Субраманьям Джайшанкар

Джайшанкар Субраманьям: міністр закордонних справ Індії з травня 2019 року

Джайшанкар Субраманьям — захищає рішення Індії продовжувати торгівлю з РФ, звинувачуючи Європу у «подвійних стандартах»

Біографія

Субраманьям Джайшанкар народився 9 січня 1955 року в місті Делі, Індія.

Освіта

Субраманьям здобув освіту в престижних навчальних закладах Індії. Шкільні роки провів у The Air Force School у Делі та Bangalore Military School у Бангалорі.

Згодом вступив до коледжу Сент-Стівен при Делійському університеті, де здобув ступінь бакалавра з хімії.

Пізніше Джайшанкар навчався в Університеті Джавахарлала Неру, де здобув ступінь магістра політичних наук, а також ступені M.Phil. і PhD з міжнародних відносин, спеціалізуючись на ядерній дипломатії.

Джайшанкар володіє кількома мовами, зокрема англійською, гінді, тамільською, японською, російською та угорською.

Сім’я

Батько політика, Крішнасвамі Субраманьям, був відомим індійським посадовцем та аналітиком зі стратегічних питань, вихідцем із Тамілнаду. Його роботи у сфері безпеки та стратегічного аналізу значно вплинули на індійську політику.

Перша дружина Джайшанкара, Шобха, з якою він познайомився під час навчання, померла від раку. Пізніше він одружився з японкою Кьоко Сомекавою, яку зустрів під час роботи в посольстві Індії в Токіо.

У подружжя троє дітей — сини Дхрува і Арджун, а також донька Мехта.

Кар’єра

Дипломатична кар’єра (1977–2018)

У 1977 році Субраманьям вступив до Індійської служби закордонних справ. Його першим закордонним призначенням було посольство Індії в Москві (1979–1981), де він працював третім і другим секретарем.

Повернувшись до Делі, він став спеціальним помічником дипломата і займався питаннями відносин зі США, зокрема врегулюванням спору щодо постачання ядерного палива для АЕС у Тарапурі.

У 1985–1988 роках Джайшанкар був першим секретарем у посольстві Індії у Вашингтоні, а потім у Шрі-Ланці (1988–1990), де виконував обов’язки політичного радника Індійських миротворчих сил. У 1990–1993 роках обіймав посаду радника з комерційних питань у Будапешті.

З 1996 по 2000 рік Джайшанкар працював заступником голови місії в посольстві Індії в Токіо, сприяючи відновленню індійсько-японських відносин після ядерних випробувань Індії в 1998 році.

У 2000–2004 роках він був послом Індії в Чехії, а у 2004–2007 роках — секретарем із питань Америки в МЗС Індії, беручи участь у переговорах щодо ядерної угоди між Індією та США.

З 2007 по 2009 рік обіймав посаду верховного комісара в Сінгапурі, зміцнюючи економічні зв’язки та сприяючи реалізації Угоди про всебічне економічне співробітництво (CECA).

З 2009 по 2013 рік Джайшанкар був послом Індії в Китаї. Це був найдовший термін перебування індійського посла в цій країні.

Він відіграв ключову роль у врегулюванні прикордонних спорів, зокрема інциденту в Ладакху у 2013 році, і сприяв розвитку економічних і культурних зв’язків.

У 2013–2015 роках Субраманьям був послом у США, де працював над зміцненням двосторонніх відносин, зокрема готуючи візит прем’єр-міністра Нарендри Моді в 2014 році.

У 2015–2018 роках Джайшанкар обіймав посаду іноземного секретаря Індії, керуючи трансформацією роботи МЗС і вирішуючи складні зовнішньополітичні питання.

Після відставки з дипломатичної служби у 2018 році Субраманьям приєднався до компанії Tata Sons як президент із глобальних корпоративних справ. У 2019 році він отримав нагороду Падма Шрі, четверту за вагомістю цивільну нагороду Індії.

Політична кар’єра (2019–дотепер)

У травні 2019 року Джайшанкара призначили міністром закордонних справ Індії у другому уряді Нарендри Моді. У липні він був обраний членом парламенту від партії Бхаратія Джаната (BJP) від штату Гуджарат.

Як міністр, він підтримував стабільні відносини з Китаєм після інциденту в Докламі, активно критикував Пакистан, називаючи його «епіцентром тероризму».

Під час індійсько-пакистанського конфлікту 2025 року Джайшанкар відіграв важливу дипломатичну роль, повідомляючи Пакистан про наміри Індії завдавати ударів виключно по терористичній інфраструктурі. Його дії викликали суперечки, коли опозиція звинуватила його в «попередженні» Пакистану. МЗС уточнило, що повідомлення було надіслано після початку операції.

Джайшанкар також є автором двох книг: «The India Way» (2020) і «Why Bharat Matters» (2024), у яких викладає своє бачення зовнішньої політики Індії.

Компромат

Непальські аналітики звинувачували Субраманьяма в розробці політики, яка спричинила економічні труднощі в Непалі через обмеження на постачання палива та товарів через індійський кордон.

Ці звинувачення, однак, не підкріплені прямими доказами. Офіційно Індія заперечувала організацію блокади, посилаючись на внутрішні протести в Непалі як причину затримок.

У 2025 році опозиція звинуватила Джайшанкара в тому, що він нібито «попередив» Пакистан про підготовку ударів по терористичних об’єктах, що могло підірвати ефективність операції.

МЗС Індії пізніше пояснило, що повідомлення було надіслано вже після початку військових дій, щоб уникнути ескалації з пакистанською армією.

Критика також стосується його позиції щодо закупівель російської нафти в умовах західних санкцій. Джайшанкар відкрито захищав рішення Індії продовжувати торгівлю з Росією, звинувачуючи Європу в «подвійних стандартах» і наголошуючи, що Індія не може ігнорувати свої економічні інтереси.