Вальтер Розенкранц

Розенкранц Вальтер: президент Національної ради Австрії з жовтня 2024 року  

Розенкранц Вальтер — представник ультраправої Австрійської партії свободи, якого підозрюють у радикальних, а подекуди й неонацистських поглядах

Біографія  

Вальтер Крістіан Розенкранц народився 29 липня 1962 року в місті Кремс-ан-дер-Донау, Австрія.  

Освіта

Розенкранц закінчив початкову школу та федеральну гімназію в рідному Кремсі. З 1978 по 1980 рік він навчався на вчителя музики в музичних школах Нижньої Австрії. 

У 1980 році вступив до Вищої школи музики та виконавського мистецтва у Відні (нині Віденський університет музики та виконавських мистецтв), де навчався до 1982 року. 

Паралельно, з 1980 по 1989 рік, він вивчав юриспруденцію у Віденському університеті, успішно завершивши навчання та здобувши ступінь доктора права (Dr. iur.). Після закінчення навчання Розенкранц відбув обов’язкову військову службу в австрійській армії.  

Сім’я

Вальтер одружений із Сюзанною Розенкранц, яка також активно бере участь у політичному житті. Вона була головною кандидаткою від Партії свободи Австрії (FPÖ) на виборах до муніципальної ради Кремса у 2017 та 2022 роках. 

У подружжя є син.

Кар’єра

Після завершення військової служби в 1991 році Вальтер розпочав роботу в Федеральному міністерстві оборони Австрії, де займався юридичними питаннями. 

У 1992–1994 роках Розенкранц працював юристом у клубі земельного парламенту FPÖ у Відні, а в 1994 році обійняв посаду державного партійного секретаря FPÖ у столиці Австрії. 

З 1995 по 2000 рік він проходив стажування як кандидат в адвокати, а з 2000 року почав практикувати як адвокат з кримінальних справ, спеціалізуючись на захисті в суді.  

Політична кар’єра Розенкранца розпочалася в 1988 році, коли він став членом муніципальної ради міста Кремс-ан-дер-Донау, де працював до 2017 року. 

У 1988–1989 роках Вальтер також був федеральним головою Студентської ініціативи свободи. У 2008 році він очолив список кандидатів FPÖ від Нижньої Австрії на виборах до Національної ради та став депутатом, зберігаючи мандат до червня 2019 року.

У 2013 році на позачерговій конференції FPÖ у Нижній Австрії він був обраний головою земельної партійної організації з 65% голосів, змінивши однофамільницю Барбару Розенкранц. У 2015 і 2018 роках його переобирали на цю посаду з високими результатами — 89% і 68,22% голосів відповідно.  

З 2013 по 2017 рік Вальтер очолював парламентський комітет з питань освіти, а з 2017 по травень 2019 року був головою парламентського клубу FPÖ. 

У травні 2019 року його висунули кандидатом на посаду омбудсмена, а в червні того ж року Національна рада обрала його на цю посаду. З 1 липня 2019 року по жовтень 2024 року він виконував обов’язки омбудсмена.

У 2022 році FPÖ висунула його кандидатом на пост президента Австрії. Розенкранц зібрав 18,5 тисячі підписів на підтримку своєї кандидатури, що значно перевищило необхідний мінімум у 6000. 

Під час передвиборчої кампанії він позиціонував себе як політик, близький до народу, критикував чинний уряд і санкції проти Росії, а також порушував питання економічної нестабільності. На виборах він отримав 17,7% голосів, посівши друге місце після чинного президента Александра Ван дер Беллена.  

У жовтні 2024 року, після перемоги FPÖ на парламентських виборах із результатом 29%, Розенкранц повернувся до Національної ради та був обраний її президентом. Ця посада зробила його однією з ключових фігур в австрійській політиці, хоча його партія не змогла сформувати правлячу коаліцію.

Окрім політичної діяльності, Розенкранц активно бере участь у громадському житті. З 2003 року він є членом добровільної пожежної команди Кремса, де виконує функції юриста.

Компромат

Його біографія тісно пов’язана з радикальними студентськими об’єднаннями. Ще будучи студентом, Розенкранц вступив до студентського братства Libertas, відомого своїми націоналістичними та мілітаризованими традиціями. 

У 2009 році Вальтер брав участь у написанні книги «150 років австрійських братств». У ній політик згадав кількох нацистських діячів, таких як Йоганн Карл Штих, як «видатних особистостей». В інтерв’ю австрійським ЗМІ він пояснив, що список був запозичений без критичної оцінки, але це не зняло всіх питань.

Його перше велике інтерв’ю на посаді президента Національної ради було надано каналу AUF1, який вважається близьким до правоекстремістських кіл. Це викликало хвилю критики, особливо на тлі його рішення надати доступ до парламенту представникам ультраправих ЗМІ.

У лютому 2025 року розгорівся скандал, пов’язаний із главою апарату Розенкранца, Рене Шиманеком. Німецька преса повідомила, що в листопаді 2024 року поліція провела обшуки в будинку Шиманека в Лангенлойсі, який був зареєстрований як його основне місце проживання. 

Обшуки проводилися в рамках розслідування діяльності неонацистської групи «Саксонські сепаратисти», в якій перебували родичі Шиманека. У будинку знайшли зброю та нацистські реліквії, а сам будинок, за даними слідства, планувався як притулок для групи після передбачуваного збройного перевороту. 

Розенкранц спочатку захищав Шиманека, посилаючись на презумпцію невинуватості, але під тиском громадськості наприкінці лютого був змушений припинити з ним співпрацю, особливо після виявлення переписки Шиманека з неонацистами.

Ще один скандал розгорівся в березні 2025 року, коли стало відомо, що в кабінеті Розенкранца в парламенті відкрито настінний розпис художника Рудольфа Айзенменгера, відомого своїми нацистськими переконаннями та зв’язками з режимом Гітлера. 

Хоча картина раніше була закрита його попередниками, Розенкранц неодноразово фотографувався на її тлі, що викликало різку критику з боку партій SPÖ та «Зелених». 

Представники цих партій назвали дії Розенкранца провокацією та «відкритим сигналом» його історичних і культурних поглядів, що завдають шкоди репутації парламенту. У відповідь Вальтер заявив, що картина не була закрита і за інших його попередників, а також пообіцяв розглянути можливість її повторного закриття або встановлення інформаційної таблички для «контекстуалізації».

У квітні 2025 року Розенкранц опинився в центрі нового конфлікту, коли відмовився винести попередження депутату FPÖ Петеру Вурму за використання терміну «Umvolkung» — слова, асоційованого з нацистською риторикою. Після протестів інших партій він обмежився проханням до Вурма відкликати термін, що викликало невдоволення опозиції.

Ці інциденти посилили критику на адресу Розенкранца, особливо з боку єврейської громади, яка бойкотує його участь в офіційних заходах, присвячених пам’яті Голокосту, і виступила проти його потенційного призначення головою Національного фонду Австрії з компенсацій жертвам нацизму. У результаті законодавство було змінено, щоб передати цю роль одному з його заступників.