Владислав Хільченко

Хільченко Владислав: український тревел-блогер, парасноубордист, автор YouTube-каналу «Однією правою»

Хільченко Владислав — після втрати руки внаслідок ДТП перетворив особисту трагедію на джерело натхнення для сотень тисяч людей, ставши учасником Паралімпіади

Біографія

Владислав Хільченко народився у 1992 році в місті Харків, Україна.

Освіта

З 2009 по 2014 рік Владислав здобував вищу освіту в Харківському національному університеті радіоелектроніки.

Сім'я

Відомо, що батько Владислав за фахом інженер.

Кар'єра

Ще з 10-го класу Владислав почав грати в баскетбол і виступав за збірну університету, також грав у хокей та пляжний волейбол. Після закінчення університету він сконцентрувався на кар'єрі в IT-сфері, влаштувавшись до харківської компанії AltexSoft. Тут Хільченко пропрацював майже п'ять років. 

Паралельно з роботою Хільченко захопився американським футболом у складі команди «Атланти», займався шосейним велоспортом та плаванням.

Серйозним захопленням, яке кардинально змінило його життя, став сноубординг. Як тільки він отримав перші зароблені кошти, то вирушив у гори й зрозумів, що це його стихія. 

Завдяки сноуборду Владислав почав багато подорожувати, а згодом вирішив ділитися враженнями з широкою аудиторією. Протягом трьох років він вів детальні текстові звіти про мандрівки в Instagram, але з часом зрозумів, що люди надають перевагу відео. Саме так у вересні 2019 року з'явився його YouTube-канал з красномовною назвою «Однією правою».

Спочатку блогер вів канал російською мовою, але після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році він свідомо і принципово перейшов на українську мову в усіх своїх відео та соціальних мережах.

Станом на лютий 2026 року його канал налічував 379 тисяч підписників, які з захопленням стежать за його пригодами в Норвегії, Гімалаях, Шотландії, Японії, Непалі та багатьох інших куточках світу.

У червні 2020 року Владислав ухвалив сміливе рішення повністю зосередитися на блогерстві, залишивши стабільну кар'єру в IT. За його словами, дохід від YouTube став меншим, ніж на піку айтішної кар'єри. Однак цей шлях дає йому можливість жити в комфортному темпі та займатися улюбленою справою, не вдаючись до сумнівних методів заробітку, як-от реклама казино.

Свою філософію він втілює у фразі Гелен Келлер: «Життя — або відчайдушна пригода, або нічого». Владислав не просто показує красиві краєвиди, він шукає пригоди навіть у звичайних речах. 

Його цікавлять не туристичні стежки, а досвід: як дістатися до місця, яке спорядження знадобиться, хто живе в цих горах. Він підкреслює, що не хоче, аби його сприймали крізь призму інвалідності, і мріє, щоб глядачі оцінювали його відео насамперед за змістом та якістю.

Окрім блогерства, Хільченко активно займається громадською діяльністю та волонтерством. Після початку повномасштабної війни він долучився до збору коштів на різні потреби Збройних Сил України. Також Владислав підтримує проєкти, що допомагають людям з інвалідністю опанувати професії в IT-сфері, адже на власному досвіді знає, як важливо дарувати надію та віру в себе.

Найвищим спортивним досягненням Владислава стала кваліфікація на зимові Паралімпійські ігри 2026 року, які проходитимуть у Мілані та Кортіна-д'Ампеццо з 6 по 15 березня. Він виступатиме в дисципліні парасноуборд у класі SB-UL — категорії для спортсменів з ампутацією або порушенням функцій верхніх кінцівок.

Трагедія

17 червня 2016 року близько десятої години ранку життя 23-річного Владислава розділилося на «до» та «після». Під час ранкового велотренування на трасі Харків-Щербаківка, поблизу селища Слатине, його на повній швидкості збив автомобіль під керуванням 55-річного водія. Внаслідок важких травм лікарі були змушені ампутувати йому ліву руку.

Перші пів року після трагедії були, за власним зізнанням Владислава, суцільним мороком. Депресія накочувала періодично, і здавалося, що повернення до нормального життя неможливе. Йому допомогли рідні, друзі, а також харківський IT-Cluster, який надав значну підтримку в адаптації. Впевненість Владу повернув спорт.

Він продовжив грати в американський футбол, згодом освоїв сноубординг, сплітбординг та лижний туризм. Владислав навчився жити по-новому, з гумором ставлячись до побутових негараздів. 

Він розповідає, що найскладніше однією рукою — заправити наволочку в поїзді «Укрзалізниці» чи застібнути куртку. Питання протезування він для себе закрив через надзвичайно високу вартість (50-100 тисяч євро) та складність підготовки.