Владислав Волошин

Волошин Владислав: полковник Збройних Сил України та спікер Сил оборони Півдня

Волошин Владислав — військовий журналіст, який пройшов шлях від миротворчих місій у Боснії та Іраку до фронтів Донбасу, Запоріжжя та Херсонщини

Біографія

Точна дата народження Владислава Волошина у відкритих джерелах не вказана. Відомо, що він народився у місті Кам'янець-Подільський Хмельницької області України.

Судячи з його власних спогадів про те, як влітку 1991 року він отримав шкільний атестат і невдовзі вирушив вступати до військового училища, роком його народження слід вважати приблизно 1973-1974.

Освіта

Владислав навчався у середній школі №16 рідного Кам'янця-Подільського. Потім він вирушив здобувати вищу освіту до Львівського вищого військово-політичного училища. Волошин вступив на факультет військової журналістики.

Сім'я

Про дружину та дітей Владислава Волошина у відкритих джерелах відомостей немає. Він віддає перевагу не переносити особисте життя у публічну площину. Відомо, що його рідний дім знаходиться у Києві. Але туди Владислав, за власним визнанням, навідується рідко.

Волошин розповідав, що його мати померла у 2023 році, коли він перебував у Соледарі, і не зміг приїхати на похорон. Владислав назвав це однією з найважчих втрат останніх років.

Кар'єра

Ще бувши підлітком, Владислав писав замітки до районної газети «Прапор Жовтня». Після здобуття вищої освіти Волошин пройшов довгий шлях від лейтенанта-кореспондента до полковника. У цей час він обіймав посади керівника військового засобу масової інформації та інші відповідальні посади у сфері військових комунікацій.

У 1996 році Владислав брав участь у миротворчих місіях українського контингенту в Боснії та Герцеговині. Пізніше він побував практично у всіх гарячих точках, де були присутні українські військові, окрім Анголи: Косово, Південний Ліван, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Кот-д'Івуар, Кувейт, Ірак, Таджикистан, Лівія.

На острові Гренландія під час зйомки посадки українського літака Волошин відморозив руку, знявши рукавицю заради вдалого кадру. У 2003-2004 роках він виконував обов'язки офіцера взаємодії українського контингенту в Іраку. Тут, за його словами, він зміг зняти справжній сучасний бій і залишитися живим. 

Кожну з цих воєн Волошин асоціює з певним кольором: балканський конфлікт він згадує як чорно-сірий, що поступово розквітає барвами весняного миру, війну в Сьєрра-Леоне — як червоно-оранжеву, іракський конфлікт — як жовто-білу пустелю.

Звання полковника Волошин носить з 2013 року. На початок російсько-української війни у 2014 році Владислав обіймав посаду заступника начальника центральної телерадіостудії Міністерства оборони України.

З першого дня антитерористичної операції він працював пресофіцером прес-центру штабу АТО, а 22 квітня 2014 року прибув під Ізюм, де розташовувався табір українських силовиків.

23 квітня Волошин здійснив повітряну розвідку над Слов'янськом, а пізніше брав участь у розкиданні листівок над захопленим бойовиками містом з борту, у якому після повернення на базу нарахували 38 пробоїн.

Владислав входив до складу першої штурмової групи, що звільняла Слов'янськ, і разом із двома бійцями Нацгвардії підняв український прапор над будівлею міської адміністрації. Після Слов'янська він був свідком звільнення Краматорська, Дружківки, Костянтинівки та Дзержинська (Торецька), прибуваючи до кожного з міст протягом години після того, як звідти йшли бойовики.

Пізніше Волошин обіймав посади заступника начальника прес-служби Генерального штабу ЗСУ, спікера АТО та спікера позаштатного кризового центру, який розбирався, зокрема, з наслідками вибухів на складах у Балаклії.

Він також був заступником начальника центру інформаційної протидії, де займався спростуванням російських фейків у період їхнього масованого вкидання у 2018-2019 роках. В інтерв'ю тих років Волошин детально коментував статистику обстрілів на Донбасі та говорив про упіймання зрадника, через якого роком раніше загинули 17 бійців третього полку кіровоградського спецназу.

Після початку повномасштабного вторгнення Волошин, на той момент вже звільнений з лав ЗСУ, звернувся до військкомату і повернувся на військову службу. Він подовгу перебував на передовій, спочатку на запорізькому напрямку, де став свідком героїчної оборони Запоріжжя, а потім на херсонському, де висвітлював операцію зі звільнення правобережної частини області.

У вересні 2023 року Волошин обіймав посаду керівника прес-групи оперативно-тактичного угруповання «Соледар» і детально розповідав про один з найважчих штурмів звільнення Донбасу — взяття Клещіївки під Бахмутом.

Він пояснював, що село давало контроль над під'їзними шляхами до Бахмута з півдня, а російська оборона там будувалася на розгалуженій системі підземних ходів і бліндажів.

Волошин розповідав, що під час штурму таких позицій українські сили мали менше засобів, ніж противник. Хоча військова наука вимагає для наступу щонайменше потрійної переваги. Дві відбиті позиції у Клещіївці українські бійці назвали іменами Еммануеля Макрона та його радника Бернара-Анрі Леві, а сам Волошин пояснював це повагою до прихильників України у Франції.

Згодом Владислав обіймав посаду заступника командира оперативно-тактичного управління «Запоріжжя» зі стратегічних комунікацій, а також був заступником командувача оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія».

З 2025 року Волошин виступає спікером Сил оборони Півдня України, які охоплюють, зокрема, Запорізький і Херсонський напрямки. На цій посаді він регулярно коментує ситуацію на Оріхівському та Гуляйпільському напрямках.

Владислав розповідає про бої за село Кам'янське, про спроби противника просунутися до Оріхівського виступу, про застосування дронів-камікадзе та авіаударів керованими авіабомбами.

Він також викривав використання російським командуванням фейкових відео, створених штучним інтелектом, щоб відзвітувати перед вищим командуванням про взяття позицій, які насправді залишаються під контролем українських сил.

Розмірковуючи про професію спікера, Волошин наголошував, що вона вимагає не домішувати особисті емоції до офіційних заяв, на відміну від цивільної журналістики, де емоційність, навпаки, підвищує довіру аудиторії.

Владислав казав, що намагається знаходити у зведеннях деталі, які допоможуть глядачеві відчути масштаб того, що відбувається, оскільки сухі цифри обстрілів мало що говорять людині, далекій від лінії фронту.

Волошин також зізнавався, що нинішня війна здається йому найважчою з понад десятка збройних конфліктів, у яких він побував. Насамперед через стрімкий технологічний розвиток дронів і радіоелектронної боротьби, який змусив повністю змінити тактику пересування на передовій.