніми акторами Емліо Естевесом, Чарлі Шином і Робом Лоу. Разом із ними він знімав аматорські короткометражки.

Від вступу до коледжу Пенн відмовився. Натомість він приєднався до Los Angeles Repertory Theater і почав зніматися в телесеріалах. У 1980 році він переїхав до Нью-Йорка, де продовжив акторське навчання вже на практиці.

Сім'я

Батько Шона, режисер Лео Пенн, походив із родини єврейських емігрантів із Литви, які приїхали до США наприкінці XIX — на початку ХХ століть. Мати актора, Айлін Райан (у дівоцтві Ануччі), була католичкою італо-ірландського походження.

У Шона два брати: старший — музикант і композитор Майкл Пенн, молодший — актор Кріс Пенн, який помер у 2006 році.

У середині 1980-х Пенн був заручений з акторкою Елізабет Макговерн, своєю партнеркою за фільмом «Наввипередки з місяцем». Також він зустрічався з Демі Мур і Сьюзен Сарандон.

На початку 1985 року на зйомках кліпу «Material Girl» він познайомився зі співачкою Мадонною. Вже 16 серпня того ж року пара одружилася. Їхній шлюб супроводжувався постійними конфліктами з папараці й завершився розлученням у 1989 році.

У 1989 році Пенн почав зустрічатися з акторкою Робін Райт. У 1991 році в пари народилася донька Ділан Френсіс, у 1993-му — син Хоппер Джек. Пенн і Райт одружилися у 1996 році. Вони кілька разів розходилися і знову сходилися, а остаточний розлучення оформили у 2010 році.

З кінця 2013 до червня 2015 року Пенн зустрічався з акторкою Шарліз Терон, яка знялася в його фільмі «Останнє обличчя». Потім він почав стосунки з акторкою Лейлою Джордж. Пара одружилася 30 липня 2020 року і розлучилася 22 квітня 2022 року. З червня 2023 року Пенн перебуває у стосунках з українкою Ольгою Коротяєвою.

Кар'єра

Кінокар'єру Шон розпочав у 1981 році з ролі кадета в драмі «Відбій», де знімався разом із Томом Крузом. Того ж року він дебютував на Бродвеї у виставі «Heartland».

Популярність акторові принесла роль серфера-ледаря Джеффа Спіколлі в комедії «Круті часи в школі Ріджмонт-Хай» (1982). Його персонаж став культовим для американського кіно 1980-х.

Далі були роль важкого підлітка у «Поганих хлопцях» (1983), панка у «Зломщиках» (1984) і морського піхотинця у «Наввипередки з місяцем» (1984). У 1985 році Пенн зіграв продавця секретів КДБ в «Агентах Сокіл і Сніговик», а у 1986-му — в'язня в кримінальній драмі «Впритул».

У 1991 році Пенн дебютував як режисер, поставивши за власним сценарієм драму «Індіанець-утікач». Після режисерського дебюту Шон на кілька років відійшов від акторської роботи, розчарувавшись в індустрії. Проте у 1993 році він повернувся, зігравши адвоката у «Шляху Карліто» Браяна Де Пальми разом із Аль Пачіно.

У 1995 році Пенн поставив свій другий фільм — «Постовий на перехресті» з Джеком Ніколсоном, а також зіграв головну роль у драмі Тіма Роббінса «Мрець іде» разом зі Сьюзен Сарандон. За цю роль Пенн отримав першу номінацію на «Оскар» і «Срібного ведмедя» Берлінського кінофестивалю.

У 1997 році актор отримав приз за найкращу чоловічу роль на Каннському кінофестивалі за фільм «Вона прекрасна», де знімався разом зі своєю на той момент дружиною Робін Райт.

Того ж року Шон зіграв у «Повороті» Олівера Стоуна та «Грі» Девіда Фінчера. У 1998-му він отримав Кубок Вольпі Венеційського кінофестивалю за роль у «Переполосі», а також знявся у військовій драмі Террена Малика «Тонка червона лінія».

У 1999 році роль джазового гітариста у «Солодкому і мерзенному» Вуді Аллена принесла Пенну другу номінацію на «Оскар», а роль батька з обмеженими інтелектуальними можливостями у фільмі «Я — Сем» (2001) — третю.

Режисерську кар'єру Пенн продовжив фільмом «Обіцянки» (2001) із Джеком Ніколсоном у головній ролі. У 2003 році актор отримав Кубок Вольпі за роль у психологічному трилері «21 грам» Алехандро Гонсалеса Іньярріту. За роль батька, що втратив дитину, у кримінальній драмі Клінта Іствуда «Таємнича річка» — свій перший «Оскар» і «Золотий глобус».

У 2007 році Пенн поставив біографічну драму «Тепер я йду у дику далечінь» за книгою Джона Кракауера, яка отримала номінацію Гільдії режисерів США. У 2008 році роль правозахисника Гарві Мілка в однойменному фільмі Гаса Ван Сента принесла Шону другого «Оскара» за найкращу чоловічу роль та премію Гільдії кіноакторів США.

У наступні роки Пенн зіграв дипломата Джозефа Вілсона у «Грі без правил» (2010), знову знявся у Террена Малика в «Древі життя» (2011), зіграв екс-рок-зірку у «Де б ти не був» Паоло Соррентіно (2011), гангстера Міккі Коена в «Мисливцях на гангстерів» (2013) та снайпера у «Ганмені» (2015).

У 2016 році він поставив драму «Останнє обличчя» з Шарліз Терон, а у 2018-му вперше зіграв головну роль у телесеріалі — астронавта у фантастичній драмі «Перші». Того ж 2018 року Пенн випустив дебютний роман «Bob Honey Who Just Do Stuff», а у 2019-му — його продовження.

У 2021 році Пенн поставив драму «День прапора», де разом із ним знялася його донька Ділан, і зіграв у трагікомедії Пола Томаса Андерсона «Локрична піца».

У 2022 році він виконав роль генерального прокурора Джона Мітчелла в міні-серіалі «Gaslit» про Вотергейтський скандал. У 2025 році Шон знову співпрацював із Полом Томасом Андерсоном, зігравши у фільмі «Битва за битвою». Ця роль принесла йому третього «Оскара» (за найкращу чоловічу роль другого плану), BAFTA та премію Гільдії кіноакторів США, зробивши Пенна одним із небагатьох акторів в історії, які тричі отримали акторського «Оскара».

Окрім кіно, Пенн багато років займається громадською діяльністю. У 2002 році він опублікував у The Washington Post відкритого листа президентові Джорджу Бушу з критикою політики США щодо Іраку, а в грудні того ж року відвідав Багдад.

У 2005 році Шон їздив до Ірану як кореспондент San Francisco Chronicle, а після урагану «Катріна» особисто брав участь у порятунку жителів Нового Орлеана.

Після землетрусу на Гаїті у 2010 році актор заснував неприбуткову організацію Haitian Relief Organization (Community Organized Relief Effort). Ця структура згодом працювала в Пуерто-Рико, а під час пандемії COVID-19 — у кількох штатах США, провівши мільйони тестів і вакцинацій. За гуманітарну роботу на Гаїті Пенн був призначений спеціальним послом країни. Він став першою людиною без гаїтянського громадянства на цій посаді.

Окреме місце в громадській біографії Пенна посідає підтримка України. Ще у листопаді 2021 року він приїхав до Києва, щоб розпочати зйомки документального фільму про Володимира Зеленського.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії Пенн 24 лютого 2022 року прибув до Києва, щоб фіксувати те, що відбувається, і розповідати світу про війну.

В інтерв'ю CNN він казав, що вражений мужністю українців. Його організація CORE почала надавати фінансову допомогу внутрішньо переміщеним особам, а разом із мером Кракова Яцеком Майхровським Шон домовився про відкриття центру підтримки українських біженців.

У листопаді 2022 року під час зустрічі із Зеленським у Києві Пенн передав президентові України одну зі своїх статуеток «Оскар», сказавши, що забере її назад, коли Україна переможе. У відповідь Зеленський нагородив актора українським орденом «За заслуги» III ступеня.

У лютому 2023 року на Берлінському кінофестивалі Пенн представив знятий у Києві документальний фільм «Superpower» про президента України.

У 2023 році він також знявся в українському альманасі «Війна очима тварин» (світова прем'єра відбулася у 2025 році), погодившись на символічний гонорар в один долар. Навесні 2025 року Пенн вчетверте приїхав до України і відвідав військових у Кропивницькому. 

У березні 2026 року він обрав поїздку до України замість участі в церемонії вручення «Оскара», на якій був названий переможцем за роль у «Битві за битвою». Замість статуетки він отримав символічну нагороду, виготовлену з металу залізничного вагона, пошкодженого російським обстрілом. У серпні 2026 року Пенн знову відвідав Україну.