Сімоне Індзагі

Індзагі Сімоне: італійський ексфутболіст і тренер міланського «Інтернаціонале»

Індзагі Сімоне — двічі виводив «Інтернаціонале» у фінал Ліги чемпіонів і завойовував трофей чемпіона Італії в сезоні 2023/2024

Біографія 

Сімоне Індзагі народився 5 квітня 1976 року в місті П'яченца, Італія.

Освіта

Сімоне, як і багато професійних футболістів, здобув офіційну освіту, зосередившись на спортивній кар'єрі. Він ріс у футбольному середовищі, граючи в молодіжних командах «П'яченци», клубу свого рідного міста.

Після завершення ігрової кар'єри Сімоне розпочав тренерську діяльність, навчаючись на тренерських курсах Італійської футбольної федерації. Індзагі отримав тренерську ліцензію UEFA Pro, необхідну для роботи на вищому рівні. 

Його знання тактики та управління командою формувалися як через практичний досвід на полі, так і через вивчення методів таких тренерів, як Свен-Горан Ерікссон і Марсело Б'єлса.

Сім'я

Сімоне з'явився на світ у футбольній родині. Його старший брат, Філіппо Індзагі, легендарний італійський нападник, який залишив значний слід в історії футболу, виступаючи за «Ювентус» і «Мілан».

Брати часто порівнювалися через схожий стиль гри, а їх суперництво на полі, особливо в сезоні 1999-2000, коли «Лаціо» Сімоне обійшов «Ювентус» Філіппо в боротьбі за Скудетто, стало однією з яскравих сторінок італійського футболу. 

З 2001 по 2004 рік Сімоне перебував у відносинах з актрисою і телеведучою Алессією Маркуцці, від якої у нього є син Томмазо (народився у 2001 році). 

У 2018 році Сімоне одружився з Гаєю Лукаріелло. У пари двоє синів — Лоренцо і Андреа.

Кар'єра футболіста

Сімоне розпочав професійну кар'єру в 1993 році у «П'яченці». Але перші роки провів в орендах в клубах нижчих ліг, таких як «Карпі», «Новара», «Лумедзане» і «Брешелло». 

У «Новарі» (1995-1996) і «Лумедзані» (1996-1997) він виграв два титули серії C2, виступаючи на позиції нападника. Повернувшись до «П'яченци» в сезоні 1998-1999 років, Індзагі дебютував у серії А, забивши 15 голів у 30 матчах, що привернуло увагу сильніших команд.

У 1999 році Сімоне перейшов до «Лаціо», де провів найкращі роки кар'єри. У першому ж сезоні (1999-2000) він став чемпіоном Італії, виграв Кубок Італії, Суперкубок Італії та Суперкубок УЄФА. 

У Лізі чемпіонів Сімоне відзначився покером у матчі проти «Марселя» (14 березня 2000 року), ставши єдиним італійцем, який забив чотири голи в одному матчі цього турніру. 

За «Лаціо» він забив 20 голів у єврокубках, що довгий час залишалося клубним рекордом. Попри конкуренцію з такими зірками, як Марсело Салас та Ален Бокшич, ротація під керівництвом Свена-Горана Ерікссона дозволила Сімоні регулярно грати.

У наступні роки його роль у команді зменшувалася, але він додав до своєї скарбнички ще дві перемоги в Кубку Італії (2003-2004, 2008-2009). 

У 2004-2005 роках Індзагі був в оренді в «Сампдорії», а у 2007-2008 — в «Аталанті», але ніде не зміг повернути колишню форму. 

Повернувшись до «Лаціо» у 2008 році, Сімоне забив свій останній гол у серії А в жовтні 2008 року проти «Лечче». У 2010 році, у віці 34 років, він завершив кар'єру, залишивши за собою репутацію ефективного форварда, відомого умінням грати на межі офсайду і точністю в завершенні атак.

Його кар'єра в збірній була скромніше, ніж у брата. Сімоне на міжнародній арені провів лише три матчі. Він дебютував у товариській грі проти Іспанії, де зіграв у парі з братом Філіппо. 

Кар'єра тренера

Після завершення ігрової кар'єри Сімоне залишився в якості тренера у «Лаціо», почавши з роботи в молодіжних командах. У 2010 році він очолив команду Allievi Regionali, а потім Allievi Nazionali. У 2014 році, ставши тренером «молодіжки» «Лаціо», він виграв Кубок Італії серед молодіжних команд і Суперкубок.

У квітні 2016 року, після звільнення Стефано Піолі, Індзагі був призначений тимчасовим тренером основної команди «Лаціо». Його дебют виявився успішним, і йому запропонували очолити команду на постійній основі. Хоча спочатку клуб збирався найняти Марсело Б'єлсу.

Під керівництвом Індзаги «Лаціо в сезоні 2016-2017 зайняв п'яте місце в Серії А і дійшов до фіналу Кубка Італії. У 2017 році він виграв Суперкубок Італії, обігравши «Ювентус» (3:2), а у 2018-2019 — Кубок Італії, перемігши «Аталанту» (2:0). 

У 2019 році відбулася ще одна перемога в Суперкубку Італії. У сезоні 2019-2020 «Лаціо» фінішував четвертим, вперше з 2007 року повернувшись до Ліги чемпіонів, а в наступному сезоні дійшов до 1/8 фіналу турніру.

У 2021 році Індзагі перейшов до «Інтеру», підписавши дворічний контракт. У першому сезоні він виграв Суперкубок і Кубок Італії, а команда посіла друге місце в Серії А. 

У 2022-2023 роках «Інтер» знову взяв Суперкубок і Кубок Італії. Але найважливіше, що команда дійшла до фіналу Ліги чемпіонів, де поступилася «Манчестер Сіті» (0:1). 

У сезоні 2023-2024 Сімоне привів «Інтер» до чемпіонства, а у 2024-2025 роках знову вивів команду у фінал Ліги чемпіонів, перемігши «Барселону» в півфіналі. 

Тактичний стиль Індзагі, заснований на схемі 3-5-2 з активними флангами і гнучкою обороною, приніс йому репутацію одного з кращих тренерів Італії. У 2024 році він отримав нагороди найкращого тренера серії А, премію Енцо Беарцота та «золоту лаву» (Panchina d'oro).

Скандали

Сімоні Індзагі вдалося уникнути великих скандалів, що рідкість для футбольного світу. Його репутація як гравця та тренера загалом позитивна, хоча деякі епізоди привертали увагу.

У 2004 році розрив з Алессією Маркуцці став темою для італійських таблоїдів, але Сімоне уникав публічних коментарів, зберігаючи особисте життя в тіні. 

Як тренера, його іноді критикували за консервативний підхід до тактики, особливо в сезоні 2022-2023, коли «Інтер» показував нестабільні результати в Серії А. Однак його успіхи в єврокубках швидко заглушили ці розмови.

Єдиним помітним інцидентом стало його тимчасове відсторонення у 2021 році за суперечки з арбітром під час матчу «Лаціо» проти «Інтеру». Індзагі отримав штраф і дискваліфікацію на один матч за нестриману поведінку.