Віталій Коваль

Віталій Станіславович Коваль: технократ із тінню родинних активів і судом із НАЗК

Віталій Станіславович Коваль — один із найпомітніших управлінців останніх років, який пройшов шлях від регіонального бізнесу та банківського сектору до керівних посад у державі. У публічному просторі він позиціонує себе як технократа без політичного шлейфу. Втім, його кар’єра супроводжується серією фінансових історій, судом із НАЗК, увагою НАБУ та питаннями до походження майна, яким користується його сім’я.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Віталій Станіславович Коваль народився 28 липня 1981 року у місті Березне Рівненської області. Саме з цим регіоном пов’язана більша частина його життя, бізнесової активності та подальшої політичної кар’єри. До приходу у велику політику Коваль тривалий час працював у банківській сфері та приватному бізнесі, поступово формуючи коло ділових і управлінських зв’язків.

У публічному образі Коваль позиціонує себе як технократа й управлінця без яскравої партійної історії, однак його шлях до влади супроводжувався низкою фінансових і репутаційних скандалів.

Освіта

Віталій Коваль має економічну освіту. Закінчив Київський національний економічний університет, де здобув фах у сфері фінансів і банківської справи. Також проходив навчання та тренінги, пов’язані з управлінням, корпоративними фінансами та банківським менеджментом.

Саме економічну підготовку Коваль згодом використовував як ключовий аргумент для зайняття керівних посад у державному управлінні.

Сім’я

Віталій Коваль одружений, виховує двох доньок. Його дружина — Коваль Ксенія Валеріївна, громадянка України. У подружжя двоє дітей: донька Богдана Віталіївна Коваль та донька Злата Віталіївна Коваль, обидві — громадянки України.

Публічно про родину Коваль говорить небагато, уникаючи деталізації приватного життя. Водночас саме близькі родичі регулярно фігурують у його деклараціях — як у частині доходів і грошових активів, так і в розділах, що стосуються користування майном.

Окрему увагу журналістів привертала нерухомість, оформлена на родичів, зокрема на матір дружини. За даними медіа та антикорупційних оглядів, цим майном фактично користувався сам Віталій Коваль разом із сім’єю. Така модель — формально законна, але чутлива з точки зору публічної доброчесності — неодноразово ставала предметом журналістських розслідувань та аналізу з боку антикорупційних організацій.

Кар'єра

Кар’єру Коваль починав у банківському секторі. Працював у кількох фінансових установах, займався кредитуванням та фінансовим управлінням. Паралельно розвивав власний бізнес у сфері будівництва та дорожніх робіт.

Найбільш відомою компанією, пов’язаною з Ковалем, стала ТОВ «ВВВ Монтаж», яка активно працювала на ринку дорожнього будівництва Рівненської області та регулярно вигравала великі підряди.

У 2019 році Віталія Коваля призначили головою Рівненської обласної державної адміністрації. Саме на цій посаді він став помітною фігурою загальнонаціонального масштабу, зокрема в контексті реалізації програми «Велике будівництво».

Після завершення роботи в ОДА Коваль продовжив політичну кар’єру на загальнодержавному рівні, обіймаючи керівні посади в органах виконавчої влади.

Компромат

Компроматна частина досьє Віталія Коваля складається не з одного епізоду, а з низки фінансових і управлінських історій, які протягом років привертали увагу журналістів, антикорупційних органів і громадськості.

Суд із НАЗК і «спосіб життя»

У грудні 2024 року Віталій Коваль звернувся до суду з позовом проти Національного агентства з питань запобігання корупції. Причина — моніторинг способу життя, який НАЗК проводило щодо посадовця. 10 грудня у Рівненському окружному адміністративному суді відбулося підготовче засідання у цій справі.

Сам факт судового спору означає, що Коваль намагається оскаржити дії антикорупційного органу, а не що його вже визнали винним. Водночас журналісти та місцеві активісти звертають увагу: на тлі цього процесу Коваль уникає публічних відповідей щодо низки чутливих питань — зокрема, свого можливого повернення до Фонду держмайна та зв’язків із іноземними структурами.

Квартира тещі за 17,7 млн грн

Одна з найгучніших історій пов’язана з елітною квартирою в Києві площею понад 170 кв. м, розташованою біля Голосіївського парку. Її вартість, за даними ринку, становить близько 17,7 млн грн (приблизно 300–650 тис. доларів залежно від курсу).

Формально власницею квартири є теща Віталія Коваля — Галина Баранюк, пенсіонерка, яка все життя проживала у Чернівцях і працювала бухгалтеркою. Журналісти з’ясували, що задекларованих доходів родички не вистачало для купівлі такого майна, а в деклараціях Коваля за 2019–2021 роки відсутня інформація про позики чи фінансову допомогу на цю покупку.

Починаючи з 2023 року, Коваль почав зазначати цю квартиру як місце проживання сім’ї, а також як об’єкт оренди для своєї дружини. Водночас, за даними розслідувань, фактичне користування квартирою могло розпочатися значно раніше.

Версія про «оренду» і рух коштів

У серпні 2023 року дружина Коваля та її мати уклали договір оренди цієї квартири. Однак аналіз банківських операцій, проведений антикорупційними органами, виявив платежі, які свідчили, що картковим рахунком матері користувалася саме дружина міністра, зокрема й за кордоном, у той час як власниця рахунку перебувала в Україні.

Також була заявлена версія про позику на суму майже 5,5 млн грн, однак, за інформацією правоохоронців, вона не підтвердилася зібраними доказами.

НАБУ, САП і ризик цивільної конфіскації

На підставі зібраних матеріалів НАБУ та САП ініціювали процес щодо визнання частини активів необґрунтованими. Подано позов до Вищого антикорупційного суду з вимогою цивільної конфіскації майна.

Якщо суд дійде висновку, що походження коштів не підтверджене законними доходами, актив може бути стягнутий у дохід держави. Станом на зараз ідеться саме про судовий розгляд, а не про обвинувальний вирок.

Фонд держмайна, кадрові зв’язки і політичний шлейф

Окремий блок питань стосується періоду керівництва Коваля Фондом державного майна. Журналісти та депутати неодноразово звертали увагу на кадрову спадковість: зокрема, Іванна Смачило, яка була його заступницею, після призначення Коваля міністром понад рік залишається виконувачкою обов’язків голови ФДМ.

Ці кадрові рішення обговорювалися на засіданнях парламентських ТСК і викликали питання щодо політичного впливу та концентрації контролю над активами, зокрема земельним банком держави.

Декларація

Фінансова декларація Віталія Коваля створює образ формально помірного способу життя, який на перший погляд не контрастує з доходами держслужбовця. Водночас детальний аналіз окремих пунктів показує низку нетипових нюансів, характерних для посадовців із тривалим бізнес-бекграундом.

У власності Віталія Коваля офіційно перебуває лише одна квартира площею 66 кв. м, набута ще у 2008 році. Її задекларована вартість — близько 216 тис. грн, що відповідає цінам того часу.

Формально — типовий набір для чиновника. Але далі декларація ускладнюється.

Окрім цієї квартири, Коваль та його родина користуються одразу кількома об’єктами, які оформлені на інших осіб: житловий будинок площею майже 110 кв. м, що перебуває у власності сторонньої фізичної особи, велика квартира площею 170 кв. м, придбана у 2023 році, власницею якої є інша фізична особа, тоді як Коваль, його дружина і діти мають лише право користування або оренди.

Такий формат — мінімум власності, максимум користування — цілком законний, але традиційно викликає запитання у журналістів: чому високопосадовець і його сім’я живуть у просторому житлі, яке формально їм не належить? Цікавий момент — оформлення прав користування на неповнолітніх дітей. Обидві доньки Коваля вказані як користувачі житла, що формально належить третім особам.

Юридично це не порушення. Але в антикорупційній практиці така схема часто розглядається як захисний механізм — майно не записане на посадовця, але перебуває у повному розпорядженні його родини.

У декларації відсутні корпоративні права та бізнес-частки, однак зазначено дві торговельні марки: одна — у власності дружини, набута ще у 2016 році, друга — у спільній сумісній власності Віталія Коваля, його дружини та третьої особи.

Торговельні марки — це нематеріальний актив, який може бути пов’язаний із комерційною діяльністю, навіть якщо формально компаній у декларації немає. У таких випадках журналісти зазвичай звертають увагу не лише на сам факт володіння ТМ, а й на відсутність детального пояснення, як саме вони використовуються і чи приносять дохід.

Основні задекларовані доходи Коваля складаються з: заробітної плати від Фонду державного майна — майже 956 тис. грн, зарплати від Міністерства аграрної політики — понад 391 тис. грн.

Водночас фінансово активнішою виглядає дружина, яка задекларувала: понад 3,4 млн грн доходу від підприємницької діяльності, додаткові доходи, бонуси та кешбеки.

Сам Коваль також задекларував дохід від оренди майна — 170,5 тис. грн, що ще раз повертає до питання: яке саме майно здається в оренду, якщо значна частина нерухомості формально йому не належить?

Найбільш показовий розділ декларації — грошові активи. Родина Коваля зберігає значні суми саме у готівці: сам Віталій Коваль — 25 тис. доларів США та 227 тис. грн, його дружина — 207 тис. доларів США та 450 тис. грн. Загалом ідеться про понад 230 тис. доларів готівкою на сім’ю.

Для чиновника це дозволено законом, але в антикорупційному аналізі саме великі готівкові суми традиційно вважаються зоною підвищеної уваги, адже вони складніше відстежуються і не залишають банківського сліду.

На банківських рахунках, натомість, — порівняно невеликі суми, розпорошені між кількома українськими банками.

У розділі «Фінансові зобов’язання» декларація порожня. Немає згадок про кредити, позики чи борги. Саме цей пункт виглядає найбільш контрастно на фоні: попередніх історій із валютним кредитом, судових рішень минулих років, інформації про виконавчі провадження, що фігурували раніше. Формально це означає, що на момент подання декларації активних зобов’язань не було. Але для журналістів це ще один маркер непроговореного минулого, а не остаточно закрита історія.

Окремо варто згадати членство Коваля у спортивних організаціях: перший віце-президент Федерації греко-римської боротьби України, віце-президент Асоціації спортивної боротьби, участь у структурах НОК.

Це створює додатковий неформальний вплив, який не відображається у фінансових показниках, але відіграє роль у регіональній та загальнонаціональній політиці.