Владімір Лопес

Лопес Владімір Падріно: міністр оборони Венесуели з 24 жовтня 2014 року

Лопес Владімір Падріно — фігурант обвинувального акту США у справі про наркоторгівлю «Картелю Сонця» та архітектор мілітаризації всього економічного та соціального життя Венесуели

Біографія

Владімір Падріно Лопес народився 30 травня 1963 року в місті Каракас, Венесуела.

Освіта

У липні 1984 року Владімір завершив навчання у Військовій академії Венесуели, закінчивши у званні лейтенанта піхоти.

Прагнучи підвищити кваліфікацію, офіцер у 1995 році був направлений на курси в Інститут співробітництва та безпеки Західної півкулі (WHINSEC) на військовій базі Форт-Беннінг, США, де вивчав психологічні операції та тактику підвищеної складності для офіцерського складу.

Пізніше Лопес формально отримав ступені магістра військових наук та магістра в галузі управління.

Сім'я

Особисте життя генерала ретельно приховується, але відомі деякі деталі. Його першою дружиною стала інженер Ярасе Дженніфер Бетанкур Контрерас, яка зробила кар'єру в держкомпанії PDVSA.

У цьому шлюбі народилися двоє дітей: син Мітчелл та дочка Ярасе, які після розлучення батьків переїхали до Мадрида, де проживають постійно.

Іспанське громадянство та європейське місце проживання членів родини високопосадовця режиму, що перебуває під міжнародними санкціями, викликають законні питання щодо механізмів переказу коштів та забезпечення їхньої безпеки.

Після розлучення Лопес перебував у тривалих стосунках з Вівіан Арлет Руїс Баррерою.

Кар'єра

Першим призначенням Владіміра після військової академії стала посада командира мінометного взводу в 41-му піхотному батальйоні «Антоніо Рікаурте», дислокованому в містечку Рубіо, штат Тачира. Він також викладав у Боліваріанському військовому університеті та інших військових училищах. Автор навчального посібника з планування військових операцій.

Кар'єрний зліт Лопеса став прямим наслідком його політичного вибору. У квітні 2002 року, обіймаючи посаду командира 311-го піхотного батальйону «Сімон Болівар» у форті Тіуна, він відмовився підтримати путчистів проти президента Уго Чавеса. Ця лояльність була оцінена по гідності й відкрила йому шлях нагору.

Чавес призначив Владіміра начальником штабу Об'єднаного стратегічного командування Центрального регіону. У липні 2013 року, вже за Мадуро, Лопес став головнокомандувачем Національних Боліваріанських Збройних Сил.

Однак справжню міць він набув 24 жовтня 2014 року, коли був призначений міністром оборони. На цій посаді генерал не просто очолив армію, а перетворив її на ключовий інструмент утримання влади та контролю над країною.

12 липня 2016 року президентський указ надав йому безпрецедентні повноваження: контроль над розподілом імпортованих продуктів харчування та медикаментів, управління п'ятьма головними портами країни та керівництво всіма соціальними «Боліваріанськими місіями». Це зробило військового де-факто економічним віцепрезидентом, відповідальним за виживання населення в умовах кризи.

Владімір особисто курував створення та діяльність компаній військового комплексу, таких як CAMIMPEG, що контролюють ключові сектори економіки.

У 2019 році Лопес зіграв вирішальну роль у відбитті спроби перевороту, координуючи дії силовиків та забезпечивши їхню вірність Мадуро. Його риторика незмінно агресивна: він регулярно звинувачує США у «гібридній війні», називає опозицію «зрадниками», а будь-які санкції — доказом «імперіалістичної агресії».

Тим не менш, Лопес нічого не зміг вдіяти проти спецоперації США у січні 2026 року, коли президент Мадуро був затриманий у своїй резиденції та вивезений до США.

Компромат

26 березня 2020 року Міністерство юстиції США назвало генерала Лопеса одним із лідерів «Картелю Сонця» — злочинної структури, до якої, за версією слідства, входили вищі чини венесуельського уряду та військові.

Їх звинувачують у контрабанді наркотиків з Колумбії через територію Венесуели із застосуванням військових літаків і портів, що перебувають під контролем Владіміра, та у співпраці з ліворадикальними повстанськими угрупованнями. За інформацію, що веде до його арешту та засудження, США призначили винагороду в 15 мільйонів доларів.

Лопес перебуває під санкціями за законами Магнітського та «Про протидію супротивникам Америки шляхом санкцій» (CAATSA) за корупцію, незаконні арешти, застосування насильства до мирних демонстрантів та підрив демократичних інститутів.

Канада та Європейський Союз також запровадили проти нього персональні санкції за грубі порушення прав людини та конституційного ладу. Колумбія офіційно заборонила йому в'їзд на свою територію як члену «наркоуряду».

Всередині країни опозиція звинувачує Лопеса у створенні та керівництві паралельною економічною структурою, через яку відбувається незаконне збагачення верхівки армії та правлячої партії на тлі тотальної бідності населення. Контроль над портами та продовольством, за їхніми даними, використовується для контрабанди та створення мереж патронажу.

Проживання його дітей у безпечній європейській юрисдикції розглядається критиками як доказ наявності у родини незадекларованих активів за кордоном та стратегії створення «люків безпеки» на випадок краху режиму.