Віталій Мандзин

Мандзин Віталій Ігорович: український біатлоніст і майстер спорту

Мандзин Віталій Ігорович — срібний і бронзовий призер чемпіонатів Європи, учасник Олімпіади-2026, де показав найкращий результат серед українських біатлоністів в особистих гонках

Біографія

Віталій Ігорович Мандзин народився 5 квітня 2003 року в селі Підгайці Тернопільського району Тернопільської області, Україна.

Освіта

Ще в дошкільному віці Віталій разом із родиною переїхав з Підгайців до Тернополя. До п'ятого класу він навчався в тернопільському навчально-виховному комплексі № 32. Потім він перейшов до тернопільської спеціалізованої школи I-III ступенів № 5 з поглибленим вивченням іноземних мов.

Окрім загальноосвітньої школи, Мандзин деякий час відвідував музичну школу, де грав на сопілці та кларнеті. Проте музичній кар'єрі він віддав перевагу спортивній.

У 2020 році Віталій вступив одразу до двох вишів: Західноукраїнського національного університету та Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Сім'я

Ключову роль у спортивній долі Віталія відіграла його старша сестра Мар'яна. Саме вона першою почала займатися біатлоном, а маленький Віталій, спостерігаючи за її тренуваннями, зацікавився цим видом спорту.

Мандзин згадував, що в дитинстві на тренувальній базі одна стрілецька установка була на кількох дітей. Тому доводилося терпляче чекати своєї черги. Але саме це очікування лише підігрівало інтерес до нового заняття.

Кар'єра

Проте спортивний шлях Віталія почався не з біатлону, а з айкідо. Цим бойовим мистецтвом він займався приблизно до десяти років. Потім, натхненний прикладом сестри, він перейшов у біатлон і почав тренуватися на тернопільській базі в селі Підгородне.

Тут свого часу виступали знамениті українські біатлоністки Віта та Олена Підгрушні. Мандзин зізнавався, що його тоді привабили не лижі й не крос, а саме стрільба з бойової зброї.

Міжнародну кар'єру Віталій розпочав у 2020 році. На III зимових юнацьких Олімпійських іграх у Лозанні українець посів п'яте місце у спринті. Це найкращий результат серед усіх представників української збірної на тих Іграх. Його Віталій повторив у змішаній естафеті.

Того ж сезону Мандзин дебютував на чемпіонаті світу серед юнаків у швейцарському Ленцерхайде. Віталій фінішував сьомим в естафеті та 17-м у гонці переслідування.

Рік по тому на аналогічному турнірі в австрійському Обертіллісі він був 20-м у спринті та десятим в естафеті. Взимку 2021/22 року Мандзин у складі збірної України вперше піднявся на подіум на юніорському рівні Кубка світу, вигравши бронзу в естафеті на етапі в Мартелло.

Першу медаль на дорослому рівні Віталій здобув улітку 2022 року на чемпіонаті світу з літнього біатлону в німецькому Обергофі. У гонці переслідування серед юніорів він був третім.

Того ж літа відбувся його дебют на Кубку світу. Перед Новим роком Мандзин разом з Олександрою Меркушиною виграв бронзу в Різдвяній гонці в Німеччині. Після свят у складі збірної Віталій піднявся на друге місце на етапі юніорського Кубка світу в естонській Хаан'ї та на третє на юніорському чемпіонаті Європи в латвійській Мадоні.

Улітку 2023 року він уперше спробував себе в неофіційних змаганнях з літнього біатлону. На фестивалі Blink у Норвегії українець посів четверте місце в суперспринті, а на шоу-гонці в німецькому Вісбадені разом із німецькою партнеркою Емі Дункель фінішував другим.

На чемпіонаті світу з літнього біатлону в словацькому Брезно-Осрблє Віталій виграв бронзу в спринтерській гонці, а наступного дня в гонці переслідування фінішував другим, поступившись співвітчизнику Богдану Борковському лише секундою. Той п'єдестал уперше в історії українського біатлону повністю складався з представників однієї країни.

Восени того ж сезону Мандзин пройшов відбір через етапи Кубка IBU на етапи Кубка світу та чемпіонат Європи, а на юніорському рівні додав до своєї колекції срібло чемпіонату Європи в мас-старті на 60 та срібло чемпіонату світу в класичній естафеті.

Взимку 2023/24 року Віталій уперше викликався до складу збірної на етап Кубка світу в Оберхоф. Там він набрав свої перші залікові очки, фінішувавши 31-м у спринті попри промах на стрільбі. Результат він закріпив 39-м місцем у гонці переслідування.

Свою першу дорослу естафету на Кубку світу Віталій пробіг разом з Артемом Примаком, Дмитром Підручним та Антоном Дудченком, і команда фінішувала 13-ю.

У сезоні 2024/25 року першим стартом для Мандзина став чемпіонат світу з літнього біатлону в Естонії. Тут він виграв і спринт, і гонку переслідування, вдруге ставши чемпіоном світу у своїй віковій категорії.

Найкращим особистим результатом сезону на Кубку світу для нього стало четверте місце в індивідуальній гонці у фінському Контіолахті. 9 березня 2025 року в чеському Нове-Место Мандзин разом з Артемом Тищенком, Антоном Дудченком та Дмитром Підручним здобув бронзу чоловічої естафети. Це була перша доросла медаль у цій дисципліні для української збірної з 2020 року.

Сезон Віталій завершив на 31-му місці загального заліку Кубка світу та отримав номінацію на звання новачка сезону від Міжнародного союзу біатлоністів.

Олімпійський сезон 2025/26 років став для Мандзина найстабільнішим у кар'єрі на дорослому рівні. На чемпіонаті світу у швейцарському Ленцерхайде він фінішував 17-м в індивідуальній гонці. Це був його найкращий особистий результат на дорослих чемпіонатах світу.

На зимових Олімпійських іграх 2026 року в Мілані Віталій виступив у всіх дисциплінах. У змішаній естафеті збірна України фінішувала восьмою, у спринті Мандзин був 24-м, у гонці переслідування — 16-м, в індивідуальній гонці — 28-м, а в заключній гонці турніру, мас-старті, показав десяте місце — найкращий особистий результат українців у чоловічих особистих гонках на цій Олімпіаді й один з найкращих в історії виступів збірної України на Іграх загалом.

За підсумками сезону Віталій посів 25-те місце в загальному заліку Кубка світу, а в березні 2026 року на чемпіонаті України в Буковелі виграв золото в спринті.

В інтерв'ю за підсумками сезону Мандзин говорив, що не вважає свою нинішню роль лідера чоловічої команди самоціллю. За його словами, це лише наслідок результатів, а не те, до чого він прагнув спеціально.

Він також відзначав дружню, але по-справжньому змагальну конкуренцію з Дмитром Підручним, якого називає людиною, на яку рівнявся довгі роки. Свій олімпійський сезон Віталій оцінив як крок вперед порівняно з попереднім роком.