Валерій Пересоляк

Пересоляк: від митниці до мільйонних тендерів — як «санкційний контрабандист» повернувся у великий бізнес

Колишній митник із Закарпаття Валерій Пересоляк — фігура, яка роками не зникає з журналістських розслідувань. Від звинувачень у контролі контрабандних потоків до сотень мільйонів на державних тендерах — його історія виглядає як класичний приклад трансформації впливу у великі гроші навіть після санкцій і публічних скандалів.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Валерій Пересоляк народився 14 квітня 1981 року на Закарпатті. Точне місце народження у відкритих джерелах не деталізується, однак усе його життя і діяльність пов’язані з Ужгородським районом.

Проживає у селі Минай — фактично передмісті Ужгорода, яке має стратегічне розташування поблизу кордонів із країнами Європейського Союзу. Саме ця географія традиційно робить регіон одним із ключових центрів митної інфраструктури і водночас — осередком контрабандних потоків.

Про ранні роки життя Пересоляка відомо небагато. Він не був публічною особою до середини 2010-х років і фактично «з’явився» в медіа вже як сформований гравець у митній системі.

Його кар’єра розвивалася всередині митних органів, де він пропрацював понад десятиліття. Саме цей період став визначальним: за даними журналістських розслідувань, у той час він сформував зв’язки, які згодом дозволили зберегти вплив навіть після звільнення з державної служби.

Після 2016 року, коли Пересоляк залишив митницю, він не зник із публічного простору. Навпаки — поступово почав розширювати свою присутність у бізнесі, спорті та регіональній політиці.

Широку впізнаваність отримав у 2019 році, коли футбольний клуб «Минай», який він фінансував і очолював, почав стрімко підніматися у професійному футболі.

Однак найбільший резонанс навколо його імені виник у 2021 році, коли Володимир Зеленський указом РНБО ввів проти нього персональні санкції, назвавши одним із ключових організаторів контрабанди в Україні.

Попри це, за даними журналістів, Пересоляк зумів зберегти вплив у регіоні, бізнес-зв’язки та позиції в економічних процесах Закарпаття. Після скасування санкцій у 2024 році його активність у бізнесі лише зросла, зокрема у сфері державних тендерів.

Освіта

Пересоляк має юридичну освіту та науковий ступінь. У 2015 році він захистив кандидатську дисертацію в Ужгородському національному університеті. Тема роботи — «Інформаційні відносини у митній сфері: правовий механізм регулювання».

Отримання ступеня кандидата юридичних наук прямо пов’язане з його професійною діяльністю на митниці. Тема дослідження стосується: правового регулювання митних процесів, інформаційних потоків у митній системі, механізмів контролю та управління в цій сфері.

Фактично, наукова спеціалізація Пересоляка повністю збігалася з його роботою у структурі, де він будував кар’єру.

Журналісти звертають увагу, що така освіта і науковий бекграунд могли дати йому глибоке розуміння митних процедур, систем контролю та слабких місць у регулюванні — що, за версіями розслідувань, могло бути використано вже поза державною службою.

Водночас офіційно жодних порушень у частині здобуття освіти чи наукового ступеня не зафіксовано.

Сім’я

Валерій Пересоляк одружений, виховує трьох синів. Його родина не є публічною: дружина та діти не ведуть активної медійної чи політичної діяльності й практично не з’являються в інформаційному полі.

Втім, фінансовий стан сім’ї неодноразово привертав увагу журналістів. Після звільнення з митниці у декларації Пересоляка фігурували значні активи та доходи родини, зокрема мільйонні прибутки від підприємницької діяльності.

За даними розслідувань, саме через членів родини або наближених осіб могли оформлюватися окремі активи чи бізнес-інтереси. Прямих доказів цього немає, однак така практика є типовою для бізнес-середовища, пов’язаного з колишніми чиновниками.

Кар'єра

Кар’єра Валерія Пересоляка тісно пов’язана із Закарпатською митницею, де він пропрацював понад десять років і поступово піднявся до керівних посад. У 2013 році він обіймав посаду заступника начальника адміністративно-господарського управління Чопської митниці, вже у 2014-му став заступником начальника митниці, а у 2016 році очолив управління ризиків та протидії правопорушенням Закарпатської митниці. Остання посада вважається однією з ключових у системі, адже передбачає контроль за ризиковими операціями, виявлення порушень і боротьбу з контрабандою. Саме цей період, за оцінками журналістів, став базовим для формування його впливу в регіоні. Попри звільнення у 2016 році, за інформацією ЗМІ, Пересоляк зберіг неформальні зв’язки з митною системою і продовжив впливати на процеси в регіоні.

Після виходу з державної служби він переключився на бізнес і спортивні проєкти, де досить швидко став помітною фігурою. Ще у 2015 році разом із партнерами він заснував футбольний клуб «Минай», який очолив як президент. За кілька років клуб пройшов стрімкий шлях від аматорського рівня до української Прем’єр-ліги, отримав власну інфраструктуру — стадіон «Минай-Арена», а також відкрив дитячу футбольну академію. Така швидкість розвитку неодноразово викликала питання у журналістів, які пов’язували фінансування клубу з неофіційними доходами. Паралельно Пересоляк активно розвиває й інші спортивні напрямки: очолює Ужгородську районну федерацію дзюдо, є президентом дзюдо-клубу «Рандорі» та виступає організатором змагань, у тому числі міжнародного рівня. Таким чином він формує публічний образ мецената і людини, яка інвестує у розвиток спорту на Закарпатті.

У бізнесі Пересоляк працює одразу в кількох напрямках — від виробництва біопалива до інвестицій у нерухомість і комерційні проєкти. Він є засновником компанії «Західна біопаливна група», а також пов’язаний із низкою будівельних ініціатив. Один із найпомітніших проєктів — будівництво торгового центру в центрі Ужгорода на місці колишнього універмагу «Україна». До цього проєкту, за даними журналістів, причетні також Валерій Лунченко (через родину) та Роберт Бровді. Така конфігурація партнерів свідчить про тісне переплетення бізнесу, політики та впливових середовищ у регіоні. За оцінками розслідувачів, саме ця мережа контактів дозволяє Пересоляку не лише зберігати свої позиції, а й розширювати вплив — зокрема через нові бізнес-напрямки, включно з участю у державних тендерах.

Компромат

Ім’я Валерія Пересоляка протягом багатьох років стабільно фігурує у журналістських розслідуваннях як одне з ключових у темі закарпатської контрабанди. Ще під час роботи в митних органах його пов’язували з організацією схем незаконного переміщення товарів через кордон, зокрема сигарет, алкоголю та інших товарів широкого вжитку. За даними розслідувачів і окремих народних депутатів, через пункт пропуску «Чоп (Тиса)» щомісяця могли проходити тисячі мікроавтобусів із контрабандою, а сам Пересоляк називався одним із координаторів цих потоків. Журналіст Євген Плінський публічно називав його «монополістом контрабанди на Закарпатті» та оцінював можливі доходи від таких схем у сотні тисяч і навіть мільйони доларів щомісяця.

У 2021 році ситуація отримала офіційне підтвердження на найвищому рівні: указом президента Володимир Зеленський, за рішенням Рада національної безпеки і оборони України, Пересоляка внесли до списку осіб, яких визнали ключовими організаторами контрабанди в Україні. Проти нього запровадили персональні санкції, що передбачали блокування активів і обмеження бізнес-діяльності. В Офісі президента тоді прямо називали його одним із «топ-контрабандистів країни». Втім, уже у квітні 2024 року ці санкції втратили чинність, що дало можливість повернутися до активної бізнес-діяльності.

Попри санкційний статус, у публічному просторі неодноразово з’являлася інформація, що Пересоляк зберіг вплив на митницю навіть після звільнення у 2016 році. Зокрема, окремі джерела стверджували, що керівництво Закарпатської митниці у різні роки могло бути пов’язане з його інтересами. Це дозволяло йому залишатися важливим гравцем у регіоні, контролюючи як неформальні економічні процеси, так і частину політичних впливів.

Новий виток скандалів пов’язаний уже з періодом повномасштабної війни. За даними журналістських розслідувань, компанія ТОВ «007М», яку пов’язують із Пересоляком, стала одним із великих постачальників дронів DJI Mavic для потреб Сил оборони. Формально фірма записана на його оточення — зокрема, мешканця Минаю Івана Мигальницького, якого називають номінальним власником. Попри це, розслідувачі вказують саме на Пересоляка як на фактичного бенефіціара бізнесу.

Фінансові показники цієї компанії виглядають вражаюче: сотні мільйонів гривень доходу щороку та десятки виграних державних тендерів. Водночас така діяльність викликає низку запитань. Зокрема, йдеться про мінімальний штат працівників при багатомільйонних оборотах, відсутність власної інфраструктури та залежність від імпортних поставок. У деяких випадках виникали проблеми з виконанням контрактів: наприклад, судові спори через непостачання дронів за вже виграними тендерами.

Окрему увагу привертають і зв’язки Пересоляка з політичними та бізнесовими колами Закарпаття. Його називають одним із фінансових донорів регіональної партії «Рідне Закарпаття», пов’язаної з народним депутатом Валерій Лунченко. Крім того, він фігурує серед інвесторів будівництва великого торгового центру в Ужгороді, де серед співвласників також згадують військового та колишнього бізнесмена Роберт Бровді. Така мережа контактів свідчить про глибоку інтеграцію Пересоляка в місцеві еліти — як політичні, так і економічні.

Декларація

Фінансовий стан Валерія Пересоляка привертав увагу ще з часів його роботи в митних органах. Зокрема, при звільненні у 2016 році він задекларував значний обсяг нерухомості та активів, який виглядав непропорційним до офіційних доходів державного службовця.

У декларації зазначалося, що Пересоляк володіє щонайменше 13 земельними ділянками в Ужгороді та Закарпатській області загальною площею понад 10 тисяч квадратних метрів. Крім цього, у власності або користуванні родини були два житлові будинки та чотири квартири.

Окрему увагу викликали доходи сім’ї: за рік вони задекларували близько 2,8 млн гривень, отриманих від підприємницької діяльності. При цьому сам Пересоляк на той момент був державним службовцем, що породжувало питання щодо джерел формування таких статків.

Після звільнення з митниці публічні декларації Пересоляка як держслужбовця більше не подаються, однак журналісти неодноразово звертали увагу на розширення його бізнес-активів. Йдеться про участь у низці компаній, інвестиції в нерухомість, а також фінансування спортивних і комерційних проєктів у Закарпатті.

Зокрема, його пов’язують із фінансуванням футбольного клубу «Минай», будівництвом комерційної нерухомості в Ужгороді та діяльністю компаній, що працюють у різних сферах — від біопалива до постачання техніки. Частина цих активів, за даними розслідувань, могла оформлюватися на підставних осіб або партнерів.

Загалом стиль життя та обсяги активів Пересоляка, за оцінками журналістів, значно перевищують його офіційно задекларовані доходи періоду державної служби, що й надалі залишається предметом суспільного інтересу та підозр.