Володимир Василенко

Василенко Володимир Павлович: міський голова Вільногірська Дніпропетровської області з 2015 року

Василенко Володимир Павлович — двічі обирався мером за підтримки олігархічних груп

Биографія

Володимир Павлович Василенко народився 7 жовтня 1966 року у місті Вільногірськ Дніпропетровської області, Україна.

Освіта

Василенко має три вищі освіти. Спочатку він закінчив Дніпродзержинський індустріальний інститут за спеціальністю «Промислова теплоенергетика». 

Потім він навчався у Межрегіональній академії управління, де здобув спеціальність «Управління персоналом і економіка праці». Пізніше Василенко отримав ще одну спеціальність, «Державне управління», у Національній академії державного управління при Президентові України в місті Дніпро.

Сім’я

Дружина – Ольга Василенко. Вона працює у виконавчому комітеті Вільногірської міської ради.

Кар'єра

Трудову діяльність Василенко розпочав у рідному Вільногірську на містотворчому промисловому підприємстві. З 1991 по 1993 рік він працював слюсарем з ремонту обладнання теплових мереж Верхньодніпровського гірничо-металургійного комбінату. 

З 1993 по 1995 рік Володимир обіймав посаду старшого машиніста котельного обладнання ТЕЦ того ж комбінату. У 1995-1996 роках він став заступником начальника котлотрубного цеху ТЕЦ Верхньодніпровського ГМК.

З 1996 по 2000 рік Василенко працював начальником виробничо-технічного відділу та одночасно заступником головного інженера ТЕЦ Вільногірського державного ГМК. У 2000 році його підвищили до начальника ТЕЦ Вільногірського ГМК, і на цій посаді він залишався до 2008 року.

Потім Володимир перейшов на роботу в органи місцевого самоврядування. З 2008 по 2010 рік він був першим заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів. У 2010-2011 роках Василенко працював заступником міського голови.

З 2011 по 2012 рік він обіймав посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та начальника управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради. На той момент міським головою був Віталій Федоренко, член Партії регіонів.

Після цього Василенко повернувся на промислове виробництво. У 2013 році він працював провідним інженером у службі головного енергетика філії «Вільногірський ГМК» ПрАТ «Кримський ТИТАН». Того ж року Володимир став виконувачем обов’язків начальника виробничо-технічної служби цієї ж філії. У 2015 році він був призначений начальником виробничо-технічної служби філії «Вільногірський ГМК» державного підприємства «Об’єднана гірничо-хімічна компанія».

У тому ж 2015 році Василенко вперше балотувався на посаду міського голови Вільногірська від партії «Відродження» і здобув перемогу, набравши 25,35% голосів. 

На місцевих виборах 2020 року він уже висувався від партії «Пропозиція», яку пов’язують із мером Дніпра Борисом Філатовим. Василенко набрав 29,5% голосів і вдруге став міським головою. Володимир очолює міський осередок політичної партії «Пропозиція».

Компромат

Василенко тривалий час був пов’язаний із Вільногірським гірничо-металургійним комбінатом – містотворчим підприємством, навколо якого точилося багато суперечок. 

Як відзначали ЗМІ, з 2004 року комбінат перебував в оренді у «Кримського титану», який контролював олігарх Дмитро Фірташ. У 2014 році державна «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» за підтримки наказу міністерства економічного розвитку і торгівлі та із застосуванням фізичної сили взяла комбінат під контроль. 

На той час Василенко працював одним із топ-менеджерів підприємства. За оцінками аналітиків, комбінат міг приносити близько 200 мільйонів доларів чистого прибутку щорічно. 

Після встановлення контролю з боку ОГХК підприємство потрапило під вплив іншого олігарха – Ігоря Коломойського. Директором ОГХК на той час був Руслан Журило, який раніше керував ТОВ «Приладний завод «Електрон», де засновником виступала Ольга Гугнина – одна з найдосвідченіших юристів групи «Приват». Саме після цих подій Василенко, який раніше не мав політичних амбіцій, був висунутий кандидатом на посаду міського голови і здобув перемогу.

Головною проблемою Вільногірська є мережа водопостачання. Система централізованого водопостачання діє з моменту введення комбінату в експлуатацію, і саме комбінат відповідальний за забезпечення міста водою.

У 2024 році було заявлено про зміну схеми водопостачання. Керівництво АТ «ОГХК» повідомило про плани приватизації компанії, а Василенко ініціював створення робочої комісії для передачі майна цеху водопостачання філії «Вільногірський ГМК» у комунальну власність громади. 

Критики зазначають, що Василенко діє в інтересах групи «Приват», яка контролює ОГХК, а передача водоканалу на баланс міста дозволить отримати доступ до бюджетних коштів.

Декларація

У березні 2026 року Володимир Василенко подав електронну декларацію про свої доходи за минулий рік.

Міський голова вказав п’ять об’єктів нерухомості у Вільногірську та Дніпрі. У рідному місті він має чотири квартири: 52,8 кв м; 102,8 та 29,9 кв м (обидві належать дружині), 61,5 кв м (у спільній частковій власності дружини та третьої особи). Дніпровська квартира площею 49,5 кв м перебуває у спільній сумісній власності Василенка та його дружини. Крім того, Ольга володіє нежитловим приміщенням у Дніпрі площею 5,2 кв м.

Володимир пересувається на Hyundai Tucson 2007 року випуску. Автівку він придбав у вересні 2007 року за 135 тисяч гривень. Ольга має Land Rover Range Rover Evoque 2016 року випуску, який у серпні 2025 року обійшовся їй у 433 тисяч.

Зарплата Володимира у виконавчому комітеті Вільногірської міської ради склада 1,111 мільйона. Крім того, він отримав 1000 гривень «Зимової підтримки» від кабінету міністрів України. Його дружина мала зарплату в тому ж виконавчому комітеті в розмірі 266 тисяч, а також 1000 гривень «Зимової підтримки».

Василенко задекларував готівкові кошти в розмірі 20 тисяч доларів.