Сівкович Володимир Леонідович: ексзаступник секретаря РНБО і колишній віцепрем'єр-міністр
Сівкович Володимир Леонідович — відповідальний за розгін Студентського Майдану, підозрюється в держзраді за співпрацю з країною-агресором
Біографія
Володимир Леонідович Сівкович народився 17 вересня 1960 року в селі Гостра Могила Ставищенського району Київської області, Україна.
Освіта
У Сівковича три вищі освіти. У 1982 році він закінчив нинішній Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації за спеціальністю "радіозв'язок". Через 18 років Володимир став магістром з управління міжнародним бізнесом у Київському національному економічному університеті. Третій диплом, юриста, він отримав у 2005 році після закінчення Київського університету права НАН України.
Сім’я
Дружину Володимира звуть Антоніна. У Сівковича було двоє синів. У 1982 році народився Олександр, а через два роки — Віктор. Молодший син влітку 2009 року у віці 24 років розбився на машині.
Старший син, попри втечу батька з України, продовжує вести його бізнес. У Києві Олександр Сівкович зареєстрований як фізична особа-підприємець (надання в оренду та експлуатацію власного або орендованого нерухомого майна), а також є директором у ряді фірм.
Кар'єра
За словами самого політика-зрадника, в 1982 році він керував Центром космічного зв'язку. Через рік Сівкович став співробітником КДБ (пройшовши стажування в московській школі КДБ). Служив спочатку у Вірменії, а вже після падіння Берлінської стіни на кілька років Володимира перевели до Німеччини.
Як зазначав Сівкович в Берліні та Потсдамі він займався контррозвідувальними операціями та активними заходами проти спецслужб ФРН, США і Франції.
Після повернення в Україну в 1992 році Володимир зайнявся бізнесом. Протягом "дев'яностих "років обіймав керівні посади: президента в ЗАТ "Авіакомпанія Віта" та АТ "М.Ф. С.", очолював раду директорів АК "Віта", а також був керівником адміністративної ради ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр - СТБ".
Нетривалий час (липень-жовтень) у 1998 році Сівкович був помічником українського президента Леоніда Кучми та прем'єр-міністра Валерія Пустовойтенка. З січня 2001 по квітень 2002 року Володимир очолював наглядову раду ЗАТ "Авіакомпанія "Віта".
Авіакомпанія Сівковича надавала повітряно-вантажні послуги. За даними російського онлайн-сервісу russianplanes.net, у 90-ті роки компанія мала шість літаків АН-74, які були виготовлені в Харківському авіазаводі.
З кінця "дев'яностих" Сівкович активно зайнявся політикою. У 1998 році він пробував стати народним депутатом. Висував свою кандидатуру по 92-му округу (Білоцерківський, Володарський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський і частина Сквирського району Київщини) і значився під №9 у списку Блоку "Партії праці та ліберальної партії — Разом".
Однак потрапити до парламенту III скликання Володимир не зміг. На мажоритарному окрузі він посів друге місце, програвши Олександру Морозу, а Блок "Разом" не зміг подолати виборчий поріг у 5%.
Зате через чотири роки на окрузі №93 (Переяслав і Ржищів, а також Богуславський, Кагарлицький, Миронівський і Рокитнянський райони) виборці підтримали кандидатуру Сівковича і він отримав депутатський мандат. У IV скликанні Верховної Ради Володимир входив до складу Комітету з питань національної безпеки та оборони. За чотири роки депутатства Сівкович п'ять разів змінив фракції/депутатські групи та тричі був позафракційним.
Наприкінці грудня 2006 року він став президентом української федерації дзюдо. Бувши одним з керівників партії "Трудова Україна", Володимир у 2005 році повів за собою частину партійців в Партію регіонів.
На виборах 2006 і 2007 років він двічі обирався від Партії регіонів (під №80 і 78 відповідно). У V і VI скликаннях Верховної Ради Сівкович обіймав посаду заступника комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
У 2010 році Володимир склав депутатський мандат у зв'язку з переходом на роботу в уряд Миколи Азарова. З 11 березня по 13 жовтня Сівкович займав пост віцепрем'єра, який відповідав за силовий блок. У жовтні 2010 року Володимира призначили заступником секретаря Ради національної безпеки та оборони (Раїси Богатирьової, потім - Андрія Клюєва).
На День незалежності 2013 року йому було присвоєно звання генерал-майора запасу. У жовтні того ж року Сівкович був один з відповідальних за силовий розгін протестувальників на Майдані Незалежності. За це Володимир був відсторонений від посади.
Після подій Революції Гідності Сівкович втік до Російської Федерації. У 2015 році в Москві Володимир потрапив в аварію. В результаті він отримав серйозні травми, в тому числі перелом хребця.
Компромат
Видання "Укрінформ" відзначає, що в 1998 і 2002 році Сівкович балотувався по 92-му і 93-му мажоритарному округах не тільки, тому що там знаходиться його "мала Батьківщина". Навколо Білої Церкви в спадок від Радянського Союзу залишилося безліч складів військового майна, який, очевидно, Сівкович хотів контролювати.
У 2004 році Сівкович був серед парламентаріїв, що входили до тимчасової слідчої комісії, яка розслідувала обставини отруєння Віктора Ющенка. За її підсумками, народні депутати не знайшли ознак отруєння кандидата в Президенти. Сівкович підкреслював, що обличчя Ющенка могло спотворитися через застосування ботоксу, а не отрути. Ці слова Сівковича викликали вал критики на його адресу з боку опозиціонерів.
Навесні 2013 року вибухнув скандал навколо опозиційного до президента Януковича телеканалу "ТВі". За думкою журналіста Сергія Лещенка, заступник гендиректора телеканалу з безпеки Олег Радченко допоміг владі рейдерським способом встановити контроль над "ТВі". Радченко доводився кумом Сівковичу, а значить тодішній заступник секретаря РНБО міг мати безпосереднє відношення до захоплення телеканалу.
Укрінформ також підкреслює, що період керівництва адміністративною радою на телеканалі "СТБ" збігся з серйозним тиском на журналістів з боку влади Леоніда Кучми та навіть із загадковими смертями представників преси та інших людей, близьких до медіабізнесу. Також Сівкович міг мати відношення до побиття журналістки Тетяни Чорновол в кінці 2013 року.
Як повідомляє сайт НАЗК, у 2021 році експолітик співпрацював з російськими спецслужбами в операції впливу. Він намагався домогтися від офіційної влади України піти на поступки анексованого Криму Росії в обмін на скорочення підтримки сепаратистів на Донбасі.
Влітку 2022 року ДБР заявило про підозру у державній зраді Сівковичу. Згідно з матеріалом справи, Володимир входив до злочинної організації, створеної очільником 9-го ("українського") управління 5-ї Служби ФСБ РФ. Організація повинна була збирати та передавати в Росію інформацію, що становить державну таємницю, а також підбурювати громадян України до державної зради.
Для прикриття колишній заступник секретаря РНБО створив у Москві "політичний офіс", працівники якого нібито займалися "суспільно-політичною діяльністю", але в реальності проводили розвідувально-підривну діяльність проти України. Вони залучали до негласної співпраці осіб, які мають розвідувальні можливості на території України та здатні надавати допомогу працівникам ФСБ.
Наприкінці року ДБР направило до суду обвинувальний акт щодо Сівковича. Екссекретаря РНБО звинуватили в тому, що він став одним з керівників антиукраїнського руху, створеного спецслужбами Росії.
Було встановлено, що в ніч з 29 на 30 листопада 2013 року в ході термінової наради в кабінеті начальника ГУ столичної міліції під керівництвом Сівковича був відданий свідомо злочинний наказ про розгін "студентського Майдану". Після цього зіткнення проєвропейських протестувальників з прокремлівською владою отримали запеклий характер.
У січні 2022 року Сівкович потрапив до американського санкційного списку. За кілька тижнів до повномасштабного вторгнення РФ в Україну, британська розвідка повідомляла, що Сівкович має стати одним із членів "маріонеткового уряду", який Росія готувала після нападу на Україну. Після початку вторгнення Володимира внесли до санкційних списків у Великій Британії, Канаді, Австралії, Новій Зеландії.
У квітні 2023 року співробітники СБУ виявили й провели обшуки в 15 київських компаніях, які мали відношення до Володимира Сівковича. Вони працюють у торгівлі, фінансах та транспортних перевезеннях.
Виявилося, що одна з цих фірм — "Арма моторс" — спеціалізується на поставках автомобілів українським правоохоронцям. У 2011 році, коли Сівкович був заступником секретаря РНБО, фірма отримала держзамовлення від МВС на 242 службових машини.
Співпраця не припинилася і після Революції Гідності. У 2015 році МВС придбало у "Арми" майже 300 автомобілів. У 2023 році фірма виграла тендери на суму в 34 мільйони гривень, поставляючи машини в ряд держустанов і Національну поліцію. За час існування "Арма Моторс" підписало контрактів на суму майже 57 мільйонів гривень зі столичним управлінням Нацполіції.
Декларація
Володимир Сівкович десять років не живе в Україні та не подає декларацій.