Тоні Блер

Блер Тоні: британський експолітик і прем'єр-міністр Великої Британії (1997-2007)

Блер Тоні — перший з лейбористів, хто виграв загальні вибори тричі поспіль, а з 2016 року є виконавчим головою Інституту Тоні Блера з глобальних змін

Біографія

Ентоні (Тоні) Чарльз Лінтон Блер народився 6 травня 1953 року в Единбурзі, Шотландія, Велика Британія.

Освіта

З 1961 по 1966 рік Тоні навчався в школі хористів при Даремському соборі. Разом із ним там навчався майбутній актор Роуен Аткінсон, відомий за роллю містера Біна.

У тринадцять років Блера відправили в пансіон Феттес-коледж в Единбурзі, де він провів п'ять років. У 1972 році він вступив до коледжу Сент-Джонс Оксфордського університету і три роки вивчав юриспруденцію.

Згодом він навчався в юридичній школі Судових інів і стажувався в Лінкольнс-Інн. У 1976 році Тоні здобув статус баристера.

Сім'я

Тоні був другим сином у родині юриста Лео Блера (1923-2012). Той деякий час працював молодшим податковим інспектором і паралельно навчався на юриста в Единбурзькому університеті.

Наприкінці 1954 року родина переїхала до Аделаїди (Австралія), де батько майбутнього прем'єра читав лекції з права. У середині 1958 року Блери повернулися до Великої Британії, і батько отримав посаду лектора в Даремському університеті.

Мати Тоні, Хейзел (1923-1975), мала ірландське коріння. У політика є старший брат Вільям і молодша сестра Сара.

Дружина Блера — Шері Бут. Вона за фахом юрист. У родині четверо дітей: Юен, Ніккі, Кетрін і Лео. Наймолодший син народився 20 травня 2000 року. Він став першою дитиною в чинного прем'єра за 150 років.

Кар'єра

Після школи Тоні поїхав до Лондона і близько року працював організатором рок-концертів. У роки навчання в Оксфорді Блер співав і грав на гітарі в рок-гурті Ugly Rumours, а також виступав зі стендапом.

На нього вплинув одногрупник, англіканський священик Пітер Томсон. Він пробудив у Тоні релігійну віру та інтерес до лівих ідей. Якийсь час Блер навіть вважав себе троцькістом після читання біографії Лева Троцького. Влітку він підробляв барменом у паризькому готелі.

Після Оксфорда Блер вступив до Лейбористської партії і почав працювати в адвокатській палаті Дейрі Ірвіна. Він спеціалізувався на трудовому та комерційному праві.

На початку 1980-х років Тоні займався партійною роботою в лондонському районі Гакні і належав до «м'якого» лівого крила. У 1982 році він програв додаткові вибори в консервативному окрузі Біконсфілд, але став помітним у партії.

Перед виборами 1983 року Тоні отримав висування в новому Седжфілдському окрузі на півночі Англії. У 30 років він став депутатом Палати громад, хоча лейбористи програли ті вибори.

У 1984 році Блер отримав першу посаду в тіньовому уряді, де займався питаннями казначейства. У 1988 році він увійшов до тіньового кабінету. Після чергової поразки лейбористів у 1992 році лідер партії Джон Сміт призначив його тіньовим міністром внутрішніх справ. Блер очолив прихильників оновлення і вимагав відійти від опори на профспілки та промислових робітників.

На виборах лідера в 1994 році Блер переміг Джона Прескотта і Маргарет Беккет, отримавши 57% голосів. На виборах 1997 року лейбористи перемогли, здобувши 418 місць.

2 травня 1997 року Блер очолив уряд у 43 роки. Він став наймолодшим прем'єром з 1812 року. Першим рішенням уряду стала передача Банку Англії права самостійно визначати процентні ставки. Блер провів референдуми про створення парламенту Шотландії та асамблеї Уельсу. Він залишив у Палаті лордів лише 92 спадкових перів. За нього запровадили мінімальну зарплату і плату за навчання у вишах, зросли витрати на охорону здоров'я.

У 1998 році Блер допоміг укласти Угоду Страсної п'ятниці, яка створила спільне управління в Північній Ірландії. У 2000 році він скасував заборону на службу геїв в армії, а в 2004 році за нього ухвалили закон про цивільні партнерства.

Блер виграв вибори 2001 і 2005 років. Перевага лейбористів становила 167 і 66 місць. За нього Велика Британія п'ять разів відправляла свої війська в «гарячі точки»: до Іраку в 1998 і 2003 роках, до Косова в 1999 році, до Сьєрра-Леоне в 2000 році та до Афганістану в 2001 році.

Після терактів 11 вересня він став найближчим союзником американського президента Джорджа Буша. У вересні 2006 року під тиском однопартійців Блер пообіцяв піти протягом року. 27 червня 2007 року він подав у відставку, і його змінив Браун. Того ж дня Блер склав депутатські повноваження.

Після відставки Блер став спецпосланцем «Квартету» з Близького Сходу і обіймав цю посаду до 2015 року. З 2008 року він консультував банк JPMorgan Chase і компанію Zurich Financial Services.

У 2008 році Блер заснував Фонд віри, а в 2010 році випустив мемуари «Подорож». У грудні 2016 року він створив Інститут Тоні Блера, де з 2023 року працює колишня прем'єрка Фінляндії Санна Марін.

У 2022 році Блер отримав орден Підв'язки. У 2024 році він випустив книгу «Про лідерство». У 2025 році Блер брав участь в обговоренні плану щодо Гази і ввійшов до «Ради миру». У травні 2026 року він опублікував есе з критикою прем'єра Кіра Стармера.

Скандал

Головний скандал у кар'єрі Блера пов'язаний з війною в Іраку. У 2003 році він підтримав американське вторгнення, хоча проти виступили 139 депутатів-лейбористів. Блер написав передмову до «Вересневого досьє», де йшлося про те, що частину іракської зброї масового ураження можна застосувати за 45 хвилин. Проте такої зброї не знайшли.

Блера звинувачували в тому, що він ввів парламент в оману. Його популярність упала, а лейбористська більшість на виборах 2005 року скоротилася зі 167 до 66 місць. У 2015 році Блер вибачився в інтерв'ю CNN за «помилки» і визнав, що вторгнення частково сприяло появі ІДІЛ.

Його не раз звинувачували у воєнних злочинах. Архієпископ Десмонд Туту закликав судити Блера в Гаазі. У 2011 році недержавний трибунал у Куала-Лумпурі визнав його винним у злочинах проти миру. У 2017 році колишній іракський генерал подав у Лондоні приватний позов проти Блера. Високий суд у позові відмовив, оскільки злочин агресії не передбачений законами Великої Британії.